Справа № 750/15147/24
Провадження № 2/750/382/25
17 січня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
25 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 2758720124 від 19 січня 2024 року в сумі 39875 грн.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 19 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у позику № 2758720124, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Договір між сторонами був укладений у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову частково. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначає, що проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді солдата, у зв'язку з чим відповідно до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, слідує, що крім заборгованості за основною сумою боргу відповідачу була нарахована і заборгованість за процентами за користування позикою, яка не підлягає стягненню.
07 січня 2025 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 20000 грн., а також відповідь на відзив, у якій, зокрема, вказує, що договір між сторонами був укладений 19 січня 2024 року. У свою чергу зміни до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» були внесені 11 квітня 2024 року і набрали чинності 18 травня 2024 року, тобто через 120 днів після укладення договору між сторонами. Таким чином, позивачем нараховано проценти за користування позикою за процентною ставкою 2,5% за 120 днів і їх розмір становить 15000 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, просила справу розглянути за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщений завчасно і належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки правові підстави, передбачені статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкладення розгляду справи відсутні, адже суд відкладає розгляд справи в межах встановлених цим Кодексом строків її розгляду. При цьому, суд керувався основними засадами цивільного судочинства, серед яких, зокрема, є розумність строків розгляду справи та врахував, що відповідач подав відзив на позов, в якому викладена його позиція щодо заявленого позову. Крім того, суд взяв до уваги, що справа надійшла до суду в жовтні 2024 року, а відповідно до норм процесуального законодавства суд відкладає розгляд справи чи оголошує перерву в судовому засіданні в межах встановленого ЦПК України строку. Також, суд врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 жовтня 2024 року в справі № 752/8103/13, в якій, зокрема, зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц).
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
19 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір надання грошових коштів у позику № 2758720124, згідно з умовами якого позикодавець зобов?язався надати позичальнику позику в розмірі 5000 грн. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно пунктів 1.3., 1.5. та/або 1.6. цього договору, його додатків (а.с. 19-23).
Пунктами 1.1.1.-1.1.5. договору встановлено: тип позики - кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; процентна ставка - фіксована; дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» - 1,99% на день (726,35% річних); процентна ставка позаакційна (базова) - 2,5% на день (912,5% річних).
Строк позики (строк дії договору) становить 30 днів (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 1.3. договору орієнтовний строк повернення позики - на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково. Дата надання позики - 19 січня 2024 року, а дата повернення позики - 18 лютого 2024 року.
Згідно з пунктом 5.2. договору строк дії цього договору, вказаний у пункті 1.2. договору, діє на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим договором, але не раніше повного виконання сторонами своїх обов'язків, та визначається як період від дати отримання позичальником позики до фактичної дати повернення позики, процентів за дисконтною та/або (позаакційною) базовою процентними ставками, штрафних санкцій, які мають бути сплачені у разі невиконання умов договору та інших нарахувань передбачених договором.
Відповідо до пунктів 1.5., 1.6. договору на період строку, визначеного пунктом 1.2. договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,99% (з урахуванням Програми Лояльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», Правил акції Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми позики за кожен день користування позикою. У випадку користування позикою понад строк, встановлений пунктом 1.2. договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в пункті 1.2. цього договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,99% на день (з урахуванняи Програми Лояльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», Правил акції Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,5% на день від суми позики за кожен день користування позикою.
Позичальник зобов'язаний повернути товариству позику, нараховані проценти згідно умов договору не пізніше строку, вказаного в пункті 1.2. та/або пункті 1.3. договору (пункт 1.8. договору).
Згідно з пунктами 1.9., 1.10. договору розрахунок сукупної вартості позики за дисконтною (зниженою) процентною ставкою та термін платежу згідно строку, передбаченого пунктом 1.2. цього договору, зазначені в графіку розрахунків (таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику), який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору). Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту або смс повідмоленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним.
Копією квитанції до платіжної інструкції № 19741-1354082846974 підтерджується перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» 19 січня 2024 року о 20:35 год. 5000 грн. на номер платіжної картки НОМЕР_1 (а.с. 29).
У анкеті клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», крім анкетних даних відповідача, інформації стосовно бажаного кредиту, зокрема, зазначено і номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 (а.с. 8).
Відповідно до положень розділу 4 договору «Пролонгація строку позики» позичальник має право продовжити строк (надалі - пролонгація) користування позикою. У випадку ініціювання позичальником прологації позичальник сплачує товариству проценти на умовах, що були обрані для здійснення певного виду пролонгації. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації змінюється та визначається виходячи з позаакційної (базової) процентної ставки, визначеної у пункті 1.1.5. цього договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті. Після кожного продовження строку позики, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата терміну дії договору позики на відповідну кількість календарних днів. Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.
Згідно з пунктом 1.5.1. договору у межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до розділу 4 даного договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка, визначена у пункті 1.1.5. цього договору, з першого дня дії договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» надало відповідачу кредит, що не заперечується відповідачем, однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо його повернення належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 20000 грн., до якої входить: 5000 грн. - тіло кредиту, 15000 грн.- проценти, які нараховувалися позивачем за перід з 19 січня 2024 року до 18 травня 2024 року, тобто за 120 днів.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд враховує, що відповідно до умов договору та доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн., строк позики складає 30 днів (пункт 1.2. договору).
Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження строку користування відповідачем позикою. Також, матеріали справи не містять доказів, що до договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими строк користування позикою продовжувався.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.
Тобто, сторони визначивши строк користування позикою у вказаному договорі погодили строк виконання зобов'язання.
Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З розрахунку позивача слідує, що проценти відповідачу нараховувалися і після строку користування позикою.
При цьому, у пункті 1.6. договору передбачено, що у випадку користування позикою понад строк, встановлений пунктом 1.2. договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в пункті 1.2. цього договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,99% на день (з урахуванняи Програми Лояльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» Правил акції Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,5% на день від суми позики за кожен день користування позикою.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, фактично договором надання грошових коштів у позику № 2758720124 від 19 січня 2024 року передбачене застосування регулятивної норми частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України при нарахуванні процентів як протягом строку позики/кредиту, встановленого пунктом 1.2. договору, так і після закінчення цього строку.
У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.
Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі№ 910/719/19).
З врахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід констатувати, що з аналізу змісту даного договору випливає, що ним передбачене нарахування процентів у період після закінчення строку користування позикою і фактично встановлено продовження нарахування процентів за користування позикою у тому ж розмірі, що вони мали нараховуватися протягом встановленого Договором строку користування позикою.
Як вже зазначалося вище, доказів того, що строк користування відповідачем позикою продовжувався, матеріали справи не містять.
За умовами договору надання грошових коштів у позику № 2758720124 від 19 січня 2024 року (а.с. 19) та відповідно до таблиці обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику (а.с. 24) загальна вартість позики складає 7985 грн. (5000 грн. - сума позики та 2985 грн. - проценти за користування позикою).
Таким чином, з урахуванням наведеного та строку користування позикою (30 днів) (а.с. 19), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.
Щодо посилань відповідача на те, що він є військовослужбовецем, а тому має право на пільги, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і йому взагалі не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом, слід зазначити таке.
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 128 від 02 травня 2024 року солдата ОСОБА_1 , курсанта 2 навчального взводу 2 навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_2 , прийнятого на військову службу за контрактом строком на 3 роки наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 02 травня 2024 року № 47-РС з 02 травня 2024 року призначено на посаду курсанта та визначено вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
На час отримання відповідачем позики (19 січня 2024 року) та протягом строку користування нею, який визначений умовами договору (30 днів), за який позивачем нараховані проценти, відповідач військову службу не проходив, а тому вказані доводи відповідача є безпідставними.
За вказаних обставин, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 7985 грн., у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Болсуновського, 8, поверх 9, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 44127243) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 2758720124 від 19 січня 2024 року в сумі 7985 грн. (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн.).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» 967 грн. 02 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя