Справа № 758/13116/24
Категорія 38
13 січня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 , про заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (надалі за текстом - позивач, фактор) звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник), про заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (надалі за текстом - позикодавець) Договору кредиту №17.07.2019-100005415 від 17.07.2019 (надалі за текстом - Договір кредиту) у частині своєчасного повернення позики, право вимоги за яким було передано позикодавцем фактору згідно Договору факторингу №030524-12 від 03.05.2024 (надалі за текстом - Договір факторингу), з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 23140,00 грн., з яких: 13000,00 грн. тіла кредиту, 3640,00 грн. процентів за користування кредитом та 6500,00 грн. штрафу.
Відповідач заперечує проти позову, виходячи з того, що відповідач кошти від позикодавця згідно Договору кредиту не отримував. Щодо стягуваних сум штрафу відповідач зазначає, що така сума була нарахована позивачем поза встановленого Договором кредиту строку кредитування, а відтак є неправомірною вимогою позивача.
Ухвалою Суду. 17.10.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.07.2019 між позикодавцем та позичальником було укладено Договір кредиту, за змістом якого за змістом якого позикодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит надано позичальнику на наступних умовах: сума кредиту - 13000,00 грн., строк користування - 14 календарних днів з дати отримання, проценти: 3640,00 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).
Відповідно до умов кредитного договору (оферти) № 17.07.2019-100005412 від 17.07.2019 та Заявки, відповідачу надано кредит у розмірі 13 000,00 грн. строком користування на 14 днів.
Відповідно до п. 1.1. Договору передбачено, що Кредитор зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти.
Пунктом 2.1.Договору передбачено, що Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.
Згідно з п. 2.4. Договору кредиту днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитора, а днем погашення Кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитора. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитора, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано Кредит.
Відповідно до пп. «а», «б» п. 4.1. Договору Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитора готівкою або перерахування на рахунок Кредитора в такі терміни: повернення кредиту - до дати, вказаній у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом - в дати, вказані у Графіку платежів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно із п.8.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитором у інформаційній системі Кредитора від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитора на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитора.
Відповідач електронним цифровим підписом підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та Заявку на отримання кредиту та надав позикодавцю паспорт та картку фізичної особи - платника податків.
Публічна пропозиція (оферта) у розумінні статей 641, 644 ЦК України визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, однак всі інші істотні умови які є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, зазначено в Індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту - Кредитному договорі.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Дослідивши умови укладеного між позикодавцем та позичальником договору, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено Договір кредиту.
Позикодавець перерахував позичальнику кошти у розмірі 13000,00 грн., що підтверджується довідкою №156096287.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту в передбачені строки не виконав, а відтак, заборгованість із простроченого кредиту (тіло кредиту) відповідача перед позикодавцем становить 13000,00 грн.
03.05.2024 між позикодавцем та позивачем було укладено Договір факторингу, за змістом якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором.
Згідно з умовами Договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього договору.
Відповідно до Переліку №1 від 03.05.2024 до Договору факторингу позивачу було передано позикодавцем право вимоги до відповідача.
Згідно з ст. 1077 ЦК України За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача, як новий кредитор.
03.05.2024 позивач звернувся до відповідача з повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу та вимогою про сплату заборгованості (докази направлення містяться в матеріалах справи).
Проте, як зазначає позивач, листи залишились без відповіді та реагування, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, за Договором кредиту станом на 02.07.2024 року у відповідача виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 23140,00 грн. та складається з наступного: 13000,00 грн. - тіло кредиту; 3640,00 грн. - заборгованість за процентами та 6500,00 грн. штрафу.
Відповідач вказує, що він не отримував кредиту від позикодавця, стосовно чого суду зазначає наступне.
Згідно із п. 2.3. Договору кредиту надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
За змістом заявки на укладення Договору кредиту, позичальник надав позикодавцю всю необхідну інформацію для укладення Договору.
Як встановлено судом, відповідач надав позикодавцю паспорт та картку фізичної особи - платника податків та іншу інформацію необхідну для укладенню Договору кредиту.
З Довідки №156096287 від 17.07.2019 вбачається, що позикодавцем було перераховано 13000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Видача по Договору №17.07.2019-100005412.
Суд звертає увагу на те, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона
Отже, виходячи з умов Договору кредиту, позикодавець переказав кредитні кошти на рахунок відповідача, який був ним вказаний самостійно при заповнені заявки на укладення Договору кредиту.
Водночас, суд відноситься критично до доводів відповідача про те що йому не надавався кредит, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача про те що йому не надавався кредит (виписки з банківського рахунку за спірний період тощо).
Щодо заперечень відповідача щодо суми процентів за користування кредитом, суд зазначає, що остання є фіксованою та була визначена при укладенні Договору кредиту, а відтак, відхиляє їх повністю
Позивач просить суд стягнути з відповідача 6500,00 грн. штрафу.
Відповідач вказує, що така вимога є неправомірною.
Відповідно до п. 7.1 Договору, в разі несплати Кредиту та/або Процентів у строки, встановлені Договором, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/або Процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та нарахованих Процентів до Позичальника може бути застосований штраф згідно п.5.4. кредитного договору.
Так, відповідно до п. 5.4. Договору кредиту у випадку невиконання / неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за Договором кредиту залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.
Відповідач заперечує проти стягнення штрафу, оскільки позивачем не відображено , яким чином, було здійснено нарахування штрафу.
Поруч з цим, суд, здійснивши власний розрахунок суми штрафу за формулою наведеною в п. 5.4. Договору кредиту на 13000,00 грн. кредиту, судом встановлено, що база нарахування є обґрунтованою, а розрахунок арифметично правильним, відтак, вимога про стягнення 6500,00 грн штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, а також те що станом на дату ухвалення рішення обов'язок по поверненню кредитних коштів у заявленому розмірі настав, заборгованість позичальника по кредиту в розмірі 13000,00 грн., заборгованість за процентами в розмірі 3640,00 грн. та штрафу у розмірі 6500,00 грн. перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та клієнтом не спростована, а тому вимоги позивача в частині стягнення коштів з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем надано суду Договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року (доданого до позовної заяви); Звіт про виконану роботу відповідно від 05 серпня 2024 року до Договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року; платіжну інструкцію №947 від 02.08.2024 р..
Суд дослідивши вказані докази, дійшов до висновку, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Разом з тим, на адресу Подільського районного суду міста Києва не надходило заперечень відповідача стосовно заявленого до відшкодування розміру адвокатських витрат та не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відтак, зважаючи на повне задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. покладаються на відповідача в заявленому розмірі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 , про заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23140 (двадцять три тисячі сто сорок) гривень 00 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок;
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс, 601; код ЄДРПОУ 43170298);
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк