С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/5386/25
В справі 752/1109/24
(заочне)
І. Вступна частина
17 січня 2025 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Семененко А.Д.
розглянув у судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ІІ. Описова частина
В січня 2024 року Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 21882,10 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначив, що Відповідач порушив умови договору №0034215 від 21 червня 2019 року, не повернув суму кредиту та не сплатив нараховані відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 25 грудня 2023 року за ним рахується заборгованість в розмірі 21105,05 грн, з яких: 10296,02 грн - заборгованість за кредитом, 3296,45 грн - заборгованість за процентами, 7512,58 грн - заборгованість за комісією.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язанням, у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року Позивачем нараховано 3% річних в розмірі 100,61 грн та інфляційні втрати в розмірі 616,44 грн.
На момент подачі позову заборгованість не погашена, а тому Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість в судовому порядку.
17 січня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Голосіївського районного суду м. Києва Кордюкову Ж.І.
20 січня 2024 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
30 квітня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддюКоробенка С.В.
01 травня 2024 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання, призначене на 16.10.2024, представник Позивача не з'явився, у позові просив здійснити розгляд справи у відсутність представника Позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач до суду не з'явився, про розгляд справи був повідомленим належним чином.
Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Сторін із постановленням заочного рішення на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 21 червня 2019 року між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0034215.
28 грудня 2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги №28/12/2021-1, у відповідності до умов якого АТ «РВС БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «Паріс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Паріс» приймає належні АТ «РВС БАНК» права вимоги за кредитним договором №0034215 від 21 червня 2019 року.
Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №28/12/2021-1 від 28 грудня 2021 року,ТОВ «ФК «Паріс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №0034215 від 21 червня 2019 року в розмірі 21105,05 грн, з яких: 10296,02 грн - заборгованість за кредитом, 3296,45 грн - заборгованість за процентами, 7512,58 грн - заборгованість за комісією.
Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Всупереч умовам договору, Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, припинив повертати наданий йому кредит, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором в розмірі 21105,05 грн, з яких: 10296,02 грн - заборгованість за кредитом, 3296,45 грн - заборгованість за процентами, 7512,58 грн - заборгованість за комісією.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, Відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
З матеріалів справи вбачається, що укладений Відповідачем договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти Відповідачеві надані.
В свою чергу, Відповідач умови договору не виконує, погашення кредитної заборгованості не здійснює, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 21105,05 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язанням в сумі 21105,05 грн, у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року Відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 100,61 грн та інфляційні втрати в розмірі 616,44 грн.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів, які б спростовували розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за договором, суду не надано.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем умов укладеного договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, і з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 21882,10 грн, з яких: 10296,02 грн - заборгованість за кредитом, 3296,45 грн - заборгованість за процентами, 7512,58 грн - заборгованість за комісією, 100,61 грн - 3% річних за період з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року,616,44 грн - інфляційні втрати за період з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 11, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1050, 1077, 1078, 1081 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованість за договором №0034215 від 21 червня 2019 рокув розмірі 21882,10 грн.
2. Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» компенсацію понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розмірі суми судового збору 2684,00 грн.
3. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», код ЄДРПОУ 38962392, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77-А;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: