Справа № 147/80/25
Провадження № 3/147/46/25
17 січня 2025 року с-ще Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від офіцера відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, навідника, військовослужбовця військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 (тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 ),
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17 січня 2025 року до Тростянецького районного суду Вінницької області від офіцера відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_1 надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно військовослужбовця військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 (тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОДВ/Г №10 від 11 січня 2025 року вбачається, що матрос ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, навідник, військової частини НОМЕР_1 (тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 ) діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби та порушення своїх статутних обов'язків, перебував 10.01.2025 приблизно о 13:10 годині на території базового табору військової частини НОМЕР_2 , а саме: АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду під час правового режиму воєнного стану, в стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова), що підтверджується висновком амбулаторного медичного огляду №5 від 10.01.2025, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Згідно із вимогами ст. 276 КУпАП справа про військове адміністративне правопорушення підвідомча Тростянецькому районному суду Вінницької області.
Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про військові адміністративні правопорушення, передбаченістаттями 172-10 - 172-20 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, в тому числі, передбачене ст.172-20 КУпАП розглядається судом протягом доби.
У судове засіданні ОСОБА_2 не з'явився, однак в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи за його відсутності. Висловився, що вину визнає та просить призначити покарання у виді адміністративного штрафу.
Враховуючи те, що положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи під час розгляду адміністративного матеріалу за ст. 172-20 КУпАП, а також враховуючи подану заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст. 172-20 КУпАП, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, відповідно доУказу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію'затвердженого Законом України від 01.03.2014, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 30.05.2018 (справа №521/12726/16-ц), в Україні особливий період розпочався 18.03.2014 і триває по теперішній час. Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент ведення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях. Таким чином, часткова мобілізація, яка оголошувалася Указами президента України є складовою частиною особливого періоду. Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час, частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, і на теперішній час не завершився.
Відповідно до витягу з наказу №337 від 25.11.2024 командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 , матрос ОСОБА_2 вважається військовослужбовцем, який тимчасово прикомандирований до ВЧ НОМЕР_2 (а.с. 9).
З наявних матеріалів, зокрема з копії військового квитка серія НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, і перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а отже така особа є суб'єктом адміністративної відповідальності (а.с. 7).
Будучи військовою службовою особою, тобто військовим, громадянин ОСОБА_4 відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і перебуваючи на території військової частини був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції Українита законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, зразково виконувати свої службові обов'язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що 10 січня 2025 року приблизно о 13 год. 10 хв. матрос ОСОБА_2 перебував на території базового табору військової частини НОМЕР_2 , а саме: АДРЕСА_2 , в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно із Висновком медичного огляду №5 проведеного 10.01.2025 встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Результат - 2,82 проміле (а.с. 7А, 8).
Доказів того, що висновок амбулаторного медичного огляду військовослужбовцем ОСОБА_2 оскаржувався в установленому законодавством порядку, суду не надано.
Враховуючи фактичні обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, що передбачене диспозицією ч.3 ст.172-20 КУпАП, оскільки зазначені вище факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
За таких обставин, вбачаючи в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що відноситься до військових адміністративних правопорушень, враховуючи особу правопорушника, його ставлення до скоєного, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність, вважаю, що на ОСОБА_2 потрібно накласти стягнення, яке передбачене санкцією ч. 3 ст.172-20 КУпАП, у виді штрафу.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Однак, для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» особа повинна мати статус військовослужбовця, а спір у справі повинен бути пов'язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов'язаною із обороною України.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №640/7310/19.
Системний аналіз ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, однак не звільняються від обов'язку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
З огляду на викладене, з ОСОБА_2 необхідно стягнути 605,60 грн судового збору.
Керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.172-20, статтями 221, 283-285, 294, 321 КУпАП, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави (рахунок UA508999980313090106000002898, код ЄДРПОУ 37979858, одержувач ГУК у Вінницькій області/с. Ободівка/21081100, банк одержувача Казначейство України (ЕАП).
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (рахунок - UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Вінницького апеляційного суду.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами (ст.298 КУпАП).
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу та судового збору, негайно подаються до суду.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в даному випадку 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О. Г. Борейко