Справа № 468/2348/24
2-а/468/12/25
13.01.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Муругова В.В, за участю секретаря Рафальської К.В., представника позивача Баладиги С.П. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу №468/2348/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови №188 від 05.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність оскарженої ним постанови, позивач вказав, що вчасно уточнив свої облікові дані через додаток Резерв+, зазначивши свій номер мобільного телефону НОМЕР_1 . При цьому протокол про адміністративне правопорушення був складений за відсутності позивача, також справа про адміністративне правопорушення була розглянута без позивача та без повідомлення позивача про час та місце такого розгляду, а про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження по примусовому стягненню з нього суми штрафу. Також в постанові не вказана дата вчинення інкримінованого позивачу правопорушення. Позивач заявив, що у зв'язку з розглядом справи він поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
У зв'язку з цим позивач просив скасувати оскаржувану постанову №188 від 05.09.2024 року та закрити провадження у справі
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
02.12.2024 року позовна заява надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою від 04.12.2024 року поновлений позивачу строк звернення до суду з позовом, відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також витребувані у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 додаткові докази.
17.12.2024 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки відповідний ІНФОРМАЦІЯ_4 уповноважений законом на розгляд подібних справ. Крім того ІНФОРМАЦІЯ_3 в даній справі є належним відповідачем лише щодо питання розподілу судових витрат як орган державної влади, який має статус юридичної особи.
25.12.2024 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки позивач в супереч вимог ПКМУ №1487 особисто не повідомив в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_5 про зміну персональних даних, а саме номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, наданий позивачем при оновленні персональних даних номер телефону НОМЕР_2 є недійсним, що підтверджується доповідною запискою службовою особи відповідача, на підставі якої 02.09.2024 року був складений протокол про адміністративне правопорушення та 05.09.2024 року була винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності №188 за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому позивач в супереч вимогам п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого ПКМУ №560 від 16.05.2024 року протягом 60 днів не уточнив свої облікові дані.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити, вказавши, що в тексті позову допущена описка в частині вказівки на статтю, за якою позивач був притягнений до адміністративної відповідальності, а саме ст. 210-1 КУпАП замість правильної - ст. 210 КУпАП.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи (копію постанови від 05.09.2024 року №188; копію адвокатського запиту від 11.11.2024 року; копію повідомлення Першого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.11.2024 року; копію повідомлення Першого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.11.2024 року; копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2024 року; копію військово-облікового документу ОСОБА_1 з Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв +) станом на 15.07.2024 року; копію протоколу про адміністративні правопорушення №188 від 02.09.2024 року; копію доповідної записки від 01.09.2024 року; копію рапорту від 28.09.2024 року), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 02.09.2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно позивача ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210 ч.3 КУпАП у зв'язку з тим, що він в супереч вимогам ПКМУ №1487 особисто не повідомив в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_5 про зміну персональних даних, а саме номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, а наданий позивачем при оновленні персональних даних номер телефону НОМЕР_2 є недійсним.
В тексті протоколу вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 05.09.2024 року о 08.00 год.
В тексті протоколу відсутні відомості про те, що він був складений за участі ОСОБА_1 та що він був ознайомлений одразу при складенні протоколу про час та місце його розгляду.
05.09.2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за описані вище в тексті протоколу факти.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1, 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі
Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, позивач як військовозобов'язаний мав протягом 60 днів, тобто до 16.07.2024 року включно, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Позивач вказав, що виконав такий обов'язок вчасно, на підтвердження чого надав копію свого військово-облікового документу з Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв +) про уточнення таких даних 15.07.2024 року, відповідно до якого позивач вказав інший номер телефону, аніж той, який вказаний в протоколі та постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Натомість в супереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України відповідачі докази, які б це спростовували, не надали. За такого відповідачами аргументи позивача не спростовані та не надані суду докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Також за вказаного вище службові особи відповідача мали змогу перевірити необхідні персональні дані позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210 КУпАП в даній справі не повинні були застосовуватись.
Вказане свідчить про відсутність в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зі змісту ст. 277-2 КУпАП слідує, що повідомлення про розгляд справи здійснюється повісткою, яка має бути вручена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, вирішує: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
За такого, обов'язковою умовою розгляду справи про адміністративне правопорушення є своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час і місце її розгляду і таке сповіщення здійснюється шляхом вручення їй відповідної повістки.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі №676/752/17 закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а.
Позивач вказав, що не отримував повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та справа була розглянута за його відсутності.
Натомість відповідачами вказана обставина не спростована, оскільки суду не надані докази повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а в тексті протоколу та в подальшому постанови у відповідних графах відсутні підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про отримання їх копій.
З комплексу вказаного вище слідує, що позивач належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, тобто був обмежений в праві брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що відповідно до процитованих вище висновків Верховного Суду є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при такому розгляді без доказів належного повідомлення особи порушуються положення 268, 278 КУпАП та ч.2 ст. 2 КАС України.
Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама лише винесена постанова відносно позивача не є достатньою підставою для його притягнення до адмінвідповідальності і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів та не спростовує презумпції невинуватості та пояснень позивача, викладених в тексті позову, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач - суб'єкт владних повноважень достатніми належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.
При цьому з аналізу ст. 293 КУпАП та ст.2 КАС України в частині мети судового перегляду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скаргою такої особи та в частині завдань адміністративного судочинства (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) та оцінки законності та обґрунтованості оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень - слідує, що розглядаючи позов фізичної особи про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд не вправі досліджувати нові докази на підтвердження вини особи, які при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень не враховувались.
Комплекс описаного вище є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Що стосується наслідків скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності то, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Також відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
За такого, скасування постанови та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) можливе лише тоді, коли оскаржена постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу.
В даному ж випадку постанова винесена органом (посадовою особою), правомочним вирішувати цю справу, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.
У зв'язку з цим, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.
Саме у зв'язку з цим для можливої подальшої реалізації передбаченого ст. 139 КАС України порядку розподілу судових витрат у разі задоволення адміністративного позову до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб'єкта владних повноважень, судових витрат за надання правничої допомоги, суд приходить до наступного.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, докази щодо обсягу виконаних дій та наданих послуг і їх вартості, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
В супереч цьому суду не надано будь-яких доказів понесення позивачем заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., а також щодо обсягу виконаних дій та наданих послуг і їх вартості, тому відсутні підстави для їх відшкодування за рахунок відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 139, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Скасувати постанову №188 від 05.09.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідачі:
ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ),
ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складене 14.01.2025 року.