Справа № 583/32/25
2-а/583/17/25
15 січня 2025 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Семенової О.С.,
за участю секретаря
судового засідання Гайдейчук К.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 06 січня 2025 року звернувся до суду з цим адміністративним позовом та просить скасувати постанову № 3057/2024 від 30 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 грудня 2024 року близько 15-00 години при перевірці його документів представника Національної поліції, Сдужби безпеки України та територіального центру комплектування та соціальної підтримки / далі - ТЦК та СП/ було виявлено, що він перебуває у розшуку, в зв'язку з цим його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з'ясування обставин. Того ж дня близько 16-00 години в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, копію якого йому не вручили, та повідомили про явку на 14-00 годину 30 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи. У визначений час він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за те, що він не уточнив персональні дані у визначений законодавством строк. Копію цієї постанови він отримав лише 02 січня 2025 року, копію протоколу про адміністративне правопорушення не отримував зовсім. Вважає, що постанова від 30 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп є незаконною, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи, не підтверджена допустимими та належними доказами. В зв'язку з введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, він як колишній військовослужбовець, неодноразово на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 2023-2024 років прибував до цього центру, оновлював свої персональні дані, пройшов медичний огляд, був визнаний обмежено придатним. 19 квітня 2024 року подавав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так як самостійно виховує неповнолітню доньку, на яку отримав відмову. За ініціативою ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2024 року було зобов'язано уповноважену особу Охтирського РВП ГУНП в Сумській області внести відомості до ЄРДР за фактом його ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, в результаті чого було відкрито кримінальне провадження 18 травня 2024 року за № 12024200460000463 за ст. 336 КК України, яке в подальшому 26 червня 2024 року було закрите, але він про це дізнався 28 грудня 2024 року при перевірці документів працівниками поліції. Тому він був впевненим, що його персональні дані є в усіх реєстрах, і оновлювати їх не було потреби. Крім того він з 2005 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було порушено порядок його складання, а саме, що він складений неуповноваженою на те особою, йому не було роз'яснено ст. 268 КУпАП, копію протоколу він не отримав, в зв'язку з цим не мав можливості ознайомитися з ним, перевірити на відповідність вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП, розгляд справи було призначено на 30 грудня 2024 року, що є меншим, ніж за три дні до дати розгляду справи, повістка на цю дату йому не була вручена. Постанова про накладення адміністративного стягення від 30 грудня 2024 року була складена не начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а іншим працівником, в ній невірно вказані його паспортні дані. Вважає, що порушений строк для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки як вважає відповідач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то мав скласти адміністративний протокол наступного дня після закінчення визначеного 60-денного строку для оновлення даних та протягом трьох місяців після цієї дати, тобто до 16 жовтня 2024 року. Але в протоколі вказано, що правопорушення виявлено 28 грудня 2024 року, що не відповідає дійсності. Всі вказані обставини є підставою для скасування постанови від 30 грудня 2024 року.
13 січня 2025 року від представника відповідача Думчикова А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить залишити постанову про накладення адміністративного стягнення від 30 грудня 2024 року № 3057/2024 без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення. Свої заперечення мотивує тим, що адміністративне стягнення стосовно позивача накладене уповноваженою на те особою, у передбачений чинним законодавством України спосіб. Відповідно до абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ХІ, який набрав чинності 18 травня 2024 року, громадяни України зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти / за наявності/ та інші персональні дані.Таким чином вказані норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, повинні були уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року / включно/, а саме: шляхом прибуття самостійно до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Позивач у встановлені законом строки свої військово-облікові дані не уточнив, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Примітка до ст. 210 КУпАП не може бути застосована у даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язує саме позивача вчиняти певні дії і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи оновив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого оновлення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.Вважає, що віповідачемдоведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2024 року було складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 з дотриманням вимог Наказу МОУ від 01 січня 2024 року № 3 «Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, під час складання протоколу позивачу було роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить його розпис. Ніяких заперечень позивач не надав, надав свої пояснення, тому свідки не залучалися.Складений протокол про адміністративне правопорушення та матеріали до нього зареєстровано в журналі обліку. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою в межах строків, з дотриманням визначеної законодавством України процедури, на підставі належних та допустимих доказів. З урахуванням ч. 1 ст. 268 КУпАП адміністративна справа відносно позивача була розглянута начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , в його кабінеті, за адресою, вказаною в протоколі, в присутності позивача, було враховано його особу, майновий стан, ступень вини та накладено мінімальне стягнення, передбачене ч. 3 ст. 201-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Позивачем не було надано доказів на підтвердження поважних причин щодо не оновлення даних.Копія постанови була вручена йому в день розгляду справи, що підтверджено його підписом. Тому вказує, що постанова є обґрунтованою, адміністративне стягнення відповідє матеріалах справи про адміністративне правопорушення. / а.с. 33-46/.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримки Думчиков А.А. в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві /а.с. 32/.
Суд з урахуванням думки позивача вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року. № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан. Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до положень частин 1-3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закониУкраїни,а також прийняті відповіднодо них укази ПрезидентаУкраїни таі нші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатностідержави, виконання військового обов'язку,проходження військовоїслужби, служби у військовому резервіта статусу військовослужбовців, а також міжнародні договориУкраїни, згода на обов'язковість яких наданаВерховною РадоюУкраїни. (ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 28 грудня 2024 року стрільцем-помічником гранатометника першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 складено протокол № 3057/2024 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про те, що 28 грудня 2024 року о 16-00 годині встановлено факт порушення вимог абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та війському службу», вчинене ОСОБА_1 , який протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» не уточнив свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, вчинене в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в протоколі є підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та особи, яка склала протокол, письмові пояснення ОСОБА_1 та він повідомлений, що розгляд протоколу відбудеться 30 грудня 2024 року о 14-00 годині / а.с. 48-50/.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Даючи правову оцінку вказаному протоколу про адміністративне правопорушення № 3057/2024 від 28 грудня 2024 року слід вказати, що в ньому в супереч вимогам ст. 256 КУпАП не вказано місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Відповідно до частин 1, 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
В протоколі вказано, що 28 грудня 2024 року о 16-00 годині встановлено факт порушення вимог абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та війському службу», вчинене ОСОБА_1 . Суд не може погодитися з таким твердженням, оскільки виявлення факту порушення статей 210, 210-1 КУаАП є оголошення військовозобов'язаного в розшук та звернення ТЦК до Національної поліції щодо розшуку, затримання та доставки громадян, які вчинили адміністративні правопорушення. Так позивач вказав, і це не оспорене представником відповідача, що його 28 грудня 2024 року було доставлено працівниками поліції до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстави оголошення у розшук як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Таким чином уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не вірно вказано дату виявлення факту вчинення правопорушення, не надано документів, які б підтвердили дату оголошення ОСОБА_1 у розшук та звернення до органів поліції, від якої слід рахувати трьох місячний термін притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до цього протоколу № 3057/2024 від 28 грудня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14-00 год. 30 грудня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з положеннями ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
З приводу того, що неналежне повідомлення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення та порушення її прав у процесі її розгляду є підставою для скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності суди вже неодноразово висловлювали відповідні правові позиції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024р. по справі № 642/1199/24 з приводу розгляду аналогічної справи викладено наступну правову позицію:
«Так, у частині 2 статті 19 Конституції закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки:
«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, розгляд справи відбувся без дотримання своєчасного сповіщення про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 6.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 6.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку:
«Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.»
Аналогічну правову позицію виклав і Білопільський районний суд Сумської області у своїй постанові від 27.11.2023р. по справі № 573/2140/23, провадження № 2-а/573/9/23, яка залишена в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024р. по справі № 573/2140/23.
Обставини у всіх аналогічних справах, на які наведені посилання вище, є аналогічними щодо тих, що розглядається зараз: позивач не був заздалегідь за 3 дні повідомлений про розгляд щодо нього справи про адміністративне правопорушення.
Це все можна вважати розглядом справи про адміністративні правопорушення з суттєвим порушенням прав та свобод позивача, його неналежним повідомленням щодо розгляду справи та суттєвими порушеннями процесу її розгляду з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки ОСОБА_1 повідомлено за два дні до розгляду, що є порушенням вказаних вище норм КУпАП, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАСУ, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Оскільки протокол № 3057/2024 від 28 грудня 2024 року складений з порушенням ст.ст. 38, 256, 277-2 КУпАП, суд визнає його недопустимим доказом, тому є підстави вважати всі наступні дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 та здобуті дані у справі, в тому числі постанову про адміністративне правопорушення, неправомірними за правовим принципом «плодів отруєного дерева».
Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку не може бути допустимим доказом, так як складений з порушенням норм КУпАП, тому законних підстав винесення постанови не було.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАСУза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного суддя дійшла висновку, що матеріалами справи не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 248, 277-2, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом. В зв'язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушенню - закриттю.
Сплачений судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп /а.с. 6/ позивач залишає за собою.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 254, 256, 277-279, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 /мешканця: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 / до ІНФОРМАЦІЯ_1 /юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 / про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову № 3057/2024 про накладення адміністративного стягнення, винесену 30 грудня 2024 року за вихідним № 10721 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Повне судове рішення складено 17 січня 2025 року.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області О.С.Семенова