Справа № 127/40677/24
Провадження №11-сс/801/12/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
14 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 , поданого в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020000000445 від 29.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
установив:
Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 , поданого в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020000000445 від 29.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що ні в клопотанні адвоката, ні в додатках доданих до нього не доведено існування будь-яких ризиків, зазначених у статті 170 КПК України, а тому, на даний час, відсутні правові підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, належне підозрюваній ОСОБА_11 а саме на: земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий номер 0524310100:01:021:0021, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка, яка розташована: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2,1418 га, кадастровий номер 0524383300:01:002:0176, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Вінницька область, Тульчинський район, Копіївська с/рада; гараж площею 19,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж площею 23,8 кв.м., який розташований за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, вул. В. Інтернаціоналістів, 8а.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовільнити клопотання про накладення арешту на майно.
Апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді про відмову в накладенні арешту є незаконною та необґрунтованою, а відтак є такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що необхідність накладення арешту на майно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зумовлена недопущенням відчуження, розпорядження майном підозрюваною, з метою неможливості відшкодування шкоди, завданої, внаслідок кримінального правопорушення, зокрема, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн.
До початку розгляду апеляційної скарги по суті адвокат ОСОБА_9 надіслав заяву про проведення судового засідання в його відсутність.
Потерпіла ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , просила її задовольнити, не заперечувала щодо проведення судового розгляду у його відсутність та відсутність іншої потерпілої ОСОБА_10 .
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Захисник підозрюваної ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, прокурора та цивільного позивача, тобто на ініціаторів клопотань.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020000000445 від 29.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги кримінального процесуального закону, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 , слідчий суддя взяв до уваги приписи ст. ст. 170-173 КПК України і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких адвокат подав клопотання.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя встановив, що СУ ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні№12024020000000445 від 29.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
30 жовтня 2024 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2024 в справі №127/36159/24 застосовано до підозрюваної ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 2 місяці.
Цією ж ухвалою, покладено на підозрювану ОСОБА_11 наступні обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не залишати житло цілодобово, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У межах кримінального провадження №12024020000000445 від 29.05.2023 ОСОБА_10 та ОСОБА_8 визнано потерпілими.
30 листопада 2024 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, а саме: відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн. на користь ОСОБА_10 та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн. на користь ОСОБА_8 .
З клопотання адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , слідує, що останній просив накласти арешт на майно, належне підозрюваній ОСОБА_11 , а саме на:
- земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий номер 0524310100:01:021:0021, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка, яка розташована: АДРЕСА_1 , вартість - 31 935,08 грн.;
- земельну ділянку площею 2,1418 га, кадастровий номер 0524383300:01:002:0176, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Вінницька область, Тульчинський район, Копіївська с/рада, вартість - 42555,68 грн.;
- гараж площею 19,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартість - 40595,93 грн.;
- гараж площею 23,8 кв.м., який розташований за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, вул. В. Інтернаціоналістів, 8а, вартість - 53454,45 грн., шляхом заборони здійснення будь-яких дій з таким майном, спрямованих на продаж, або будь-яке інше відчуження, заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та будь-яким нотаріусам, незалежно від територіального місцезнаходження, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, в тому числі заборони приймати будь-які заяви щодо проведення реєстраційних дій укладання договорів купівлі-продажу, застави, дарування, а також відчуження у будь-який спосіб зазначеного майна.
Необхідність накладення арешту на майно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на переконання адвоката ОСОБА_9 зумовлена недопущенням відчуження, розпорядження майном підозрюваною, з метою неможливості відшкодування шкоди, завданої, внаслідок кримінального правопорушення, зокрема, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн.
Разом з тим, колегією суддів установлено, що матеріали клопотання про арешт майна не містять відомостей про те, що підозрювана здійснює заходи щодо відчуження нерухомого майна, що в майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог потерпілих. Таким чином, колегія суддів вважає, що адвокатом недоведено існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна підозрюваною. Водночас розмір моральної шкоди, визначений потерпілими у кримінальному провадженні, носить виключно оціночний характер та підлягає визначенню судом під час ухвалення рішення в справі по суті. Окрім цього, адвокатом належним чином не обґрунтовано співмірності вартості майна, на яке він просить накласти арешт, з розміром шкоди, зазначеної у цивільних позовах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що адвокатом в клопотанні не доведено існування ризиків та наведено переконливих даних, які б вказували на необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, а також даних про те, що накладення арешту є розумним та спів розмірним із завданнями кримінального провадження, при умові відсутності оцінки майна.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються зі змісту апеляційної скарги.
Відтак, доводи адвоката про незаконність ухвали слідчого судді є непереконливими і не заслуговують на увагу, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
постановив:
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4