Єдиний унікальний номер: 728/2580/24
Номер провадження 2/728/34/25
16 січня 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Глушко О.І.
при секретарі Коваленко В.В.
за участю: представника позивача - адвоката Ковалюха В.М.
представника відповідача Ковбаси О.Г. (в режимі відеоконференції),
представника третьої особи - Чернігівської обласної прокуратури - Москаленко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Чернігівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Чернігівській області, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури,
11.10.2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України (далі відповідач), в якому просив стягнути з Державного бюджету Держави України з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду в безспірному порядку 50000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним накладенням арешту на автомобіль; витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн, пов'язані з розглядом кримінального провадження; витрати, понесені ним на оплату правової допомоги адвоката у цій справі в сумі 5000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в провадженні відділення поліції №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження №12024275500000034 від 10.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248 КК України в рамаках якого ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.03.2024 року накладено арешт на належний йому автомобіль марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 , миску з тушею дикої кози, із забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном та залишенням на зберіганні у ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Постановою від 27.06.2024 року старший дізнавач СД ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Казанник А.М. закрив вищевказане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 248 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного Чернігівською області від 25.07.2024 року арешт скасований в частині заборони розпоряджатися автомобілем марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказує, що незаконний арешт вказаного автомобіля тривав з 10.03.2024 року по 25.07.2024 року - 4 місяці 15 днів, і, оскільки кримінальне провадження, в якому було накладено арешт, закрито, то і арешт є незаконним.
Внаслідок тривалого незаконного арешту його автомобіля він перебував у нервовому напруженні та переніс стрес. Незаконними діями працівників поліції йому заподіяна моральна шкода, що виразилися у порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з оточуючими людьми, що в свою чергу є доказом заподіяння йому моральної шкоди.
Розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 50000 грн визначає, виходячи з характеру та обсягу моральних страждань, та із мінімального розміру моральної шкоди, встановленого законом, засад розумності, виваженості та справедливості.
Зазначає, що мінімальна сума відшкодування моральної шкоди становить 35999 грн 00 коп, виходячи з розрахунку розміру встановленої мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024 року у сумі 8000 грн за 4 місяці та 15 днів (з 10.03.2024 року по 25.07.2024 року).
Під час досудового розслідування та при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції йому надавав правову допомогу адвокат Ковалюх В.М., за послуги якого він сплатив 10000 грн.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2024 року.
Ухвалою суду від 21.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2025 року. В задоволенні клопотання відповідача, зазначеного у відзиві, про залучення в якості відповідачів Чернігівську обласну прокуратуру і Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області, та виключення з числа відповідачів Державну казначейську службу відмовлено.
Відповідач надіслав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; залучити в якості відповідачів Чернігівську обласну прокуратуру та Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області; виключити Державну казначейську службу України з числа відповідачів у справі, оскільки Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, у правовідносини з ним не вступала, ніякої шкоди йому не завдавала й не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб'єктів, в зв'язку з чим не повинна бути відповідачем у справі, тоді як учасником цих цивільних відносин є держава Україна; вина відповідача належним чином не встановлена та недоведена незаконність їх дій; позивачем не доведено та не підтверджено ніякими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди, відсутнє належне обґрунтування обрахованого розміру моральної шкоди, а її розмір не є співмірним обставинам справи та не підтверджується доказами, на які посилається позивач; вважає, що витрати на правову допомогу адвоката не підтверджені належними доказами, є завищеними, та не відповідають критерію реальності та розумності (а.с.53-61).
Третя особа - Чернігівська обласна прокуратура надіслала заяву, в якій просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не надано до матеріалів позовної заяви доказів, що діями чи бездіяльністю службових осіб Чернігівської обласної прокуратури йому було заподіяно моральну шкоду; не наведено конкретних і суттєвих обставин в чому саме виражається завдана моральна шкода; не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які полягали у фізичному або душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації; не доведено зв'язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями органів прокуратури та наявності інших складових, які підлягають доказуванню у суді; витрати на правову допомогу адвоката не відповідають критерію реальності та є завищеними і безпідставними (а.с.85-90).
У наданих письмових поясненнях третя особа - ГУНП в Чернігівській області просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на недоведеність факту заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, причинно- наслідкового зв'язку між діями посадових осіб органів досудового розслідвання та моральною шкодою, завданою позивачу на його думку, необґрунтованості розміру відшкодування, заявлених позивачем у позовній заяві (а.с.96-105).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ковалюх В.М. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача - Ковбаса О.Г. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.
Представник третьої особи - ГУНП в Чернігівській області в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України.
Представник третьої особи - Чернігівської обласної прокуратури Москаленко С.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог вказуючи на те, що позивачем не доведено обставин, які є підставами для задоволення позову. Витрати на правову допомогу адвоката не відповідають критерію реальності та розумності. Підтримала викладені в письмовій заяві заперечення проти позову.
Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні позивач являється власником автомобіля марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 9 зворот).
В провадженні відділення поліції №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження №12024275500000034 від 10.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248 КК України.
У ході проведеного огляду місця події 09.03.2024 року, який закінчено 10.03.2024, слідчим СВ ВП №1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області за участю ОСОБА_1 було оглянуто автомобіль автомобіль марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 , який в подальшому було вилучено; у його багажному відділенні виявлено та вилучено миску з тушею дикої кози.
Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12.03.2024 року накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024275500000034 10.03.2024 року, на автомобіль марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 , миску з тушею дикої кози, із забороною будь-яким чином розпоряджатися та користуватися вказаним майном та залишенням на зберіганні у ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Згідно з постановою сташого дізнавача СД ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 12.04.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Ковалюха В.М. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024275500000034 від 10.03.2024 року про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 248 КК України (а.с.17).
Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18.04.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Ковалюха В.М. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12024275500000034 від 10.03.2024 року (а.с.20-21).
Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24.06.2024 року арешт, накладений 12.03.2024 року ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області на автомобіль марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 в частині заборони користування вказаним транспортним засобом скасовано.
Постановою старшого дізнавача СД ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 27.06.2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024275500000034 від 10.03.2024 року закрито в зв'язку з відсутністю кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 248 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного Чернігівською області від 25.07.2024 року скасовано арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Бахмацького суду Чернігівської області від 12.03.2024 року на автомобіль марки «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 в частині розпорядження автомобілем.
Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України.
Згідно зі ст. 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР (надалі Закон).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пунктом 2 ст. 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
За приписами ст. 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Оскільки Закон №266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту, з урахуванням положень ст.ст.15, 16 ЦК України, може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29.05.2019р. по справі №522/1021/16-ц, а також не суперечить п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - постанова ПВСУ №4).
Відповідно до абз. 2 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
За приписами ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21).
Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом № 266/94-ВР не передбачено.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21).
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), а саме: «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 757/5351/21-ц (провадження № 61-5502св22), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23).
Специфіка даних правовідносин свідчить про те, що сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності завдав їй страждань, це призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру.
В пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц вказано: визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1 , наявності перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд керується Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік», та приймає до уваги, що у абзаці 3 ст. 8 указаного Закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1 600 грн.
Згідно з матеріалами справи арешт автомобіля позивача тривав протягом 4 місяців та 15 днів (з 10.03.2024 року по 25.07.2024 року), тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить: 4 місяці х 1600 грн =6400 грн; 15 днів х 51 грн 61 коп=774 грн 15 коп (розмір компенсації моральної шкоди за 1 день 1600 грн : 31 = 103 грн 22 коп). Всього мінімальна сума відшкодування моральної шкоди становить 7174 грн 15 коп.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в постановах, зокрема від 10.11.2021 у справі №346/5428/17, від 15.06.2022 у справі №398/2910/20, від 14.09.2022 у справі №415/1009/21, а також позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Таким чином до стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 7174 грн 15 коп.
Під час досудового розслідування та при розгляді кримінального провадження №12024275500000034 від 10.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248 КК України, правову допомогу позивачу надавав адвокат Ковалюх В.М., що підтверджується належними та допустимими доказами: договором про надання правової допомоги від 28.03.2024 року, детальним описом наданих адвокатом Ковалюхом В.М. послуг від 25.07.2024 року на загальну суму 10000 грн. 00 коп та квитанцією до прибуткового касового ордера за № 27 від 03.04.2024 року на суму 10000 грн, вирати за надання якої просить стягнути позивач.
В цій частині позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2000 грн 00 коп в рахунок сплати коштів за правову допомогу, з урахуванням категорії справи, витраченого часу та об'єму роботи адвоката.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, що полягає у сплаті судового збору, суд враховує, що згідно із п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не справляється судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ч.7ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Як встановлено в судовому засіданні правову допомогу у цій справі позивачу надавав адвокат Ковалюх В.М., що підтверджується належними та допустимими доказами: договором про надання правової допомоги від 29.07.2024 року, детальним описом наданих адвокатом Ковалюхом В.М. послуг від 11.10.2024 року на загальну суму 5000 грн. 00 коп та квитанцією до прибуткового касового ордера за № 71 від 04.10.2024 року на суму 5000 грн.
Виходячи з положень п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (15,29%), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 764 грн 50 коп в рахунок повернення витрат за правничу допомогу в цій справі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Чернігівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Чернігівській області, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 9174 (дев'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн 15 коп, із яких: 7174 грн 15 коп в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом кримінального провадження.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 764 (сімсот шістдесят чотири) грн 50 коп в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у цій справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Представник позивача: адвокат Ковалюх Василь Миколайович, АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, м. Київ вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Третя особа: Чернігівська обласна прокуратура, м. Чернігів вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114.
Третя особа: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, м. Чернігів проспект Перемоги, 74, код ЄДРПОУ 40108651;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 16.01.2025 року.
Суддя О.І. Глушко