Справа № 127/20617/24
Провадження № 22-ц/801/57/2025
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
17 січня 2025 рокуСправа № 127/20617/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Матківської М. В., Сопруна В.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рябовий Дмитро Сергійович на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Король О. П. в залі суду в місті Вінниця, дата складення повного тексту рішення невідома,
в цивільній справі № 127/20617/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Короткий зміст вимог
В червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «Артеміда-Ф») звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики № 9933559 від 03.09.2020 в розмірі 25 514,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №9933559, на виконання умов якого, Позикодавець надав Відповідачу грошові кошти у сумі 7500,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 03.10.2021, процентна ставка в день (базова процентна ставка) за користування коштами кредиту становить 1.60%, знижена процентна ставка/день становить 1,36%, процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,70%. Договір позики укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб сайті, підписана електронним цифровим підписом та акцептована ОСОБА_1 03.09.2020, шляхом підписання електронним підписом відповідача.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 7500,00 грн., поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору позики.
За низкою договорів факторингу, укладених Позикодавцем з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» з Позивачем, останній набув статус кредитора та отримав право грошової вимоги, до осіб, які являлись боржниками Позикодавця, зокрема, до Відповідача.
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором позики, станом на 10.06.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 25514,81 грн., а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 7500,00 грн.; залишок заборгованості по процентах за користування - 14328,00 грн.; заборгованість за пенею та штрафами - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 3686,81 грн.
Враховуючи, що зазначена вище заборгованість за кредитним договором не погашена, Товариство змушене звернутися до суду із позовною заявою про стягнення цих коштів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Договором позики № 9933559 від 03.09.2020 в розмірі 25 514,81 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким стягнути на користь позивача 11 100,00 грн заборгованості за договором позики, які складаються із 7500,00 грн - тіло кредиту; 3600,00 грн. - відсотки та 1874,82 грн інфляційні витати та 585,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник вважає, що вказане судове рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених судом першої інстанції обставинам справи, неправильному застосуванні судом норм матеріального та порушенні норм процесуального права.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Матківська М. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано з міського суду матеріали цивільної справи.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 року призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Основними доводами апеляційної скарги є те, що місцевий суд задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі не звернув увагу, що оскільки умовами договору визначено, що строк кредитування становить 30 днів, то відповідач вправі вимагати відсотки лише в межах строку кредитування. Звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 23.05.2022 у справі 393/126/20 паспорт споживчого кредиту не є складником кредитного договору, тому відсотки які зазначені в ньому не приймаються до уваги.
Водночас підлягають перерахуванню інфляційні витрати, так як місцевим судом безпідставно стягнуто всю суму.
Також, потрібно зменшити розмір стягнення на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн, так як справа є незначної складності.
Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу
12 листопада 2024 року від ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 03.09.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №9933559, за умовами якого відповідачці було надано у кредит грошові кошти в сумі 7500,00 грн, строком на 30 днів, до 03.10.2021, з встановленою процентною ставкою (базова) 1,60% в день; знижена процентна ставка/день становить 1,36%, процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,70% (а.с. 19).
Згідно умов договору ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язалось передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору).
Пунктом 3 договору позики визначено, що проценти за цим договором нараховуються на залишок позики щоденно, включаючи дати отримання та повернення коштів.
Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін на наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Відповідно до п. 5 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
01.04.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №016-010421, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» такі права вимоги та сплатити ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с. 22-25).
Згідно реєстру прав вимог №016-010421 від 30.04.2021 до ТОВ «Сіроко Фінанс», перейшло право вимоги за договором №9933559 від 03.09.2020, позичальником за яким є ОСОБА_1 сума заборгованості за тілом 7500 грн., залишок заборгованості по процентам за користування 19 696,80 грн. Загальна сума заборгованості 14 328,00 грн. (а.с. 29).
05.02.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20240205/2, згідно умов якого, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату у передбачений договором спосіб, а ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 32-35).
Листом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора з ТОВ «Сіроко Фінанс» на ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та необхідність негайно сплатити борг за договором позики №9933559 в сумі 21 828,00 грн.(а.с. 12).
Крім того, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 надіслало досудову вимогу про необхідність сплатити борг за договором позики №9933559 (а.с. 13).
З виписки особового рахунку ОСОБА_1 станом на 10.06.2024 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 25514,81 грн., а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 7500,00 грн.; залишок заборгованості по процентах за користування - 14328,00 грн.; заборгованість за пенею та штрафами - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 3686,81 грн. (а.с.9).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень частини першої статті 369ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає у повній мірі зазначеним вимогам.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
03.09.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №9933559шляхом підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Даний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Окрім цього, сторонами 03.09.2020 було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому між сторонами було погоджено розмір кредиту, строк кредитування, суму процентів та інше.
Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та засвідчено ОСОБА_1 , де остання вказала свої паспортні дані, ідентифікаційний номер, мобільний номер телефону, електронну пошту, в зв'язку з чим, наявні підстави вважати, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписання договору та отримання кредиту скаржником не заперечується.
Окрім цього відповідач підтверджує той факт, що позивачем передано їй у власність грошові кошти в сумі 7 500,00 грн.
На час подання позову відповідач не виконала свої зобов'язання, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту в сумі 7500,00 грн., є законними та обґрунтованими.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції безпідставно стягнув всю суму заборгованості по процентах - 14328,00 грн. та інфляційне збільшення - 3686,81 грн, з огляду на таке.
Зважаючи на обов'язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.
Так, в позові позивач просив стягнути залишок заборгованості по відсотках в сумі 14 328,00 грн, проте колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки умовами договору визначено, що строк кредитування становить 30 днів, то відповідач вправі вимагати відсотки лише в межах строку кредитування.
Відповідно до ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 договору передбачено, що відповідачці було надано у кредит грошові кошти в сумі 7500,00 грн, строком на 30 днів до 03.10.2021, з встановленою процентною ставкою (базова) 1,60% в день; зниженою процентною ставкою/день становить 1,36%, процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,70%.
Тому підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою визначеною договором в розмірі 1,60 %, що складає 3 600,00 грн: 7500,00 грн (борг) х 1,60 % (за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежним виконанням умов договору) х 30 днів.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 23.05.2022 у справі 393/126/20 паспорт споживчого кредиту не є складником кредитного договору, тому відсотки які зазначені в ньому не приймаються до уваги
В свою чергу, враховуючи дійсний розмір заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідача в сумі 7 500,00 грн (тіло кредиту) + 3 600,00 грн (відсотки), що разом становить 11 100,00 грн, водночас підлягають перерахуванню інфляційні витрати: 11 100,00 грн (розмір заборгованості) х1,16890269 - 11 100,00 грн = 1 874,82 грн.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, тому необхідно стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом в розмірі 12 974,82 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7 500,00 грн, заборгованість по відсотках 3 600,00 грн. та інфляційні витрати 1 874,82 грн. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, в зв'язку з чим рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2024 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи впливають на правильність прийнятого судом рішення та спростовують висновки суду.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з частини 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц дійшов висновку, що: «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до Договору про надання правової допомоги № 20241006/9 від 10 червня 2024 року, укладеного між адвокатом Дзундзою О. В. та ТОВ «Артеміда-Ф», предметом договору є надання професійної правничої допомоги зі захисту його прав у справі (п. 1.2., 1.2.1.). Згідно п.п. 4.2., 4.4. Договору визначено, що уразі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 грн. Клієнт зобов'язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц висловила позицію про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 ).
Відтак вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Згідно з частиною п'ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.
Як вбачається із апеляційної скарги, скаржник просить зменшити розмір судових витрат, посилаючись на те, що дана справа не є складною, а тому розрахунки витрат на правову допомогу є завищеними, а гонорар адвоката у заявленому розмірі не відповідає критеріям співмірності з огляду на надані послуги в апеляційному суді.
Дослідивши доводи апеляційної скарги в цій частині та обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а також не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами на заявлену суму.
Так, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, адже вони поглинаються здійсненням адвокатом у суді першої інстанції аналогічних по суті дій.
Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3000,00 грн, що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Окрім цього, відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сторонами понесені такі витрати: позивачем ТОВ «Артеміда-Ф» сплачено 2422,40 грн за подання позовної заяви, а ОСОБА_1 на підставі ІІ групи інвалідності звільнена від сплати судового збору.
Позовні вимоги ТОВ «Артеміда-Ф» підлягають задоволенню частково, а саме: на 50,85% (розрахунок 12 974,82 грн. (задоволена частинна вимог): 25 514,81 грн. (ціна позову)) х 100 = 50,85%.
Положеннями ч. 6 ст. 141 кодексу визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, тому судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 1231,80 грн. (50,85% від 2422,40 грн.) позивачу слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також за подання апеляційної скарги з ТОВ «Артеміда-Ф» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірів розмірі 1847,70 грн. (50,85% від 3633,60 грн.), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рябовий Дмитро Сергійович - задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) заборгованість за Договором позики № 9933559 від 03.09.2020 в розмірі 12 974,82 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 7 500,00 грн, заборгованість по відсотках 3 600,00 грн. та інфляційні витрати 1 874,82 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Судовий збір в розмірі 1231,80 гривень, сплачений за подачу позовної заяви, компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1847,70 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко
Судді: М. В. Матківська
В. В. Сопрун