Справа № 758/9341/23
20 грудня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_7.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Ільїна О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 758/9341/23 за заявою ОСОБА_3 в особі представника адвоката Ільїна Олександра Павловича про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
У листопаді 2024 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що в серпні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до Подільського районного суду м. Києва про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
17.08.2023 Подільський районний суд м. Києва у справі № 758/9341/23 видав судовий наказ, яким наказав стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітків (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.08.2023 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У лютому 2024 ОСОБА_6 стало відомо про видачу вищезгаданого судового наказу.
Заявник зазначає, що повністю та всебічно утримує дітей, забезпечує їх побутові та матеріальні потреби. Протягом останніх 10 років ОСОБА_1 постійно мешкає разом з дітьми та разом із ОСОБА_3 . Заявник вважає, що за умови спільного проживання з дітьми та прийняття участі у їх утриманні є відсутні законні підстави для стягнення з нього аліментів.
09.12.2024 на адресу суду від стягувача ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення на заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
В обгрунтування своїх заперечень, ОСОБА_3 посилається на те, що у заяві відсутні належні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та обраний спосіб захисту його прав є неналежним.
Окрім того, долучені до заяви перелік квитанцій про оплату різного роду покупок не впливають на природу обов'язку щодо отримання дітей, оскільки сплата аліментів передбачає надання грошових коштів і не залежить від того чи дарує боржник подарунки, чи відвозить дітей на гуртки, чи здійснює вкладення в спільне майно сторін.
В судовому засіданні заявник та його представник обґрунтовували подану заяву, просили її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення заяви.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 17.08.2023 Подільський районний суд м. Києва у справі № 758/9341/23 видав судовий наказ, яким наказав стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітків (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.08.2023 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим наказом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заявник зазначає, що повністю та всебічно утримує дітей, забезпечує їх побутові та матеріальні потреби. Протягом останніх 10 років ОСОБА_1 постійно мешкає разом з дітьми та разом із ОСОБА_3 . Заявник вважає, що за умови спільного проживання з дітьми та прийняття участі у їх утриманні є відсутні законні підстави для стягнення з нього аліментів.
На підтвердження обставин викладених у заяві, заявник долучає товарно-касові чеки за період з 2021 по 2024 з яких вбачається, що останнім здійснювались витрати для забезпечення дітей продуктами харчування, одягом, медичними послугами, побутовими речами, а також будівельними та ремонтними роботами, обігріву будинку де заявник мешкає разом із своїми дітьми та заінтересованою особою.
Окрім цього в матеріалах справи містяться покази свідків, що є сусідами ОСОБА_1 з яких вбачається, що останній дійсно проживає разом з неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтями 183 та 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, сімейним та процесуальним законодавством визначено, що право вимоги про стягнення аліментів на підставі судового наказу належить тому з батьків або іншому законному її представнику, з яким вона проживає.
Процесуальний порядок перегляду питань за судовим наказом про стягнення аліментів для боржника визначений також статтею 173 ЦПК України, згідно із якою суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є помилка при його видачі або припинення обов'язку за правомірно виданим виконавчим документом.
При цьому подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов'язане із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу для визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу заявник посилається на те, що він проживає разом із заявницею та їх спільними неповнолітніми дітьми, та утримує їх.
Водночас, з огляду на положення ст. 432 ЦПК України наведені обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки, посилаючись на те, що неповнолітні діти, проживають разом з ним, ОСОБА_1 фактично оспорює наявність підстав для задоволення судом заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.
У поданій заяві ОСОБА_1 не навів обставин, які б вказували на припинення у нього обов'язку щодо сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був визначений судовим наказом.
У Постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 визначено, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 758/9341/23 за заявою ОСОБА_3 в особі представника адвоката Ільїна Олександра Павловича про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 80, 259, 353-355, 431, 432 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 758/9341/23 за заявою ОСОБА_3 в особі представника адвоката Ільїна Олександра Павловича про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ