Справа № 930/3140/24
Провадження №2-о/930/20/25
08.01.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.
заявника ОСОБА_1
представника заявника Примакової В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою заявника ОСОБА_1 , заінтересована особа: Немирівська міська рада, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-
Заявниця ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Вимоги, викладені в заяві, обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька села Велика Бушинка, 20 січня 1981 року розірвала шлюб з ОСОБА_3 .
Заявниця стверджує, що вона з 1995 року почала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 до моменту його смерті у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить заявниці, що підтверджується довідками, які видані, згідно записів у погосподарській книзі за 2001-2015 роки виконкомом Немирівської міської ради № 11203, №11204, №11205 та довідкою №11201 від 01.11.2024 року.
У вересні 2024 року ОСОБА_4 поїхав на свою батьківщину в с. Макарово Хмельницької області. Перебуваючи там, він почав себе погано почувати, адже мав проблеми зі здоров'ям і був інвалідом третьої групи. Третього вересня 2024 року сусіди в с. Макарово, викликали швидку допомогу, так як чоловік став погано себе почувати і його відвезли до Хмельницької обласної лікарні, про що телефоном повідомили ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у лікарні, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . ОСОБА_1 стверджує, що увесь період перебування ОСОБА_4 в лікарні вона була поряд з ним, здійснювала за ним догляд.
ОСОБА_1 зазначає, що вона поховала чоловіка за власні кошти в с. Велика Бушинка, що підтверджується довідкою, яка видана виконавчим комітетом Немирівської міської ради № 11202 від 01.11.2024року. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, до складу якого входять: земельна ділянка площею 1,49га., кадастровий номер якої - 6821586400:05:067:0012, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Майдан-Чернелівецької сільської ради Деражнянського району, Хмельницької області на плані зовнішніх меж земельної ділянки за № НОМЕР_2 ; земельна ділянка площею 1,49га., кадастровий номер якої - 6821586400:05:067:0011, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Майдан-Чернелівецької сільської ради Деражнянського району, Хмельницької області на плані зовнішніх меж земельної ділянки за № НОМЕР_3 .
Для одержання права на спадкування, необхідно встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також факт прийняття нею спадкового майна після померлого ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 13.12.2024 у цивільній справі відкрито окреме провадження та призначено судове засідання.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Примакова В.В. заяву підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
Представник Немирівської міської ради в судове засідання не з'явився, від міського голови Немирівської міської ради надійшла заява, в якій він не заперечував щодо задоволення заяви, просив розгляд справи провести у відсутність представника міської ради.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що знає заявницю з дитинства, вони сусіди. Чоловіка заявниці знає з 1995 року, він міняв в селі електричні опори, так вони і познайомилися. Його звали ОСОБА_4 . Із ОСОБА_1 вони жили як чоловік та дружина, вели спільне господарство. ОСОБА_4 хворів.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що знає заявницю. У неї був чоловік - ОСОБА_4 , проживали як родина. Він був родом не з їхнього села. Чоловік працював у бригаді електриком. Потів захворів. Коли поїхав на батьківщину, там йому стало погано і він помер. ОСОБА_1 привезла його і поховала в с.В.Бушинка. Родичів у нього не було.
Заслухавши заявницю, її представника - адвоката Примакову В.В., показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно паспорта серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилася в с.Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області.
Відповідно до Витягу №9853 з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20.01.1981 розірваний. Після розірвання шлюбу їй і йому присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
З виписок з погосподарської книги №11203, №11204, № НОМЕР_6 від 01.11.2024, виданих виконкомом Немирівської міської ради, встановлено, що в погосподарській книзі №1 Великобушинської сільської ради за 2011-2015, 2006-2010, 2001-2005 роки (відповідно) погосподарський номер об'єкта відкритий на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в якому разом з ОСОБА_1 проживав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначений як «чоловік».
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №574389 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 інвалід третьої групи (загальне захворювання) безстроково.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (місце народження: с.Макарово, Деражнянський район, Хмельницька область) помер в м.Хмельницький Хмельницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
З довідки №11202 від 01.11.2024, виданої виконкомом Немирівської міської ради, встановлено, що ОСОБА_1 здійснила поховання чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 24.09.2024) за власні кошти.
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно.
Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 19.06.2012 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,49га., кадастровий номер якої - 6821586400:05:067:0012, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Майдан-Чернелівецької сільської ради Деражнянського району, Хмельницької області на плані зовнішніх меж земельної ділянки за № НОМЕР_2 , та земельну ділянку площею 1,49га., кадастровий номер якої - 6821586400:05:067:0011, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Майдан-Чернелівецької сільської ради Деражнянського району, Хмельницької області на плані зовнішніх меж земельної ділянки за № НОМЕР_3 , які належали його батьку - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії Р1 №826810 та серії Р1 №826809.
Згідно довідки №11201 від 01.11.2024, виданої виконкомом Немирівської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з неюна день смерті постійно проживав гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 24.09.2024) і вели спільне господарство.
Згідно довідки №12305 від 27.11.2024, виданої виконкомом Немирівської міської ради, ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 24.09.2024) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 за даною адресою зареєстровані громадяни: ОСОБА_1 - дружина, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно ч.2ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У вимогах позивачка просить встановити факт постійного проживання з спадкодавцем та факт прийняття спадщини.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У відповідності до п. 7 вказаної вище Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення факту, що має юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до абз.3 п.3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Положеннями ст. 1264 ЦК України регламентовано, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ст. 3 СК). Статтею 1264 ЦК України захищаються права тих осіб, яких спадкодавець вважав своєю сім'єю і які проживали з ним впродовж тривалого часу. Цей строк встановлюється в п'ять років, тобто, досить тривалий час, за який сторони ведуть спільне господарство, надають допомогу один одному.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У свою чергу, для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, (ч. 1ст. 1269 ЦК України).
Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.
Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК).
Строк, визначений ст. 1270 ЦК України в такому випадку застосовується для відмови від спадщини, а не для її прийняття.
Таким чином, прийняття спадщини спадкоємцем є презумпцією, що грунтується на двох фактах (постійне проживання зі спадкодавцем та відсутність заяви про відмову від спадщини).
Дана презумпція не підлягає встановленню як самостійний факт в порядку окремого провадження.
Встановлені судом обставини свідчать, що заявниця ОСОБА_1 дійсно спільно проживала однією сім'єю із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період з 1995 року на момент відкриття спадщини в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане підтверджується поясненнями заявниці та її представника, дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які є чіткими, послідовними, логічними і узгоджуються між собою щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і підлягають доказуванню у цьому випадку та мають для заявниці юридичне значення, оскільки впливає на прийняття нею спадщини.
Встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем суд здійснює для забезпечення права заявниці на оформлення спадщини.
Отже, вважаючи встановленим факт спільного проживання однією сім'єю заявниці зі спадкодавцем в період 3 1995 по 17.09.2024, заявниця вважається такою, що прийняла спадщину та не обмежена жодними строками для оформлення спадщини, і відповідно, може отримати свідоцтво про право на спадщину.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , а саме: про задоволення вимог заявниці в частині встановлення факту постійного спільного проживання із спадкодавцем та відмову в частині встановлення факту прийняття спадщини.
Керуючись ст. ст.1216-1218, 1221, 1223, 1264, 1268,1269, 1270, 1296ЦК України, ст.ст. 258,259,263,264,265, 273,293,315,319, 354,355 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 13.01.2025 року.
Суддя Т. Є. Войницька