Справа №:755/895/25
Провадження №: 2-о/755/108/25
"17" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці ОСОБА_2
заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,
Заявник звернулася до суду в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису посилаючись на те, що
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.01.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 17 січня 2025 року.
Заявниці та її представник в судовому засіданні заяву про видачу обмежувального припису підтримала та просила задовольнити.
В судовому засіданні заінтересована особа заяву не визнала та пояснила, що після події що сталися 22.09.2024 року вона дитину бачила лише один раз 15.12.2024 року. В цей день вона лише намагалися поговорити з дитиною, жодних дій щодо будь-якого насильства щодо дитини не вчиняла. З 15.12.2024 року дитини жодного разу не бачила.
Суд, вислухавши пояснення заявниці, її представника, заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , малолітня ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_2 . До 22.09.2024 року за цією ж адресою проживала і малолітня ОСОБА_4 . Наразі дитина проживає разом із бабусею за адресою АДРЕСА_1 .
11.11.2024 року відповідно до Наказу Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві Державної адміністрації малолітню дитину ОСОБА_4 , яка залишилась без батьківського піклування влаштовано до родини бабусі ОСОБА_1 на період з 11.11.2024 року до 11.04.2025 року.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2024 року по справі № 755/22171/24 ОСОБА_3 , яка є матір'ю малолітньої ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
З вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2024 року вбачається, що 22.09.2024 року, приблизно о 05 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала за адресою мешкання: АДРЕСА_2 , разом зі своєю донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між матір'ю та малолітньою донькою розпочався словесний конфлікт, в результаті якого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень малолітній потерпілій ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 підійшла до доньки та схопила її за волосся, при цьому завдала щонайменше шість цілеспрямованих ударів руками по обличчю та кінцівках дівчинки, після цього кинула її об дерев'яне бильце ліжка, в ході чого потерпіла отримала тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № 042-1873-2024 від 15 листопада 2024 року в результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_4 .
Звертаючись до суду із заявою заявник ОСОБА_1 пояснила, що після скоєння кримінального проступку по відношенню до своєї доньки, ОСОБА_3 стала переслідувати дитину ОСОБА_4 , приходити під школу, приходити під квартиру, де вона проживає з бабусею. Підстерегла свою доньку на вулиці, коли та йшла з подружкою, почала хапати за верхній одяг, тягнути, чим дуже налякала дитину. Через таку поведінку свої матері, ОСОБА_4 боїться ходити до школи, боїться вільно пересуватися на вулиці, зустрічатися з подружками.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п. 2, 7 ч. 2ст. 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону, оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України, передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 спричинила легкі тілесні ушкодження відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила домашнє насильство, що підтверджується вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2024 року у справі № 755/22171/24.
Необхідність видачі обмежувального припису заявник аргументувала вчиненням щодо малолітньої ОСОБА_4 психологічного та фізичного насильства та наявністю обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства.
Судом достовірно встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує довготривалий сімейний конфлікт, який не врегульований і досі. Конфлікт між останніми впливає на дитину. Починаючи з 22.09.2024 року дитина проживає окремо від матері ОСОБА_3 разом із бабусею. За період часу з 22.09.2024 року по день розгляду даної заяви мати дитини бачила її лише один раз - 15.12.2024 року, що не заперечується і заявницею. Заявниці наполягає на тому, що саме 15.12.2024 року дитина прибігла до дому в сльозах і сказала, що її переслідувала мати, проте жодних доказів не надала, до правоохоронних органів щодо цієї події не зверталася.
Отже, з огляду на той факт, що з 22.09.2024 року ОСОБА_3 бачила дитину лише один раз, сам факт притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження не може свідчити про систематичність вчинення нею домашнього насильства відносно дитини.
Проаналізувавши надані суду докази можна зробити висновок, що дійсно ОСОБА_3 притягнута до відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України, проте після цих подій ОСОБА_3 бачила дитину лише один раз, заявниця жодного разу не зверталась з заявами до органів Національної поліції України з приводу фактів психологічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_3 щодо малолітньої ОСОБА_4 . Наразі заявниця не надала суду доказів, на підставі яких можна зробити висновки про наявність ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві з боку ОСОБА_3 .
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява є немотивованою та необґрунтованою та така, що не підлягає задоволенню.
З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник була звільнена при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258,260,350-6 ЦПК України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису відмовити.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 17.01.2025 року.
Дані сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.О.Яровенко