Єдиний унікальний номер 741/2459/23
Провадження № 1-кп/741/23/25
м. Носівка 16 січня 2025 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченої,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023275380000016 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Носівка Чернігівської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, з повною загальною середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, раніше не судимої, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
встановив:
У провадженні Носівського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене 7 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023275380000016, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що у грудні 2022 року, перебуваючи у м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, більш точного часу та місця не встановлено, реалізуючи виниклий у неї умисел на протиправне заволодіння чужими грошовими коштами шляхом розміщення в соціальній мережі «Facebook» фіктивних оголошень про продаж товару, якого насправді не мала наміру реалізовувати, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілій особі і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою протиправного особистого збагачення, використовуючи свій власний мобільний телефон марки «Samsung», який був підключений до всесвітньої мережі «Інтернет», та заздалегідь створений нею в соціальній мережі «Facebook» акаунт під іменем « ОСОБА_6 », опублікувала оголошення про продаж зарядного пристрою для акумуляторів, не маючи при цьому реального наміру виконання умов оголошення.
У подальшому, ОСОБА_7 з метою придбання зарядного пристрою для акумулятора 15 грудня 2022 року знайшла в соціальній мережі «Facebook» оголошення, розміщене ОСОБА_4 під іменем « ОСОБА_6 », після чого під час переписки у вказаній мережі повідомила ОСОБА_4 про свій намір придбати зарядний пристрій для акумуляторів. Після цього, ОСОБА_4 , вводячи в оману ОСОБА_7 , підтвердила наявність у неї товару, а саме зарядного пристрою для акумуляторів, а також повідомила, що обов'язковою умовою поставки товару є його оплата у розмірі 800 гривень на картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відкритий в AT «Ощадбанк». Будучи введеною в оману та впевненою, що спілкується з особою, в якої наявний вказаний в оголошенні товар, ОСОБА_7 15 грудня 2022 року о 17 год. 46 хв. перерахувала зі свого банківського карткового рахунку № НОМЕР_2 на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий в межах рахунку IBAN: НОМЕР_3 в AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти у розмірі 800 гривень.
Отримавши шляхом обману від ОСОБА_7 грошові кошти, ОСОБА_4 будь-яких зобов'язань по доставці замовленого товару не виконала, та розпорядилася отриманими коштами на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій матеріальної шкоди на суму 800 гривень.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
У судовому засіданні обвинувачена заявила клопотання про закриття вказаного кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
При цьому, обвинувачена зазначила, що її позиція є добровільною, без будь-якого примусу та тиску, вона розуміє нереабілітуючі наслідки закриття кримінального провадження.
Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченої не заперечував.
Потерпілий та законний представник потерпілого належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Заяви про відкладення судового засідання не подали.
Суд, дослідивши доводи клопотання обвинуваченої, а також вислухавши думку прокурора, приходить до наступного.
9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з яким були внесені зміни до ст. 51 КУпАП, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.
Відповідно до нової редакції ст. 51 КУпАП відповідальність за ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідальність за ч. 2 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з 9 серпня 2024 року заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) стає кримінально караним діянням, якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2022 рік становить 2481 гривня.
Частиною 2 ст. 4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння, визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
На підставі зворотної дії закону суд повинен виходити з розміру неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння.
Згідно обвинувального акту обвинувачена шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілої у розмірі 800 грн.
Таким чином, дії обвинуваченої підпадають під дію Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
У судовому засіданні обвинувачена надала згоду на закриття кримінального провадження щодо неї з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, розуміючи нереабілітуючі наслідки закриття.
Після роз'яснення судом обвинуваченій підстав і наслідків закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти цього і вимагати продовження кримінального провадження в загальному порядку, обвинувачена заявила, що ці підстави, наслідки та право їй зрозумілі і вона не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно неї у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна відповідальність діяння.
Положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України та позицію обвинуваченої, яка надала згоду на закриття кримінального провадження щодо неї з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження, внесене 7 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023275380000016, підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діянь.
Водночас суд ураховує, що скасовано кримінальну протиправність діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , але не скасовано його протиправність взагалі.
Прокурор не позбавлений можливості, за наявності підстав, направити необхідні документи до органу, уповноваженому порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 372, 479-2 КПК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене 7 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023275380000016, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1