16.01.25
33/812/34/25
Справа № 473/4893/24 Головуючий у першій інстанції: Домарєва Н.В.
Провадження № 33/812/34/25 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
16 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,
за участі захисника Попової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою
захисниці Попової Олени Анатоліївни
на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 840414 від 31 серпня 2024 року, водій ОСОБА_1 о 02 годині 45 хвилин в м. Вознесенськ, по вул. Соборності керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду у Вознесенській ЦРЛ відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисниця ОСОБА_1 - адвокат Попова О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, а провадження закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апелянт вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги захисниця зазначала, що поліцейський під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , всупереч абзацу 4 статті 256 КУпАП не довів останньому його права і обов'язки, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Також поліцейські не повідомили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та не зазначили про відповідальність, яка передбачена за відмову у проходженні огляду та її негативні наслідки.
Захисниця вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що у наявному протоколі зазначена дата його складання не співпадає з реальним часом, який зафіксований у відеозаписі, а тому протокол містить недостовірну інформацію щодо часу його складання, що на думку захисниці, є підставою для визнання протоколу неналежним та недопустим доказом.
Також ОСОБА_1 не був зачитаний зміст протоколу, не надано його для огляду та протокол був заповнений поліцейським після того, як ОСОБА_1 відпустили додому.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки доводам захисника, зокрема, щодо того, що відеозапис не є безперервним, у зв'язку із чим не може вважатися допустимим доказом по справі.
Захисниця вказувала, що оскільки на відеозаписі не вбачається сукупності ознак сп'яніння, то вимога щодо проходження медичного огляду є незаконною, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Також захисниця зазначала, що вказана у протоколі ознака наркотичного сп'яніння як «розширені зіниці очей, які не реагують на світло» не підтверджується дослідженими відеозаписами, згідно з якими в ході спілкування ОСОБА_1 з поліцейським, поведінка та дії водія є адекватними та такими, що відповідають обстановці: ОСОБА_1 реагував на вимоги поліцейського та надавав адекватні відповіді на його запитання. Тобто сам відеозапис спростовує всі ознаки перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Захисниця вказувала, що зазначення працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. А тому, на думку апелянта, відеозаписом не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, а тому й підстав для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було. Крім того, на думку захисниці, працівник поліції ввів ОСОБА_1 в оману, оскільки озвучена поліцейським інформація фактично вплинула на рішення ОСОБА_1 , і відмовляючись від проходження огляду на стан сп'яніння, особа не розуміла, що в майбутньому це буде мати певні негативні наслідки для нього.
Крім того, зазначає, що в «Направленні на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння…» поліцейський вніс неправдиву інформацію про час надання такого направлення, який вже минув, що є порушенням Інструкції № 1452/735. А тому вважає, що направлення є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було фактично вручене поліцейським. Фактично такими діями ОСОБА_1 не запропоновано пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі, а отже він не відмовлявся від отримання такого направлення та проходження медичного огляду відповідно до порядку встановленого законом, а в діях працівників поліції вбачається порушення процедури проведення огляду.
Працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, як того вимагає стаття 266 КУпАП, що вказує на формальність складання протоколу та відсутності реальної наявності ознак.
Захисниця вважає, що працівниками поліції не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. А всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на його користь.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов такого.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Як вбачається з диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 840414 від 31 серпня 2024 року, вбачається, що водій ОСОБА_1 о 02 годині 45 хвилин в м. Вознесенськ, по вул. Соборності керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду у Вознесенській ЦРЛ відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Від дачі пояснень по суті порушення водій відмовився. Від отримання копії протоколу та від ознайомлення зі змістом протоколу водій також відмовився.
При цьому, будь яких заперечень щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не надав.
Вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395.
Керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факт його відмови пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння підтверджений також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, який доданий до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ААД № 840414.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , у зв'язку із виявленими ознаками наркотичного сп'яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі - Вознесенській ЦРЛ. На що водій спочатку нібито погоджувався, але потім, коли поліцейським ще раз було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд, він відмовився.
Поліцейським було роз'яснено водію, що в такому випадку відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Отже, працівники патрульної поліції зафіксували у встановленому законом порядку відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказаний відеозапис зроблений працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, в тому числі щодо безперервності запису з моменту, коли працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, до моменту його відмови від проходження такого огляду.
Тому цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Доводи захисниці про те, що у наявному протоколі зазначена дата його складання не співпадає з реальним часом, який зафіксований у відеозаписі, а тому протокол містить недостовірну інформацію щодо часу його складання, що на думку захисниці, є підставою для визнання протоколу неналежним та недопустим доказом, не можуть бути достатніми для скасування постанови суду.
Незначні розбіжності в часі складення протоколу про адміністративне правопорушення, який в ньому зазначено - «03:00 год», та в часі, зазначеного на відеозаписі - «03:24», апеляційний суд розцінює як помилки технічного характеру в роботі камери, а також можуть бути пов'язані з різним налаштуванням годинників на вказаному пристрої та працівника поліції.
Події правопорушення, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення 31 серпня 2024 року, в повній мірі відображені на відеозаписі, доданого до матеріалів справи. Тому дані неточності ніяким чином не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та не впливають на законність оскаржуваного судового рішення.
Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відеозапис, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.
За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, здійсненого працівником поліції під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.
В апеляційній скарзі захисниця, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року по справі №216/5226/16-а, вважала, що це судове рішення містить висновок про належність та допустимість такого доказу, як відеозапис з нагрудної камери поліцейського, щодо його безперервності.
Разом з тим, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено наступне: «суди попередніх інстанцій відеозапис не прийняли до уваги зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду».
Отже, у вказаній постанові відсутні висновки, про які зазначає захисниця в апеляційній скарзі, а тому, посилання апелянта на зазначену постанову Верховного Суду, є недоречним.
Твердження апеляційної скарги про те, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та не зазначили про відповідальність, яка передбачена за відмову у проходженні огляду та її негативні наслідки, є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Із відеозапису вбачається, що після того як ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 наслідки такої відмови, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду.
Доводи захисниці про те, що ОСОБА_1 не був зачитаний зміст протоколу, не надано його для огляду, та протокол був заповнений поліцейським після того, як ОСОБА_1 відпустили додому, є безпідставними, оскільки, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 відмовився підписувати протокол та давати пояснення по суті адміністративного порушення, ще до того як поліцейський почав складати протокол.
Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, відеозаписом наявність таких ознак не доведено, у зв'язку із чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452, визначено особливості проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп'яніння, а саме, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З відеозапису вбачається, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 що в нього є підозри про те, що останній має ознаки наркотичного сп'яніння, а тому йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 розумів, у зв'язку із чим поліцейський запропонував пройти йому огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі. При цьому поліцейський повідомив ОСОБА_1 його право як погодитися пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, так і право відмовитися від такого проходження, роз'яснивши наслідки такої відмови.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією нормою, виражається, зокрема, у такій формі: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад такого правопорушення є формальним.
Отже, з моменту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, склад такого правопорушення є закінченим.
Тому для кваліфікації дій за вказаною нормою, не мають правового значення доведеність наявності у водія ознак сп'яніння, а достатньою є лише відмова водія від проходження відповідного огляду.
Безпідставним також є твердження захисниці про те, що працівником поліції був порушений порядок проведення огляду на стан сп'яніння, зокрема, несвоєчасно було оформлено направлення ОСОБА_1 на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння, що фактично такими діями не було запропоновано пройти медичний огляд, а отже він не відмовлявся отримати таке направлення та пройти медичний огляд.
Так, підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією № 1452, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно зі статтею 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до вимог пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452, визначено особливості проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп'яніння, а саме, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ зазначеної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цієї Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду (пункт 15 розділу ІІІ Інструкції № 1452).
Таким чином, у разі виявлення у особи, яка керує транспортним засобом, ознак наркотичного сп'яніння, така особа підлягає медичному огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
Отже, із системного аналізу положень статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452 та Порядку № 1103 вбачається, що акт огляду водія на стан алкогольного сп'яніння та направлення водія для проходження огляду на стан сп'яніння до відповідного закладу охорони здоров'я оформлюється працівником поліції в разі погодження водія на такий огляд.
Законодавством не передбачено направлення водія для проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я у разі відмови водія від такого проходження, а тому оформлення такого направлення стосовно ОСОБА_1 було необов'язковим.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейський під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , всупереч абзацу 4 статті 256 КУпАП не довів останньому його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, не можуть бути підставою для визнання протоколу не належним доказом, оскільки такі наслідки положення статей 256, 266 КУпАП не передбачені.
Зазначені доводи не стосуються порядку огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, в розумінні статті 266 КУпАП, не спростовують обставини правопорушення, викладені в протоколі серії ААД № 840414, а тому є недостатніми для скасування оскаржуваної постанови місцевого суду.
Посилання захисниці на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування автомобілем, не впливає на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а тому не може вважатись достатнім для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 840414 від 31 серпня 2024 року, відеозапису з нагрудної камери поліцейського, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .
За такого, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації чи їх неналежності, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисниці Попової Олени Анатоліївни залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський