14.01.2025 Справа № 756/191/25
Справа № 756/191/25
3/756/547/25
14.01.2025 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 1732 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.01.2025 серії ВАВ №586587, «06.01.2025 о 02:00 ОСОБА_2 за місцем мешкання у АДРЕСА_1 ) вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно доньки, а саме: кричав, бив речі, чим було завдано шкоди психічному здоров'ю останньої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 1732 КУпАП».
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце повідомлений належним чином.
14.01.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Так, зі змісті письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 06.01.2025 о 02:00 він побив вдома посуд через проблеми на роботі, що почула донька ОСОБА_3 та, злякавшись, зателефонувала своєму брату, який викликав наряд поліції.
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вбачається, що жодного конфлікту між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не виникало. ОСОБА_4 злякалась, коли побачила розбитий посуд і зателефонувала брату, в свою чергу ОСОБА_5 , почувши розповідь сестри, подумав, що між батьком і сестрою виник конфлікт, а тому зателефонував у поліцію, не розібравшись у ситуації. При цьому у свої поясненнях зазначили, що жодного насильства з боку батька ОСОБА_2 не вчинялось.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
З огляду викладене, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом ІV КУпАП.
Відповідно до ст. 245 цього Кодексу завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 цього Кодексу).
Відповідно до ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Згідно із приписами пункту 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за №1496/27941, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Крім того, стаття 1732 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З наведеного убачається, що об'єктивна сторона правопорушення передбачає наявність обов'язкових складових: 1) діяння - вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, економічного характеру та 2) наслідків у вигляді настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України від 07.12.2017 №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон України №2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 цієї ж статті Закону України №2229-VIII визначено, що психологічне насильство в сім'ї - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У ході розгляду цієї справи судом (суддею) враховується, що домашнє насильство характеризується такими ознаками як умисність (з наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, а тому, у разі відсутності хоча б однієї із ознак, дії особи не можна розцінювати як насильство.
Насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ст. 1732 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному здоров'ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають у сім'ї, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство. Без з'ясування природи та причин сварки, її ініціатора та обставин життя сторін конфлікту, неможливо однозначно стверджувати про те, що один із учасників сварки став жертвою домашнього насильства.
Під час судового розгляду справи обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення умисних дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю особи, що свідчить про відсутність однієї зі складових об'єктивної сторони адміністративного правопорушення за ст. 1732 КУпАП.
Тобто, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли на розгляд до суду, не містять доказів на підтвердження ознак психологічного насильства, вчиненого ОСОБА_2 саме з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_3 у розумінні вимог пункту 14 статті 1 Закону України №2229-VIII.
З огляду на викладене, уповноважена особа при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 1732 КУпАП не дотримала вище вказаних вимог національного законодавства, оскільки суть правопорушення, викладена у протоколі від 06.01.2025 серії ВАВ №586587, не містить всіх ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, що призвело до неконкретності суті учиненого адміністративного правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.
Системний аналіз положень КУпАП свідчить про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є частиною національного законодавства та яку національні суди повинні враховувати при розгляді справ (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України»).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011).
Виходячи з практики застосування ЄСПЛ ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.
У справі про адміністративне правопорушення протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), тобто обов'язковий процесуальний документ, який займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та на підставі якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, а вказані в ньому обставини вчинення адміністративного правопорушення повинні підтверджуватись зібраними уповноваженою на те особою доказами.
Так, зі змісту протоколу вбачається, що у графі ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого «ч. 3» ст. 1732 КУпАП, яка, відповідно до положень цього Кодексу передбачає відповідальність за «повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню».
Однак, уповноваженою особою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 у графі «чи притягався(лась) до адміністративної відповідальності» зазначено «НІ». Так само, формулювання інкримінованого адміністративного правопорушення, зазначеного у графі «склад адміністративного правопорушення» не містить кваліфікуючих ознак при викладі суті адміністративного правопорушення, яка б давала підстави суду стверджувати про те, що на час складання протоколу ОСОБА_2 інкримінувалась саме частина 3 ст. 1732 КУпАП, що свідчить про його невідповідність вимогам Закону, та як наслідок нівелює його доказове значення у справі, а тому не може бути джерелом доказів і покладений в основу постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 1732 КУпАП слід закрити, за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, статтями 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 1732 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя А.В. Касьян