Справа №760/9959/24 2-др/760/41/25
17 січня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романенко Є.О. про стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
На адресу суду від представника позивача надійшла письмова заява про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат після ухвалення рішення у справі на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25.12.2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
У грудні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Романенко Є.О. звернувся до суду з заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь позивача з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн.
Представник позивача у поданій заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, заяву підтримав з підстав у ній викладених.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та поданої заяви, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року у цивільній справі № 760/9959/24 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відтак, вищевказані положення процесуального законодавства не передбачають обов'язку суду відмовити стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат у разі не зазначення розміру орієнтовних витрат на правову допомогу у позовній заяві.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (абз. 2 ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Як встановлено, позивачем/заявником було дотримано вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України та подано як відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, так і докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом встановленого строку.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
До заяви про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат представник позивача згідно вимог ст. 141 ЦПК України долучив наступні докази: договір № 025-М від 13.02.2024 року про надання правничої допомоги, довідку від 03.09.2024 року, додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 025-М, квитанцією від 25.04.2024 року.
Із долучених письмових доказів вбачається наступне:
між адвокатом Романенко Є.О. та клієнтом ОСОБА_1 13.02.2024 було укладено договір № 025-М від 13.02.2024 року про надання правничої допомоги.
З копії акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 13.06.2023 грн., яка складається з: первинної консультації, аналізу судової практики, формування правової позиції, підготовки позовної заяви, відправки поштової кореспонденції.
30.12.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому представник просив зменшити розмір витрат на правову допомогу з 6 500 грн. до 3 000 грн.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно правової позиція, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, беручи до уваги положення ст. ст. 137, 141 ЦПК України та висновки Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах, аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Справа про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню не належить до складних справ за критеріями предмету та підстав позову, кількості учасників та предмету доказування, така була призначена до розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
На думку суду, відповідач не повинен нести тягар вказаних витрат у наведеному розмірі та відшкодовувати їх, покладення таких на відповідача є необґрунтованим та надмірним за даних умов.
Враховуючи складність справи, досвід адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ № 15 від 05.11.2019), принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення даної заяви про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 3000 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Беручи до уваги вимоги ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романенко Є.О. про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203, код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3 000 (три тисячі) гривень.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Верещінська