Справа № 756/16098/24
№ 1-кп/756/946/25
16 січня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Києві Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 06.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003816 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Риги, Латвійської Республіки, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
В провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2024 року за №12024100050003816, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. Досудовим розслідуванням встановлено, що у не встановлений день та час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено без мети збуту.
06 грудня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявив картонну коробку, в якій знаходилось два крафтові-пакети з кристалоподібною речовиною білого кольору та усвідомив, що вмістом даних крафт-пакетів є особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. Картонну корбку з двома крафтовими-пакетами з кристалоподібною речовиною білого кольору ОСОБА_4 , тримав при собі, тим самим незаконно безоплатно придбав та почав зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту.
В подальшому, 06 грудня 2024 приблизно о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_4 перебував за адресою, а саме: м. Київ, просп. Оболонський, 35, де був зупинений працівниками поліції. На запитання останніх повідомив, що має картонну коробку, в якій, знаходиться два крафтових пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, які він зберігав для власного вживання, без мети збуту.
В подальшому було викликано СОГ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, після приїзду яких, було проведено особистий обшук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності двох понятих, та вилучено два крафтові-пакети з кристалоподібною речовиною білого кольору.
В ході досудового розслідування встановлено, що надані на дослідження кристалічні речовини білого кольору, містять осбливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Загальна маса PVP в речовинах становить 6,516 г.
Відповідно до таблиці №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я №188 від 01.08.2000 року, 6,516 г PVP є великим розміром.
1.2. Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторін захисту та обвинувачення.
2.1.1. Прокурор ОСОБА_3 вважав, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України вчинено останнім, кваліфікацію органом досудового розслідування здійснено правильно, яку доведено в судовому засіданні наданими суду доказами, а тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з іспитовим строком на 1 (один) рік. Речові докази знищити.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, не оспорював викладені обвинувальному акту дату, місце, час та події, щиро розкаявся. Щодо міри покарання, підтримав позицію прокурора.
2.1.3. У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення вину визнав повністю, зокрема показав, що 06 грудня 2024 року, точного часу непом'ятає, виявив картонну коробку, в якій знаходилось два крафтові-пакети з кристалоподібною речовиною білого кольору та одразу усвідомив, що вмістом їх є PVP.
В подальшому, того ж дня перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 35, був зупинений працівниками поліції, яким повідомив, що має картонну коробку, в якій, знаходиться два крафтових-пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, які зберігає для власного вживання, без мети збуту.
3. Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, не оспорював обставин викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, також дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд розцінює показання ОСОБА_4 як належні, допустимі та достатні докази його вини, оскільки вони є добровільними та такими, що повністю підтверджують всі обставини кримінального правопорушення, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах, без мети збуту.
4. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
4.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому каявся, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії обвинуваченого як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення та осуд своєї поведінки), а отже є підставою для врахування таких дій як обставину, що пом'якшує покарання.
4.2. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
4.3. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання.
5.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
5.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у щирому каятті. Наслідки вчинення злочину, зокрема, що матеріальна шкода не завдана.
Також, суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, зі слів обвинуваченого одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, зі слів обвинуваченого за результатами обстеження МСЕК визнаний особою з інвалідністю 2 групи, офіційно не працевлаштований, із середньою освітою, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, відсутності обставин, що обтяжують покарання та наявність обставини, що пом'якшує покарання.
При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено. Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, строком на 1 (один) рік.
5.3. Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого,. При цьому з огляду на положення ст. 75 КК законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Щире каяття як таке характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
Суд вважає, що щире каяття, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, усвідомлення обвинуваченим наслідків своїх дій, відсутність судимостей, можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням відносно ОСОБА_4 , оскільки не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, беззаперечно визнав вину, тяжких наслідків від його дій не настало, активно сприяв в розкритті злочину, матеріальна шкода не завдана, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. ст. 75,76 КК України.
Відтак, суд дійшов висновку звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік, за умови, що він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Отже, суд вважає, що відповідно до ст. 76 КК Українина ОСОБА_4 необхідно покласти такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або перебування; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, суд не вбачає підстав для скасування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
6.2. Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлено.
6.3. Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку постановлення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про залучення експерта. Процесуальні витрати у провадженні на проведення експертиз, а саме:
-№ СЕ-19/111-24/71643-НЗПРАП від 07.12.2024 у сумі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, - стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави;
-№ СЕ-19/111-24/71644-НЗПРАП від 07.12.2024 у сумі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, - стягнути з ОСОБА_4 , на користь держав.
6.4. Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України, зокрема:
- психотропну речовину, обіг, якої обмежено - PVP, масою 6.516 г., яка знаходиться у спец.пакеті № 0012282 у камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити;
- наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою 3,77 г., який знаходяться у спец.пакеті № 0012283 у камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Керуючись ст. ст. 50, 51, 65, ст. 309 КК України, ст. ст. 349, 369-374, 376 КПК України , суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік, за умови, що він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або перебування;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з випробувальним строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Процесуальні витрати на проведення експертиз:
-№ СЕ-19/111-24/71643-НЗПРАП від 07.12.2024 у сумі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, - стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави;
-№ СЕ-19/111-24/71644-НЗПРАП від 07.12.2024 у сумі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, - стягнути з ОСОБА_4 , на користь держав.
Речові докази:
- психотропну речовину, обіг, якої обмежено - PVP, масою 6.516 г., яка знаходиться у спец.пакеті № 0012282 у камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити;
- наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою 3,77 г., який знаходяться у спец.пакеті № 0012283 у камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Матеріали кримінального провадження № 12024100050003816 залишити при матеріалах справи № 756/16098/24, провадження № 1-кп/756/946/25.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 16 січня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1