Справа № 750/15096/24
Провадження № 2/750/378/25
16 січня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів,
24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на підставі судового наказу Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2022 року на неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця.
Обґрунтовано позов тим, що 01 лютого 2014 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб. Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із позивачем. Заочним рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2021 року шлюб між сторонами розірвано. Судовим наказом Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2022 року в справі № 731/111/22 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення із заявою до суду (31 травня 2022 року) і до досягнення дітьми повноліття. Враховуючи, що на території Варвинської територіальної громади у період з 25 лютого 2022 року до 01 квітня 2022 року велися бойові дії, позивач була вимушена залишити фактичне місце проживання та переїхати разом із дітьми до більш безпечного місця. Так, починаючи із липня 2022 року позивач разом з дітьми почали проживати в орендованому житлі в м. Чернігові та стали на облік як внутрішньо переміщені особи. У зв'язку із переїздом, перебуванням дітей у стані постійного стресу, у них значно погіршився стан здоров'я, почали проявлятися хронічні хвороби, які потребують лікування. Зокрема, у ОСОБА_5 значно погіршився зір і він потребує обов'язкової корекції та терапевтичного лікування. Крім того, після переїзду позивачу разом з дітьми довелося пристосовуватися до нових життєвих обставин та відновлювати прийнятний для них рівень життя, вони були позбавлені спілкування із близькими та друзями, а також можливості повернення до налагодженого побуту, у зв'язку з чим діти сторін вже другий рік перебувають у пригніченому психоемоційному стані. Матеріальне становище позивача значно погіршилося у порівнянні з її матеріальним станом до ухвалення судового рішення про стягнення аліментів. Діти ростуть, потребують додаткових витрат на відновлення ментального здоров'я, а тому їх потреби значно зросли. Так, син сторін ОСОБА_5 є членом команди Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу «Десна». Позивач несе витрати на придбання для нього форми, інвентаря, а також транспортні витрати на командні поїздки на змагання до інших міст. Крім того, у порівнянні з 2022 роком значно зросли ціни на продукти, одяг, комунальні та орендні платежі, вартість проїзду в громадському транспорті. У свою чергу, матеріальне становище відповідача значно покращилося, він перебуває на службі та отримує заробітну плату, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі судового наказу Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2022 року, становить близько 10000 грн. щомісячно, що значно перевищує мінімальний розмір аліментів та є достатнім для утримання дітей. Крім того, кожного місяця відповідач перераховує на рахунок позивача грошові кошти в залежності від додаткових потреб дітей, які не є аліментами. Відповідач бере повноцінну та рівномірну участь у вихованні дітей, у літний період та період канікул діти сторін перебувають з ним. У свою чергу, під час перебування дітей з відповідачем саме він здійснює їх утримання. При цьому, у вказані періоди розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача залишається незмінним. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на лікування дітей або призначення лікарями дороговартісного лікування чи реабілітації. Відповідач обізнаний із станом здоров'я дітей, оскільки діти проводять з ним майже половину часу і звернення до лікарів часто буває саме за його ініціативою. Позивачем не надано доказів, що розмір аліментів, який стягується з відповідача на дітей, є недостатнім для їх забезпечення, враховуючи, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 1598 грн.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначила, що вона дійсно вимушена звертатися до відповідача з проханнями щодо надання додаткових коштів на дітей, оскільки коштів, які стягуються на підставі судового наказу Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2022 року не вистачає для забезпечення рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального їх розвитку. Відповідач фактично залишив дітей без належної батьківської уваги та не бере участі у вихованні синів.
Відповідач заперечення не подав.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити. Вказали, що позивач орендує квартиру в м. Чернігові, плата за яку має підвищитися, сплачує комунальні платежі, а тому позивач несе значні витрати, які у подальшому мають зрости. Позивач як на момент видачі судом судового наказу, так і зараз не працює. Грошові кошти позивачу дають її знайомі. Орієнтовно позивач витрачає на дітей у місяць 8000 грн. Відповідач сплачує аліменти на дітей близько 10000 грн., а також додатково перераховує на рахунок позивача грошові кошти. Орієнтовно позивач отримує від відповідача 12000-15000 грн. щомісяця, однак цих коштів позивачу не вистачає на утримання дітей. Як на момент видачі судом судового наказу, так і зараз відповідач працює в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.
Представник відповідача у судовому засіданні вказала, що відповідач позов не визнає та заперечувала проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві. Зазначила, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі судового наказу, є достатнім для утримання і забезпечення всім необхідним дітей.
Заслухавши доводи позивача, представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 лютого 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2021 року розірвано (а.с. 18-19).
Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12, 13).
Судовим наказом Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2022 року в справі № 731/111/22 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дати звернення із заявою до суду (31 травня 2022 року) і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 20).
13 липня 2022 року між ОСОБА_7 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди житлового приміщення № 13-07/22, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нерухоме майно - житлове приміщення загальною площею 46,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).
Копіями довідок № 7423-5002193198, № 7423-5002193259, № 7423-5002193317 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 вересня 2022 року, виданими Управлінням соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, підтверджується взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10, 11).
Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20 вересня 2024 року за період із січня 2024 року до червня 2024 року ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області перераховано аліменти в сумі: 10242 грн. 01 коп. у січні 2024 року, 10242 грн. 01 коп. у лютому 2024 року, 9773 грн. 33 коп. у березні 2024 року, 10242 грн. 01 коп. у квітні 2024 року, 10241 грн. 99 коп. у травні 2024 року та 9549 грн. 54 коп. у червні 2024 року (а.с. 14).
Копіями платіжних інструкцій, наданих відповідачем, підтверджується перерахування відповідачем у період з 10 грудня 2023 року до 22 жовтня 2024 року на рахунок позивача додатково грошових коштів на загальну суму 22110 грн. 58 коп. (призначення платежу: переказ власних коштів).
Крім того, копією фіскального чеку, наданого відповідачем, підтверджується купівля 02 листопада 2024 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 одягу та взуття для хлопчика на загальну суму 4233 грн. Позивачем не заперечується факт купівлі одягу та взуття дітям відповідачем.
Відповідно до копії довідки від 27 вересня 2024 року № 1358 позивач перебуває на обліку в Чернігівській філії Чернігівського обласного центру зайнятості як безробітна з 26 вересня 2024 року.
Позивач як на момент видачі судом судового наказу, так і на даний час не працює. При цьому, відповідач як на момент видачі судом судового наказу, так і на даний час працює в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.
Згідно із копією довідки № 01-35/106 від 22 жовтня 2024 року, виданою Чернігівським дошкільним навчальним закладом № 65 Чернігівської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_6 дійсно відвідує ДНЗ № 65 з 10 вересня 2024 року і по теперішній час (а.с. 25).
ОСОБА_5 навчається в Чернігівському ліцеї № 12 Чернігівської міської ради в 5-Г класі, що підтверджується копією довідки № 29 від 21 жовтня 2024 року (а.с. 26).
Копією довідки Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу «Десна» підтверджується, що ОСОБА_5 є вихованцем цього закладу з вересня 2024 року. Старанно займається та вже має певні досягнення, а саме: приймає активну участь у всіх фізкультурно-масових та спортивних заходах, є дійсним членом команди (а.с. 24).
ОСОБА_5 має проблеми із зором, про що свідчить звернення до офтальмолога та замовлення лінз на суму 1780 грн.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Загалом у судовому засіданні позивач як на підставу для збільшення розміру аліментів посилалася на те, що вона орендує квартиру, сплачує за неї комунальні платежі, у зв'язку з чим несе витрати, а також на те, що аліментів і грошових коштів, які надає їй відповідач, не достатньо. Крім того, вказувала, що син сторін ОСОБА_9 має проблеми із зором, а також займається футболом, на що потрібні кошти, яких позивачу не вистачає.
Верховний Суд при розгляді справи про збільшення розміру аліментів дійшов висновку, що погіршення стану здоров'я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів, якщо внаслідок такого погіршення здоров'я раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини.
Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про зміну матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я отримувача чи платника аліментів з часу видачі судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на дітей, позивач суду не надала.
Також, матеріали справи не містять належних доказів того, що внаслідок наявності у сина сторін ОСОБА_5 проблем із зором визначений розмір аліментів не забезпечує його гармонійного розвитку.
Посилання позивача на збільшення потреб дітей, зростання цін само по собі не свідчить про зміну матеріального стану сторін та не є підставою для зміни розміру аліментів.
Крім того, за наявності на те правових підстав, позивач відповідно до положень статті 185 Сімейного кодексу України не позбавлена права ставити питання про стягнення додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом тощо).
Враховуючи викладене та те, що законом покладено обов'язок щодо утримання дітей на обох батьків, беручи до уваги те, що при розгляді справи не встановлено, що визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дітей, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України, для збільшення розміру аліментів та задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Так, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Марченко Руслан Григорович відповідно до договору про надання правничої допомоги № 17.10/24 від 17 жовтня 2024 року.
Позивач понесла витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. (а.с. 30, 31)
Відповідачу правничу допомогу надавала адвокат Жовнер Оксана Миколаївна на підставі договору про надання правової допомоги № 55-ц від 08 листопада 2024 року.
Згідно із копією додатку до договору про надання правової допомоги № 55-ц від 08 листопада 2024 року (протокол узгодження вартості послуг) вартість послуг адвоката складає 7000 грн. Клієнтом сплачено аванс у сумі 5000 грн.
Копією квитанції до прибуткового касового ордера № 55-ц від 08 листопада 2024 року підтверджується сплата відповідачем адвокату Жовнер Оксані Миколаївні 5000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги № 55-ц від 08 листопада 2024 року.
Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Беручи до уваги положення законодавства, керуючись одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3500 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про збільшення розміру аліментів - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 3500 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.01.2025.
Суддя