Справа № 991/14183/24
Провадження 1-кс/991/14282/24
13 січня 2025 року Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та
1.23 грудня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
2.Скарга обґрунтована тим, що 13 грудня 2024 року ОСОБА_4 через свого представника подав до Національного антикорупційного бюро України заяву про вчинення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 , екс-головою Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_6 , головними спеціалістами НАЗК ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 та ч. 1 ст. 366-2 КК України. Вважає, що в діях ОСОБА_5 , як суб'єкта декларування, вбачаються ознаки кримінального правопорушення пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. Вважає, що у діях вищезазначених посадових осіб НАЗК наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме зловживання владою та службовим становищем. Вказані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були. Таким чином, на переконання адвоката, НАБ України порушило свій обов'язок щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також щодо початку досудового розслідування.
3.Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 23 грудня 2024 року справа передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
4.Учасники судового розгляду надали такі пояснення.
4.1.У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з наведених у ній з мотивів.
4.2.Національним антикорупційним бюро України явку представника не було забезпечено, пояснень щодо скарги не було надано. Також всупереч вимозі ст. 40 Конституції України НАБ України не надало відповіді ОСОБА_4 на його заяву.
5.Оцінивши обставини, що викладені в скарзі та доданих до неї матеріалах, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
5.1.Оцінка скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань на предмет обґрунтованості передбачає вивчення: 1) наявності правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії (у даному випадку внести відомості до ЄРДР); 2) наявності встановленого законом строку вчинення певної дії; 3) встановлення факту невиконання цього обов'язку у встановлений законом строк.
5.2.Зі змісту матеріалів встановлено, що 13 грудня 2024 року ОСОБА_4 через свого представника подано до НАБ заяву про вчинення кримінальних правопорушень.
Вказана заява ґрунтується на тому, що зазначеними вище особами вчинено неправомірні дії, які були кваліфіковані заявником за ч. 1 ст. 364 та ст. 366-2 КК України.
Пунктом 2 глави 1 розділу II Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджено Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298) встановлено таке: «Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». Аналізуючи вказане вище можна констатувати, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення наявний короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, тому її можна вважати належною правовою підставою для вжиття органом досудового розслідування дій, передбачених ст. 214 КПК України.
Заява ОСОБА_4 від 12 грудня 2024 року про вчинення кримінальних правопорушень містить короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, натомість слідчим не було вжито дій щодо початку досудового розслідування, ба більше, не відреаговано на заяву іншим чином, отже не вчинено дій, передбачених ст. 214 КПК України, чим порушено вимоги процесуального закону.
5.3.Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначений у статті 214 КПК України.
Так, частиною 1 статті 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, в реєстрі, серед іншого, згідно з п. 4, 5 ч.5 ст.214 КПК України, зазначається короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Аналогічні вимоги закріплені у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Частина 2 Глави 1 Розділу ІІ вказаного Положення закріплює, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема - мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Відмінністю письмової заяви чи повідомлення про злочин від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
5.4.Як вбачається із тексту заяви про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 стверджував про вчинення корупційного злочину суддею Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , який протягом 2015-2017 років не вніс до Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави відомості про отримання позики у сумі 1 367 418,40 гривень. У зв'язку із чим ВККС було вирішено зупинити кваліфікаційне оцінювання такого судді та повідомлено НАЗК про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції. За результатом проведення повної перевірки декларації судді ОСОБА_5 НАЗК було ухвалено рішення № 539 від 22 лютого 2019 року та встановлено, що суддя ОСОБА_5 при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про гараж, право власності на який не зареєстровано у встановленому законом порядку, про розмір та джерело доходу, отриманого членом сім'ї (дружиною) та не зазначив відомості про розмір фінансового зобов'язання та наявні у нього фінансові зобов'язання за договором позики на загальну суму 1 417 932,19 грн, чим порушив вимоги п.п.2-1,7,9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Зазначене, на переконання заявника, свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України.
5.5.В той же час, в силу приписів ч. 2 ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції на час проведення перевірки) у разі встановлення за результатом повної перевірки декларації недостовірних відомостей, НАЗК було зобов'язано повідомити керівника відповідного органу державної влади, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, а також спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції. Оскільки повна перевірка декларації судді ОСОБА_5 проводилась головним спеціалістом відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_7 та головним спеціалістом першого відділу Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції ОСОБА_8 , а рішення за результатами повної перевірки декларації судді ОСОБА_5 ухвалене на засіданні Національного агентства з питань запобігання корупції 22 лютого 2019 року (протокол засідання № 13) та підписане головою НАЗК ОСОБА_6 , вказані посадові та службові особи НАЗК, за переконанням ОСОБА_4 , вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, а саме: зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе використання посадовою та службовими особами НАЗК влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам, що полягало у невиконанні положень профільного закону про повідомлення НАБ України про виявлене у ході діяльності кримінальне правопорушення.
5.6.Дослідивши зазначені доводи, дійшов до висновку про відсутність підстав для початку досудового розслідування за наведеними в заяві ОСОБА_4 обставинами.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Заявник стверджує про вчинення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке полягало у внесенні ним недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік. З доданого до скарги рішення НАЗК від 22 лютого 2019 року вбачається, що суб'єкт декларування ОСОБА_5 16 березня 2018 року подав декларацію за 2017 рік шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства.
Кримінальна відповідальність за ст. 366-2 КК України розповсюджується виключно на дії, вчинені після набрання зазначеною нормою сили, тобто після 30 грудня 2020 року, оскільки кодекс доповнено цією статтею згідно із законом № 1074-IX від 04 грудня 2020 року
Відтак суб'єкт декларування не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 366-2 КК України за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік.
Таким чином відомості, викладені в заяві ОСОБА_4 про вчинення у 2017 році суддею ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-2 КК України, не підлягають внесенню до ЄРДР, а кримінальне провадження за таким фактом не може бути розпочато.
5.7.Крім того, у заяві про злочин ОСОБА_4 стверджує про наявність у діях посадових та службових осіб НАЗК ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, у зв'язку з невиконанням ними вимог профільного закону.
Втім слідчий суддя не погоджується із такими доводами та зауважує таке.
Об'єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем (ч. 1 ст. 364 КК України) має три обов'язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб'єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам; причинний зв'язок між діянням та наслідками. Суб'єктивна сторона означеного злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою - одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
Відповідно до пунктів 3) та 4) Примітки до ст. 364 КК України, істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за ст. 364 КК України наступає виключно у разі спричинення матеріальної шкоди у визначеному законом розмірі. А як вбачається із змісту заяви ОСОБА_4 , ним не наведено відомостей, яку матеріальну шкоду спричинено діями посадових та службових осіб НАЗК ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що за наведених в заяві ОСОБА_4 , обставин, в діях зазначених осіб відсутній один з елементів об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України, а відтак така заява не містить відомостей про наявність складу кримінального правопорушення та не може бути підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
6.Отже, подана ОСОБА_4 заява про кримінальні правопорушення не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, наведених у ній.
З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись вищенаведеним та на підставі ч. 1 ст. 214, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя постановив:
1.Скаргу адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без задоволення.
2.На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_9