Справа № 132/1654/24
1-кп/132/143/25
Ухвала
Іменем України
10 січня 2025 року Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків, визначених ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №132/1654/24, заявлене в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024240040000106 від 24 квітня 2024 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024240040000106 від 24 квітня 2024 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подав письмове клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків, визначених ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №132/1654/24, яке підтримав під час проведення судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 залишили вирішення питання щодо клопотання прокурора на розсуд суду.
Розглянувши заявлене клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 17.06.2024 року, продовжено відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 15 серпня 2024 року включно. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240грн.00коп. Окрім цього, на нього покладено обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, паспорт громадянина України, інші документи, що дають право на виїзд з України (за їх наявності).
Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 26.09.2024 року, продовжено відносно ОСОБА_7 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та дію раніше встановленого розміру застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240грн.00коп.
У зв'язку із внесенням застави, ОСОБА_7 був звільнений з-під варти, та відповідно до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави, із покладенням обов'язків, визначених в ухвалі Калинівського районного суду Вінницької області від 17.06.2024 року.
Строк дії покладенеих на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків продовжено до 12.01.2025р.
Відповідно до частини першої, другої, третьої статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно частин 5, 7 статті 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
До Калинівського районного суду Вінницької області звернувся прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 із вказаним клопотанням, вважаючи, що зокрема існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Надаючи оцінку вказаним ризикам суд приходить до наступних висновків:
Ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_7 від суду (правосуддя), суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні у цьому кримінальному провадженні. Так, кримінальне правопорушення за ч.4 ст.402 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року), в Україні введено воєнний стан, який на теперішній час не скасований та продовжує діяти.
У зв'язку із цим, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою від 27.01.1995 року № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.
Згідно роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», у пункті 8 зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Внаслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, не контролюється понад 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Існують способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, і через офіційні пункти пропуску, доприкладу, у зв'язку із наявністю інвалідності, або з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Також існують реальні можливості переховування обвинуваченого і на тимчасово окупованих територіях України.
Окрім того, на переконання суду у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Слід також зауважити, що реальна можливість вільної зміни свого місця проживання та/або місця перебування підвищує ймовірність переховування від суду, а тому в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 зможе незаконно впливати на свідків, з метою можливої зміни ними своїх попередніх показів у суді, оскільки йому були вручені копії матеріалів кримінального провадження та відомі не лише анкетні дані вказаних осіб, але й їх фактичне місце проживання, а також зміст наданих ними показів.
Отже, існування відповідного ризику обумовлено тим, що показання свідків щодо обставин вчинення злочину мають значення для кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Відсутність трудових правовідносин (місця працевлаштування), належного та постійного джерела доходу (прибутку) у обвинуваченого ОСОБА_7 , підвищує ймовірність вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Таким чином, суд приходить до переконливого висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність обґрунтованого обвинувачення у сукупності з ризиками кримінального провадження, дає суду можливість продовжити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків як додаткових заходів процесуального примусу з урахуванням вищезазначених обставин.
За таких обставин, клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182, 350, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків, визначених ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі №132/1654/24, заявлене в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024240040000106 від 24 квітня 2024 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України - задовольнити.
Продовжити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків, визначених ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 17.06.2024 року, а саме: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Термін дії обов'язків, покладених судом, продовжити до 10 березня 2025 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі порушення визначених цією ухвалою суду обов'язків, внесена ним застава буде звернута в дохід Держави.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя