14 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги начальника Березанського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Березанського районного суду Миколаївської області від 31 грудня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Карабущине Кегичівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, зі слів працює за наймом, інвалідності не має, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 28 лютого 2025 року, з забороною йому в період часу з 16:00 до 08:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ., з покладенням певних обов'язків.
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
підозрюваний ОСОБА_7
захисник ОСОБА_6
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СВ ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 , про обрання стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного обов'язки передбачені ст. 194 КПК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 , про обрання стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 на строк до дати закінчення дії цієї ухвали включно такі процесуальні обов'язки:
- не залишати своє місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , у період часу з 16.00 год по 08.00 год. щодня, за винятком необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, звернення за медичною допомогою або перебування на стаціонарному лікуванні;
- не відлучатися з с.Красне Кегичівського району Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Попереджено ОСОБА_7 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснено, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді підлягала негайному виконанню після її оголошення та діє до 28 лютого 2025 року.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи ухвалу слідчого суддів в частині визнання обґрунтованості висунутої підозри та необхідності обрання запобіжного заходу, вважає, що рішення слідчого судді у частині відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованим, внаслідок чого вказана ухвала підлягає скасуванню.
Зауважує, що слідчий суддя в ухвалі про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та обрання стосовно останнього іншого запобіжного заходу належним чином не обґрунтував та не вмотивував своє рішення.
Зазначає, що слідчий суддя не прийняв до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 добре обізнаний про місце проживання потерпілої ОСОБА_9 , що вказує про імовірність з'явитися до потерпілої, з метою її залякування та примушування до зміни показань. Зміна показань на користь підозрюваного унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності. Всі ці факти, а також характер та спосіб вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення, на думку прокурора, обґрунтовано дають підстави вважати, що ОСОБА_7 знаходячись на свободі може незаконно впливати на учасників у даному кримінальному провадженні, у тому числі на потерпілу.
В апеляційній скарзі захисник вважає, що ризики зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором не було достатньо обґрунтовано та слідчий суддя не падав належної оцінки процесуальній поведінці підозрюваного після повідомлення йому про підозру, який без участі захисника добровільно надав покази перебуваючи в ВП №8 та отримав повістку на прибуття до слідчого на 31.12.2024р. на 11год.00хв. до якого 31.12. 2024 року добровільно самостійно без примусу та супутнього контролю прибув до ВП № 8 де отримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, 31.12.2024р.слідчий також вручив повістку ОСОБА_7 на 10год.00хв. 03.01.2025р. усвідомлюючи що для повернення підозрюваному додому знадобиться не менше доби та зворотній шлях приблизно такий же за часом. Однак в супереч таким спробам слідчого ОСОБА_7 відбув до м. Харкова та повернувся до смт. Березанка на виклик слідчого, що на думку сторони захисту, свідчить про відсутність ризику переховування від органу досудового розслідування.
Вказує, що застосування домашнього арешту, який було обрано судом є доволі суперечливим, а доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як просив прокурор, на думку сторони захисту взагалі необґрунтовано. Щодо ризику на можливість вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним, зауважує, що він непідтверджений належними доказами та є свідомим припущенням слідчого та прокурора.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
Слідчим відділом відділення поліції № 8 МРУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024152150000205 від 27 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 27 грудня 2024 року приблизно о 13 год. 23 хв. ОСОБА_7 на автомобілі марки "Smart" моделі "FORTWO", державний номерний знак НОМЕР_1 , приїхав до с.Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, маючи при собі заздалегідь приготовлений вибуховий пристрій, оснащений підшивачем типу УЗРГМ. Цього ж дня приблизно о 16.50 год. ОСОБА_7 , перебуваючи біля паркану домоволодіння ОСОБА_9 , розташованого по АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, а саме на вулиці населеного пункту в вечірній час доби, та що його дії носять суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та з особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів та з метою грубого порушення громадського характеру, демонструючи явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, порушуючи право громадян на відпочинок та негативну психоемоційну реакцію громадянами на вибухи в період повномасштабного вторгнення та воєнного стану, а також те, що від його дій можуть постраждати сторонні особи, умисно кинув у двір домоволодіння потерпілої ОСОБА_9 невстановлений вибуховий пристрій, оснащений підривачем типу УЗРГМ, тобто предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, у результаті чого відбувся вибух, чим було порушено спокій та відпочинок людей у вечірній час та пошкоджено стіну житлового будинку потерпілої ОСОБА_9 .
30 грудня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання послався, на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.296 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, разом з тим, вважав, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є необхідним, потребуватиме невиправданих у цій справі витрат держави в умовах воєнного стану на утримання підозрюваного в умовах ізоляції, забезпечення його безпеки та належного досудового розслідування, а забезпечення належної поведінки підозрюваного може бути здійснене із застосуванням менш тяжкого запобіжного заходу, про можливість застосування якого заявляла сторона захисту, тобто домашнього арешту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання його під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Згідно до матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, який є тяжким кримінальним правопорушенням, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до семи років.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вимог закону та зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжкого злочину, а тому існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м'який запобіжний захід, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і в судовому засіданні апеляційного суду необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання прокурора на тяжкість кримінального правопорушення, як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неприйнятним, оскільки лише сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 не може бути підставою для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених та встановлених ризиків.
Так приймаючи рішення про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, разом з тим, вважав, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є необхідним, потребуватиме невиправданих у цій справі витрат держави в умовах воєнного стану на утримання підозрюваного в умовах ізоляції, забезпечення його безпеки та належного досудового розслідування, а забезпечення належної поведінки підозрюваного може бути здійснене із застосуванням менш тяжкого запобіжного заходу, про можливість застосування якого заявляла сторона захисту, тобто домашнього арешту.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки про відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст.94, 178 КПК України, оцінив обставини, на які послався слідчий у клопотанні, та додані до клопотання документи у їх сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те що підозрюваний ОСОБА_10 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою ухилення від кримінального покарання, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який йому, в разі доведеності вини, загрожує покарання до семи років позбавлення волі.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість у підозрюваного ОСОБА_10 незаконно впливати на потерпілу і свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи відсутність викладу конкретних обставин, які свідчать про намагання підозрюваного вплинути на свідків, імена таких свідків, існування передумов і необхідності для підозрюваного такого впливу.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Твердження сторони захисту про належну процесуальну поведінку підозрюваного після повідомлення йому про підозру, не є визначальним аргументом і не спростовує встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин та висновків щодо необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки такий захід належним чином забезпечить процесуальну поведінку підозрюваного та усуне відповідні ризики.
Доводи сторони захисту про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, є неприйнятними, оскільки ніяким чином не перешкоджають підозрюваному переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вірно дійшов до висновку про те, що обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків передбачених ст. 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та розгляду провадження у суді.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження апелянтів, про які йдеться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданих апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , начальника Березанського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Березанського районного суду Миколаївської області від 31 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді