Вирок від 23.12.2024 по справі 359/1220/20

Справа № 359/1220/20

Провадження № 1-кп/359/68/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисників - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією та використанням системи дистанційного зв'язку ВКЗ, в залі суду кримінальне провадження №12016110010001267, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч Автономної Республіки Крим, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, офіційно тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.

У зв'язку з активною діяльністю засудженого ОСОБА_12 щодо висвітлення інформації про порушення прав в'язнів в установах попереднього ув'язнення та установах виконання покарань та численні факти зловживань службовим становищем працівниками вказаних установ в заступника начальника Київського територіального відділу внутрішньої безпеки та виявлення корупції ДПтС України ОСОБА_8 виник умисел на завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, поєднаного із штучним створенням доказів обвинувачення, а саме: умисного заподіяння засудженим ОСОБА_12 йому, як працівникові правоохоронного органу, легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою інсценування вчинення відносно себе кримінального правопорушення та штучного створення доказів, ОСОБА_8 21.06.2016 року близько 15 год. 45 хв., перебуваючи разом з засудженим ОСОБА_12 в кімнаті - службового приміщення, що знаходиться на другому поверсі чергової частини Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)», яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, ножем, який мав при собі, власноруч спричинив собі тілесні ушкодження у вигляді чотирьох лінійних підшкірних крововиливів на передній боковій поверхні шиї, двох подряпин на передній стінці живота справа, двох подряпин на долонній поверхні лівої кисті, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 21.06.2016 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні чергової частини Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)», що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, про що свідчить його підпис в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.06.2016 року, достовірно знаючи, що ніякого відносно нього злочину не вчинялося, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно повідомив поліцейському Бориспільського ВП ГУНП України в Київській області ОСОБА_16 про те, що 21.06.2016 року близько 15 год. 45 хв. в кімнаті Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» під час спілкування з засудженим ОСОБА_12 , останній наніс йому тілесні ушкодження у вигляді порізів.

На підставі заяви ОСОБА_8 від 21.06.2016 року про вчинення відносно нього кримінального правопорушення слідчим Бориспільського ВП ГУНП України в Київській області 22.06.2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12016110010001267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. В подальшому на підставі огляду місця події від 21.06.2016 та судово-медичного обстеження ОСОБА_8 23.06.2016 судово-медичним експертом Бориспільського відділення КЗ КОР «Київського обласного бюро судово-медичних експертиз» ОСОБА_17 складено висновок експерта № 132 яким зафіксовано місце, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , однак, дані тілесні ушкодження ОСОБА_8 заподіяв собі власноручно, тим самим штучно створив докази обвинувачення та завідомо неправдиво повідомив орган досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення.

Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 383 КК України - як умисні дії, які виразились у завідомо неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення злочину, поєднаному із штучним створенням доказів обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що отримали скаргу про вимагання від засуджених коштів за допомогою засудженого ОСОБА_12 21.06.2016 року приїхавши до БВК №119 він пішов до чергової частини та викликав ОСОБА_12 . Перший раз прийшов ОСОБА_12 в кабінеті нагляду та безпеки, який знаходиться на другому поверсі, написав пояснення на поставлені запитання. Попередньо він його попросив помити руки, які були в маслі. Далі він пішов в штаб, що поспілкуватися із співробітниками, де також знаходився оперуповноважений, який приїхав разом з ним. Після спілкування з співробітниками БВК №119, в нього виникли додаткові запитання до ОСОБА_12 , тому останній був викликаний вдруге. ОСОБА_12 вдруге прийшов з промислової зони, постійно посміхався. Коли ОСОБА_12 писав пояснення на поставлені йому запитання біля столу, то він в цей момент стоячи над ОСОБА_18 , держав руки за спиною і дивився у вікно, відчув різкий біль в районі живота. Поки він опускав голову ОСОБА_12 встав зі свого місця, схватив його та притиснув до стіни і правою рукою приставив до горла «заточку», гостро виточену пластину. Стіл в цей момент перевернувся. Він намагався декілька разів прибрати руки ОСОБА_12 від горла, але не вийшло, бо руки були в маслі. Тримаючи своєю правою рукою ліву руку ОСОБА_18 (показує, як тримав руку над ліктем лівої руки), він надавив ОСОБА_18 на біцепс лівого плеча і коли останній відволікся, засунув руку під лезо, вивернувши ОСОБА_18 кисть назовні, а правою рукою почав хлопати йому по голові, щоб останній відпустив заточку. Коли він декілька разів похлопав, то ОСОБА_12 сів на підлогу і він тримаючи лезо забрав в нього заточку. Далі він почав йти до дверей боком до ОСОБА_18 , а заточку викинув на підлогу. Підійшовши до дверей, відкрив їх і покликав чергового. Хто перший прийшов не пам'ятає, а лише прохання надіти ОСОБА_18 кайданки. Потім пішов в чергову частину, де попросив надати йому медичного співробітника, який прийшов через 40 хвилин, та зателефонував в поліцію, якій повідомив, що на території колонії на нього напав засуджений. Заборонені речі, які вилучені, знаходилися на першому поверсі поряд із сходами в господарському приміщенні та на другому поверсі є кімната відпочинку чергового та в самій черговій частині, кругом валяються. Під час слідчих дій ставив підписи, а наступний день їздив знімав свої поранення. Результат скарги йому невідомий, бо далі він її не вів. ОСОБА_12 його оговорює для того, щоб самому не нести відповідальності. Також зазначив причини по яких ОСОБА_12 міг здійснити напад: ОСОБА_12 був в стані наркотичного сп'яніння, бо була неадекватна поведінка; не повинен довести скаргу до кінця, так як вона стосувалася ОСОБА_19 і першого заступника колонії; в нього дуже складні відносини з адміністрацією цієї установи, тому що проводили перевірки в будь який час доби та могли зайти в приміщення. Боялися, що після його перевірок начальники установ отримували стягнення або втрачали посаду. Він не ганьбив свої репутацію через засудженого. ОСОБА_12 він не переслідував, а переїзди були пов'язані із зміною сімейного становища.

Також зазначив, що робить в цій системі 20 років і йому відомо, що днювальний чергової частини - це офіційна робота для засуджених, які отримують заробітну плату на свій особистий рахунок, яку мажуть витратити в крамниці. Днювальний залежний від оперативного відділу, якому надає розписку, що зобов'язується інформувати про всі події. Коли така розписка підшивається в таємну справу, вона стає таємним документом із другою формою допуску.

При розгляді кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 безпосередньо допитавши обвинуваченого, свідків, вивчивши документи як докази, на які посилався прокурор та сторона захисту, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив: ОСОБА_8 визнати винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, а захисник та обвинувачений, який не визнавав своєї вини у вчиненні даного злочину, просив його виправдати, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_8 не вбачається склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 383 КК України, оскільки його вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, так як прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_8 , в інкримінованому йому злочині.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , показав, що він працює молодшим інспектором НІМБ Бориспільської ВК№119. ОСОБА_8 йому відомий, але відносин з ним не підтримує. Коли ОСОБА_8 приїхав в колонію він викликав засудженого ОСОБА_20 , так як в той день знаходився на чергуванні на КП №2 промислової зони в житлову. Згідно своїх функціональних обов'язків провів поверхневий обшук ОСОБА_12 на КП №2, оскільки дана особа повинна була піднятися в чергову частину. Під час обшуку нічого не було виявлено. Він супроводив ОСОБА_12 до сходинкової площадки та після того як ОСОБА_12 самостійно почався підніматися на другий поверх він повернувся на пост. Він не був безпосереднім очевидцем подій.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що йому відомий ОСОБА_8 , як перевіряючий. В 2016 році він займав посаду чергового помічника начальника установи. 21.06.2016 року ОСОБА_8 прибув до колонії для перевірки. Йому дали список засуджених, щоб він викликав для спілкування. Далі він віддав список старшому інспектору і по радіостанції дав команду доставити засуджених до чергової частини. Молодші інспектора відділу нагляду та безпеки доставили засуджених для ОСОБА_8 . Відстань від його кабінету до кабінету, в якому відбувалося спілкування між засудженими і ОСОБА_8 складає близько 12 метрів. Він не був присутнім під час спілкування, а знаходився в черговій частині. ОСОБА_8 спілкувався з ОСОБА_12 . Далі він почув крик «Черговий йдіть сюда». Коли він підійшов, то побачив збоку засудженого і співробітника, між ними на підлозі лежала кустарно вироблена металева пластина, яка заточена з одного боку, розміром 15 см. На співробітнику була порізана рубашка чи порвана, на шиї та животі було декілька порізів, але точно не пам'ятаю. Після чого на засудженого були надіті кайданки, викликаний наряд поліції та повідомлена прокуратура. Він підняв ніж, щоб засуджений не міг нанести собі чи співробітникам ушкодження. Він так зрозумів, що ножем, який лежав на підлозі були нанесені тілесні ушкодження. Молодший інспектор, який доставляв засудженого повинен перевіряти та проводити огляд засуджених. Господарських приміщень в черговій частині немає, де можуть знаходитись такі речі. В колонії він працював з 2011 року. На вході в колонію, на першому КП рамка-металошукач не стояла. Агресії з боку ОСОБА_12 не було. ОСОБА_8 був у шоковому стані. Явних тілесних ушкоджень на засудженому ОСОБА_12 не було.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що ОСОБА_8 особисто не знає, лише наглядно. З 2016 році він працює на посаді психолога БВК №119. В той день він ніс службу на добовому чергуванні в складі оперативної служби установи. Коли він піднімався до чергової частини, то почув голосні вигуки ОСОБА_8 який голосно прохав покликати чергового. Після чого він привідкрив двері приміщення, де це все відбувалося та побачив ОСОБА_21 і засудженого ОСОБА_18 . ОСОБА_8 почав демонструвати і показувати, що засуджений його поранив за допомогою гострого предмета. При цьому ОСОБА_21 йому демонстрував пятна ззовні схожі на кров. Вподальшому він покликав помічника чергового частини начальника установи ОСОБА_22 , який підійшов відразу. На обліках психологічного напрямку ОСОБА_12 не перебував. З ОСОБА_12 проводив бесіди загального характеру. За додатковою допомогою до психолога ОСОБА_12 не звертався. Враховуючи характер злочину за який ОСОБА_12 відбував покарання, то цілком ймовірна здатність до агресії. Але ознаки чи дослідження не вказували, що може бути рецедив в установі. Він не бачив у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень. В приміщенні він особисто бачив двох людей ОСОБА_18 і ОСОБА_21 . Сам характер ушкоджень він не пам'ятає, лише на тілі і на руках п'ятна крові. Йому демонстрували предмет схожий на ніж, який лежав трохи далі в стороні. В черговій частині не було кімнат, якими могли б користуватися засудженні і без нагляду в них знаходитися. В ОСОБА_12 був шок або здивування.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_8 бачив двічі 15.04.2016 року та 21.06.2016, який приїжджав в БВК №119 для перевірки, де він відбував покарання. Черговий йому повідомив, що з ним хоче поспілкуватися перевіряючий. В цей час він працював на промисловій зоні. Він прийшов до чергової частини, де перебував оперативний працівник, який сказав показати спальне місце, де провів обшук. Далі він зайшов в кабінет чергового колонії, де ОСОБА_8 запитував щодо мобільного телефону, з якого він телефонує та погрожує, а також його цікавили записи. У відповідь він пояснив, що в нього немає мобільного телефону. Потім його затримали на дві години та він перебував в окремому кабінеті, який знаходиться поряд з черговою частиною, а потім його відвели на промислову зону. Друга зустріч з ОСОБА_8 відбулася 21.06.2016 року близько 12.00 годин. Його викликали до чергової частини, обшукали та провели на другий поверх в кімнату, де був ОСОБА_8 , який повідомив, що відносно нього був телефонний дзвінок на гарячу лінію щодо вимагання грошей в засуджених і його покриває перший заступник начальника колонії. Він пояснив, що цим не займається. Далі на прохання ОСОБА_8 він написав пояснення. Разом з ОСОБА_21 був оперуповноважений, якому він також написав пояснення. Після чого його відпустили працювати на промзоні. В цей же день його знову викликали в чергову частину. Знову обшукали. Прийшовши на верх, розмова йшла щодо спец обліку, на який його поставили 03.11.2015 року так як він ніби схильний до нападу на адміністрацію і захват заручників. ОСОБА_8 сказав написати пояснення щодо спецобліку. Після того, як ОСОБА_8 прочитав пояснення, останній почав долонями наносити йому удари в область голови і шиї. В цей момент він сидів за столом. Далі відступивши крок назад, в нього в руках був ніж чи «заточка» та він за словами «ти мене порізав» почав себе різати в області живота і дряпати в області шиї. Ніж був в правій руці, яким він наніс 3-4 однотипні порізи. Один поріз був нехарактерний, в одну сторону і в другу сторону. Після чого кинув ніж та почав кликати чергового. Прийшов черговий та вся чергова зміна. Раніше неприязних відносин з ОСОБА_8 не було. Друга зустріч відбувалася протягом 30 хвилин. Він ударів ОСОБА_8 не наносив. Свідком був ОСОБА_23 , який написав пояснення, що він бачив. На уточнення запитання зазначив, що в черговій частині провели повний обшук. На першому поверсі чекали ОСОБА_8 , а потім працівник чергової частини, ОСОБА_8 і він піднялися на другий поверх. Він не зустрічався з ОСОБА_8 в Харкові. На той момент металошукач не працював. Він не пам'ятає чи перший раз його супроводжували. Йому невідомо, як виникла рана на лівій руці в ОСОБА_8 .

Допитаний в режимі відеоконференції з Білоцерківським ВК№35 у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він ОСОБА_8 знає, як співробітника УБП. З ОСОБА_12 він разом відбував покарання в БВК №119 за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2. ст.121 КК України. 21.06.2016 року він працював в черговій частині днювальним. В цей день до колонії прибув ОСОБА_8 , який сидів на другому поверсі чергової частини. Через деякий час він почув хлопки, ніби долонями хлопають. Далі він піднявся до кабінету «ВНІБ» (відділ нагляду і безпеки), де почув нецензурні слова від ОСОБА_8 (так називають собак жіночого полу). До дверей він не дійшов. Двері до кабінету були привідкриті ОСОБА_12 сидів на стільці біля вікна. Він помітив у нього червоні п'ятна на голові і обличчі. Побачив, як ОСОБА_21 бив його зверху вниз, але не знає кулаком чи долонею, бо він до нього стояв спиною. Зліва на право тильною стороною долоні. Потім ОСОБА_21 заліз до заднього карману свої брюк і дістав блискуче лезо чи ніж. Це потім стало відомо, що колючий, ріжучий предмет, він його не бачив. Далі він втік на перший поверх, а потім почув як ОСОБА_21 кликав чергового. ОСОБА_8 його не бачив, бо він підійшов тихо і окрім нього цього не бачив ніхто. Він не бачив хто і яким чином тілесні ушкодження наносив ОСОБА_8 , бо був в цей час внизу. Про те, що бачив нікому не повідомляв. Окрім кімнати спецзасобів він міг пересуватися по всій черговій частині. Двері до кабінету «ВНІБ» відкриваються всередину. Вікно від входу знаходиться зліва. На другому поверсі знаходяться кабінети: «ВНІБ», чергова частина, кімната спецзасобів, кабінет, в якому лежать по іменні картки, чайник, ложки. На уточнююче запитання зазначив, що він не працівник адміністрації, а лише виконав вказівку позвати ОСОБА_24 та бачив як його обшукують та повели два прапорщика, бо самі засуджені не можуть пересуватися по черговій частині. Черговому розповів, що бачив, але мені у відповідь останній сказав, що він нічого не бачив. Після того, як ОСОБА_12 вийшов з карцера, то останній звернувся до нього з проханням допомогти, тому він надав йому пояснення про події.

Зазначені покази свідків та обвинуваченого судом оцінені у відповідності до вимог КПК України щодо їх очевидності, допустимості та достатності, з урахуванням інших досліджених судом доказів сторони обвинувачення.

При ухвалені вироку суду суд бере до уваги тільки покази обвинуваченого та свідків, отримані безпосередньо в судовому засіданні.

Вказаними показаннями свідків, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується обставини регламентовані ст. 91 КПК України.

Зокрема, з показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вбачається, що вони безпосередніми свідками подій, які мали місце 21.06.2016, не були. Вказані свідки факт нанесення будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ці свідки не підтвердили.

Оцінюючи між собою показання обвинуваченого, з одного боку свідка ОСОБА_12 , з іншого, суд констатує те, що повідомлені кожним з них версії події як дещо збігаються (щодо часу та місця події, її учасників, самого факту конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 ), так і в певних деталях істотно різняться між собою.

Зважаючи на різний процесуальний інтерес вказаних осіб, їх особисту зацікавленість у вирішенні даної справи, суд не надаючи переваги показанням жодного з них, оцінює їх виключно у сукупності з іншими доказами.

Крім того, стороною обвинувачення та стороною захисту у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит ОСОБА_25 та ОСОБА_16 однак надалі прокурор та сторона захисту, у судовому засіданні 26.07.2024 року та 03.09.2024 року, відмовилися від клопотання щодо допиту вказаних свідків.

Відмова сторони обвинувачення та сторони захисту від допиту свідків не потягла за собою погіршення становища обвинуваченого, так як відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви у доведенні винуватості особи мають тлумачитись на користь обвинуваченого, а лише призвела до зміни обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, що передбачено ч.2 ст. 349 КПК України.

Крім того, відповідно до усталеної судової практики, суд не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитеме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у ч. 6 ст. 22 КПК України (постанова ВС від 29.07.2020 № 740/526/19).

Також, судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016110010001267, дата внесення 22.06.2016, якого вбачається, що до ЄРДР були внесені відомості про те, що 21.06.2016 року близько 15 год. 45хв. засуджений ОСОБА_12 наніс тілесні ушкодження заступника начальника відділу ВБ та ВК ДПтС України ОСОБА_8 ЄО №12003. Дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України. Наслідок розслідування кримінального правопорушення: 10.05.2019 закрито п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Дата внесення 07.04.2017. Короткий виклад обставин: На виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 у справі №757/12437/17-к за скаргою ОСОБА_12 від 28.12.2016 щодо застосування до нього фізичного насильства та завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину окремими працівниками правоохоронних органів Київської області. Дата надходження заяви:13.03.2017. Дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 383 КК України. (том 3 а.с.1-4);

- ксерокопія ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року (том 3 а.с.15-16);

- заява ОСОБА_12 про вчинення кримінального правопорушення (том 3 а.с.17-28);

- картка первинного обліку, яка надійшла по телефону Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області від 21.06.2016 о 15 год. 55 хв.,з якої вбачається, що 21.06.2016 року в с.Мартусівка засуджений наніс тілесні ушкодження у вигляді подряпини шиї працівнику БВК майору внутрішньої служби ОСОБА_8 , 1981, жителю м.Київ. Повідомив Черговий лікар БВК 119. На місце направлено ГРПП (том 3 а.с.36);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.06.2016 року, відповідно до якого сержантом поліції Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_26 прийняв заяву ОСОБА_8 про вчинення злочину. Обставини події: 21.06.2016 близько 15 год. 45 хв. з метою перевірки було здійснено виїзд у с.Мартусівка БВК 119, де під час спілкування з засудженим ОСОБА_12 , який під час спілкування наніс тілесні ушкодження у вигляді порізів (том 3 а.с.37);

- протокол огляду від 21.06.2016 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за яким в присутності двох понятих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , чергового помічника начальника БВК №119 ОСОБА_14 , спеціаліста Бориспільського ВП ОСОБА_29 в ході цієї слідчої дії було встановлено: об'єктом огляду є кімната - службове приміщення, розташоване на 2-му поверсі чергової частини Бориспільської ВК№119, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул.Бориспільська,1. Вказане приміщення розташоване з правого боку від сходів на другому поверсі ЧЧ. Входом до вказаного приміщення служать дерев'яні двері, на яких наявна табличка з написом «ВНІБ», які на момент огляду відчинені. Видимих пошкоджень на вказаних дверях не виявлено. У вказаному приміщенні з лівого боку розташоване металопластикове вікно, яке на момент огляду відчинене. Прямо від входу розташований дерев'яний стіл., на якому розташований телевізор сріблястого кольору «Sony». Біля столу правіше розташований дерев'яний стілець за ним (дивлячись на право по під протилежною входу стіною) дерев'яна лавочка за нею металевий сейф. На відстані близько 0,5 м від нього дерев'яна тумбочка на якій розташований електрочайник чорного кольору, пластикове відерце білого кольору та чашка. У дальньому правому куті розташована бетонна тумба для квітів. З правого боку від вхідних дверей у вказане приміщення розташований м'який диван, за яким дерев'яний стіл, на якому розташований комп'ютер і монітор «Samsung» , клавіатура «4Tech чорного кольору», з боку від нього системний блок «Asus» білого кольору. Біля вказаного столу металевий стілець. Над столом на стіні прикріплена металева тумбочка - полиці з документами. На підлозі у вказаному приміщенні лінолеум сірого кольору. Вказане приміщення розмірами приблизно 6х3 метра. Під час огляду вказаного приміщення будь-яких слідів не виявлено. Огляд проводився у денний час доби при штучному освітленні, видимість добра, ясна, без опадів. Під час ОМП нічого не вилучається. Протокол прочитаний, заяв та зауважень від учасників не надійшло (том 3 а.с.40-43);

- протокол огляду від 21.06.2016 року з ілюстративною таблицею та додатками до даного протоколу, за яким в присутності двох понятих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , чергового помічника начальника БВК №119 ОСОБА_14 , спеціаліста Бориспільського ВП ОСОБА_29 в ході цієї слідчої дії було встановлено: об'єктом огляду є службове приміщення Бориспільської ВК№119, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул.Бориспільська,1. Вказане службове приміщення розташоване на другому поверсі чергової частини. Вийшовши на другий поверх повертаємо на ліво пройшовши крило, повертаємо на право, прямо розташовані дерев'яні двері, які на момент огляду відчинені, та ведуть до службового приміщення, яке є безпосереднім об'єктом огляду. З правого боку від вказаних дверей розташовані дерев'яні двері, на яких є табличка з написом «кімната відпочинку ЧПМУ», які зачинені. У службовому приміщенні з лівого боку розташована дерев'яна тумбочка. У дальньому лівому куті розташований на якому знаходиться макет Бориспільської ВК №119. З правого боку від входу на відстані близько 4 м. майже в центрі вказаного приміщення знаходиться металевий стіл. З лівого боку від нього позаду знаходиться металевий сейф синього кольору, який на момент огляду зачинений. Черговий помічник начальника Бориспільської ВК№119 ОСОБА_14 за допомогою ключа відчинив вказаний сейф. У сейфі на верхній полиці знаходяться документи та картонні папки. З правого боку від них на полиці знаходиться поліетиленовий пакет прозорий типу «Файл» у якому знаходиться металевий предмет, зовні схожий на ніж. Під час його огляду вказаного предмету встановлено, що рукоятка довжиною близько 20 см. лезо довжиною близько 10 см., лезо плоске. Під час огляду вказаний предмет поміщений до паперового конверту, на який нанесено пояснювальний напис, підписи понятих та слідчого, який в ході вилучається. На запитання, що це за предмет ОСОБА_14 пояснив, що вказаний предмет зовні схожий на ніж він забрав з підлоги у службовому приміщенні «ВНІБ» Чергової частини на другому поверсі після того як зайшов на крик «Черговий» близько 15 год. 45 хв. Під час огляду металевого стола встановлено наявність папка чорного кольору, в ході огляду якої виявлено наступні документи: 1) Довідка о/у ОВ БВК №119 ОСОБА_30 про відсутність факту застосування фізичної сили ОСОБА_12 , 1972 р.н. на 1-му аркуші: 2) характеристика на засудженого ОСОБА_12 , 1972 р.н. на 2-х аркушах; 3) пояснення ОСОБА_12 , 1973 р.н. від 21.06.2016 на 1-му арк; 4) пояснення ОСОБА_12 , 1973 р.н. від 21.06.2016 на 1-му арк; 5) пояснення ОСОБА_31 від 21.06.2016 на 1-му арк; 6) пояснення ОСОБА_32 від 21.06.2016 на 1-му арк; 7) пояснення ОСОБА_33 без дати на 1-му арк; 8) пояснення ОСОБА_34 без дати на 1-му арк; 9) пояснення ОСОБА_35 без дати на 1-му арк; 10) пояснення ОСОБА_36 від 21.06.2016 на 1-му арк; 11) пояснення ОСОБА_37 від 21.06.2016 на 1-му арк; 12) пояснення ОСОБА_38 від 21.06.2016 на 1-му арк; 13) пояснення ОСОБА_39 без дати на 1-му арк; 14) пояснення ОСОБА_40 без дати на 1-му арк; 15) довідка по особовій справі засудженого ОСОБА_12 на 3-х арк; 16) звернення заявника на урядову гарячу лінію ОСОБА_41 від 14.06.16 вх. №Д-3524 на 1-му арк; 17) супровідний лист Державної пенітенціарної служби України від 14.06.2016 із резолюціями керівництва. На цьому огляд вказаної папки закінчено. Вище вказані документи вилучаються та поміщені до спецпакету №3411523. На цьому огляд закінчено. Огляд проводився у денний час доби при штучному освітленні. Під час ОМП вилучається: 1) металевий предмет зовні схожий на ніж;2)документи зазначені в описовій частині протоколу, які поміщені до спецпакету №3411523. Протокол прочитаний. Заяв та зауважень від учасників не надійшло (том 3 а.с.44-68);

- протокол огляду від 21.06.2016 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, за яким в присутності двох понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , а також ОСОБА_8 , в.о. начальника БВК №119 ОСОБА_31 в ході цієї слідчої дії було встановлено: с.Мартусівка, Київська область, Бориспільський район, БВК №119 кабінет, який знаходиться на другому поверсі чергової частини а саме приміщення (кабінет чергового). У вказаному приміщенні знаходиться майор внутрішньої служби (заступник начальника Київського ТВ внутрішньої безпеки та виявленні корупції ДПтС України ОСОБА_8 (УЦА 00365), який добровільно надав для огляду сорочку з коротким рукавом білого кольору з чорними ґудзиками. На вказаній сорочці з правого боку на сорочці в наявності два порізи (перший приблизно 15 см довжиною, другий 5 см довжиною). Крім того у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження, а саме: 1) три порізи в області шиї зправа довжиною 110 см.; 2) два порізи в області черевної порожнини зправа довжино. 15 см; 3) колота рана довжиною 0,5 см на лівій долоні (приблизно по центру руки). Огляд проводився в світлу пору доби при штучному освітленні, без опадів, повітря приблизно 28С. В ході огляду вилучається сорочка (рубашка) без рукавів білого кольору та поміщається до паперового конверту. На вказаному конверті підписуються поняті, прокурор та інші учасники. На цьому огляд закінчено. В ході огляду заяв та доповнень не надійшло (том 3 а.с.69-74);

- заява ОСОБА_8 від 21.06.2016, якою останній надав добровільну згоду для огляду сласну сорочку (рубашку) ( том 3 а.с.75);

- висновок експерт №132 від 23.06.2016, з якого вбачається, що /1/при судово-медичному обстеженні у гр. ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді чотирьох лінійних підкірних крововиливів на передній боковій поверхні шиї, двох подряпин на передній стінці живота справа, двох подряпин на долонній поверхні лівої кисті. /1,3/ Вказані тілесні ушкодження спричинені/ гострим(и) предметом(ами), що має ріжучі властивості, і могли утворитись в строк, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи. /2/ Виявлені у гр. ОСОБА_8 тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. /4/ Представляється малоймовірною можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень «при падінні з висоти власного зросту і удару об тверду поверхню». /5/ Судово-медичних даних які б свідчили про «взаєморозташування останнього до нападаючого в момент нанесення йому тілесних ушкоджень» не має(том 3 а.с.77-78);

- протокол вилучення (відібрання) зразків для експертного дослідження від 03.07.2016 року (том 3 а.с.82);

- висновок експерта №19/6-01/807 від 02.11.2016 року, з якого вбачається, що на ножі (об'єкт №2) виявлена кров людини, на конверті, в який упаковано ніж (об'єкт 1) крові не виявлено. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) крові на ножі (об'єкт 2) не встановлено в зв'язку з не достатньою кількістю біологічного матеріалу та (або) його деградацією. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка слини ОСОБА_12 (об'єкт 1). Відповісти на поставлене питання не вбачається за можливе в зв'язку з тим, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) крові на ножі (об'єкт 2) не встановлено (том 3 а.с.85-92);

- постанова слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_25 від 31.12.2016 року, якою матеріали кримінального провадження №12016110100001267 внесені до ЄРДР 22.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України закрито, у зв'язку відсутністю в діях ОСОБА_12 складу вказаного кримінального правопорушення ( том 3 а.с.100-101);

- постанова прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_42 від 10.2017 року, якою постанову від 31.12.2016 року слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_25 про закриття кримінального провадження №12016110100001267 від 22.06.2016 року скасовано. Кримінальне провадження №12016110100001267 від 22.06.2016 року направлено до СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області для подальшого досудового розслідування (том 3 а.с.103-104);

- постанова заступника прокурора Київської області ОСОБА_43 про визначення підслідності від 12.04.2017 року (том 3 а.с.105-06);

- постанова прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_44 від 21.06.2017 року, якою матеріали кримінальних проваджень №№12016110100001267 від 22.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та №42017110000000209 від 07.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України об'єднано в одне кримінальне провадження №№12016110100001267 від 22.06.2016. Досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні№12016110100001267 від 22.06.2016 доручено слідчому в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_4 (том 3 а.с.116-117);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016110010001267, дата формування:15.01.2018 (том 3 а.с.118-119);

- протокол слідчого експерименту від 14.06.2017 року, за участю свідка ОСОБА_12 , спеціалістів - судово-медичного експерта Бориспільського районного відділення КОБ СМЕ ОСОБА_17 , прокурора ОСОБА_45 , статиста ОСОБА_46 , та двох понятих, проведеного з метою перевірки і уточнення відомостей (показів) отриманих в ході допиту свідка ОСОБА_12 , від 14.04.2017, а саме щодо відтворення механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 та локалізації травмуючої сили.

Так, зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 14.06.2017 року та відеозапису даної слідчої дії, переглянутого в судовому засіданні (том 3 а.с.120-125), вбачається, що в ході слідчого експерименту встановлено: На підтвердження раніше даних показань від 14.04.2017 свідок ОСОБА_12 повідомив, що може показати яким саме чином ОСОБА_8 21.06.2016 спричинив сам собі тілесні ушкодження за допомогою ножа перебуваючи на охоронюваній зоні (території) в службовому кабінеті відділу нагляду і безпеки Бориспільської виправної колонії №119 за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул.Бориспільська,1. Оскільки, безпосередньо місця вчинення злочину у даному випадку для органу досудового розслідування не важливо, прийнято рішення провести слідчий експеримент в службовому кабінеті №201 Бориспільського Київського обласного бюро судово-медичних експертиз, що розташований за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул. Котляревського,1. Для участі у слідчому експерименті запрошений статист ОСОБА_47 , який буде виконувати роль ОСОБА_8 . Так, свідок ОСОБА_12 показав, що він сидів на стулі за письмовим столом, обличчям до вікна, та розмістив статиста з лівої сторони від себе, який знаходився стоячи. Таким чином свідок ОСОБА_12 показав своє взаєморозташування до ОСОБА_8 . Вподальшому, свідок ОСОБА_12 показав на статисті, як останній тримаючи правою рукою імітуючий засіб (ніж тренувальний гумовий) здійснив 3-4 рухи, а саме порізи лезом ножа через сорочку, зліва на право, правої бічної зони живота. На уточнююче питання спеціаліста про напрям рухів ножем, свідок підтвердив, що вони були здійснені зліва на право. Також, свідок ОСОБА_12 показав на статисті, та останній тримаючи правою рукою ніж здійснив рух, а саме безперервним рухом леза ножа зліва на право та зправа на ліво порізав праву бічну зону живота. Надалі, свідок ОСОБА_12 показав на статисті, як останній тримаючи правою рукою ніж гострим кінцем здійснив декілька рухів, точної кількості не встановлено, по підбородку, таким чином нанісши собі декілька порізів в області шиї. Після чого, свідок показав, що статист кинув ніж на підлогу. Таким чином, в ході слідчого експерименту встановлено, що ОСОБА_8 перебуваючи на охоронній зоні (території) у службовому кабінеті ВНіБ БВК №119 за вищевказаною адресою наніс собі до 5 порізів правої бічної зони живота та декілька порізів в області шиї. До протоколу долучений флешнакопичувач із відеофайлом проведеного слідчого експерименту. Протокол прочитано особисто учасниками, доповнень та зауважень не надійшло.

- протокол огляду речей від 04.01.2018 року, за яким в присутності двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: В ході огляду розкрито паперовий пакет білого кольору на якому міститься рукописний текст виконаний кулькової ручкою синього кольору: «Сорочка вилучена під час ОМП від 21.06.2016 року за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, БВК - 119. Поняті 1 та 2. Спеціаліст. Слідчий». У вказаному пакеті міститься сорочка (теніска) білого кольору, зсередини якої під коміром міститься фірмова бірка прямокутної форми з вишитими нитками текстом «Face off 3XL ARGE». На правій передній стороні сорочки містяться 4 горизонтальні наскрізні пошкодження. Таким чином, встановлено, що в ході огляду органом досудового розслідування сорочки (теніски) білого кольору, яка належить ОСОБА_8 , на правій стороні міститься 4 горизонтальні наскрізні пошкодження. Під час проведення огляду технічні засоби фіксації не застосовувались, участь понятих органом досудового розслідування визнана недоцільною. Після проведення огляду вказану сорочку поміщено до вищезазначеного паперового пакету білого кольору на якому міститься рукописний текст виконаний кулькової ручкою синього кольору: «Сорочка вилучена під час ОМП від 21.06.2016 року за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, БВК - 119. Поняті 1 та 2. Спеціаліст. Слідчий» та закрито за допомогою скотчу. Паперовий пакет білого кольору на якому міститься рукописний текст виконаний кулькової ручкою синього кольору: «Сорочка вилучена під час ОМП від 21.06.2016 року за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, БВК - 119. Поняті 1 та 2. Спеціаліст. Слідчий» в якому міститься вищевказана сорочка зберігати при матеріалах кримінального провадження (том 3 а.с.126-127);

-висновок експерта №1д від 15.01.2018 року, з якої вбачається, що /1/ враховуючи кількість, локалізацію, морфологічні особливості тілесних ушкоджень, які описані у Висновку експерта №132 від 23.06.2016 та проілюстровані в фото таблицях в протоколі огляду місця події від 21.06.2016 року, можна зробити висновок, що зазначені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_8 могли утворитись за обставин вказаних у протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 14.04.2017 та проведеного 14.06.2017 слідчого експерименту із свідком ОСОБА_12 /2/ Враховуючи локалізацію та морфологічні особливості тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_8 , викладені у Висновку експерта №132 від 23.06.2016 та протоколі огляду місця події від 21.06.2016 року в ілюстрованих таблицях, можна зробити висновок, що описані тілесні ушкодження були спричинені гострим предметом, якому притаманні ріжучи властивості. Враховуючи, що ліві кінці описаних ушкоджень більш виражені за праві, які переходять в переривистий характер, можна припустити, що напрям руху травмуючої дії відбувався зліва на право по відношенню до тіла. /3/ Зазначені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_8 знаходяться в доступних місцях для спричинення їх власною рукою (том 3 а.с.131-133);

- висновок експерта №5-мк від 16.01.2018 року, з якого вбачається, що (1,2) При судово-медичному криміналістичному дослідженні сорочки та ножа по кримінальному провадженню № 12016110100001267 встановлено: на правій полочці сорочки, в середній третині, виявлено ділянку з чотирма наскрізними пошкодженнями, які виникли від дій предмету з ріжучими властивостями. Найбільша ширина слідоутворюючої частини травмуючого знаряддя в пошкодженнях була 4 см, 5,4 см, 7,7 см та 8 см. Індивідуальні ознаки травмуючого предмету (предметів) пошкодженнях на сорочці не виявлені. (3) Виявлені пошкодження на сорочці виникли в напрямку зліва-направо. (4) Виникнення виявлених пошкоджень на сорочці від дій наданого на дослідження ножа не виключається. (5, 6, 7) Дані питання не входять в компетенцію судово-медичного експерта-криміналіста (том 3 а.с.137-139);

- запит слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області ОСОБА_4 від 10.01.2018 №17/1/1-26 вих 18 (том 3 а.с.152);

- довідка по особовій справі відносно засудженого ОСОБА_12 (том 3 а.с.154-156);

- характеристика засудженого ОСОБА_12 (том 3 а.с.157);

- довідка стягнень та заохочень засудженого ОСОБА_12 (том 3 а.с.158);

- довідка про нарахування заробітної плати засудженому ОСОБА_12 (том 3 а.с.159);

- довідка БВК №119 без дати, з якої вбачається, що до оперативного відділу БВК №119, інформація про факти застосування фізичної сили, а також вимагання засудженим ОСОБА_12 , 1972 року народження, грошових коштів з інших засуджених, які відбувають покарання в БВК №119 не надходила (том 3 а.с.160);

- вирок Апеляційного суду м.Києва від 19.04.2010 року відносно ОСОБА_12 (том 3 а.с.161-186);

- висновок службової перевірки по факту вчинення нападу на заступника начальника Київського територіального відділу внутрішньої безпеки та виявлення корупції ДПтС України ОСОБА_8 , та спричинення тілесних ушкоджень засудженим ОСОБА_12 (том 3 а.с.187-193);

- протокол наради про постановку засуджених на профілактичних облік №1 від 28.01.2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_48 включений до списку засуджених, які схильні до нападу, захоплення заручників (том 3 а.с.194);

- список засуджених, які перебувають на профілактичному обліку в БВК №119, як «схильні до нападу та захоплення заручників станом на 28.01.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_48 включений до списку (том 3 а.с.198 зворот);

- накази начальника БВК №119 ОСОБА_49 , якими для підтримки належного правопорядку в Бориспільській ВК №119, попередження вчинення засудженими злочинів та правопорушень, забезпечення їх безпеки та персоналу колонії поставлено на профілактичний облік засуджених, які схильні до нападу, захоплення заручників, в тому числі ОСОБА_12 (том 3 а.с.203-209);

- медична довідка, видана начальником медичної частини установи Бориспільська ВК №119, з якої вбачається, що засуджений ОСОБА_12 1972 р.н.н до медичної частини установи зі скаргами про отримання тілесних ушкоджень 21.06.2016 року не звертався (том 3 а.с.211);

- журнал обліку осіб, які перебувають на території об'єкта та документів від них (том 3 а.с.212-218);

- довідка начальника відділу охорони ОСОБА_50 , з якої вбачається, що КПП по пропуску людей до охоронюваної зони установи, інтроскопом, рамочним металошукачем або іншими приладами виявлення заборонених, для користування засудженими предметів, не обладнане. Встановлення таких приладів виявлення, нормативно - правовими актами, не передбачено; відповідно до вимог наказу ДДУПВП № 237 від 08.12.2003 року пункту 167, у разі наявності достатніх даних, що особа, яка проходить через КПП, має намір пронести на об'єкт предмети, які заборонені для зберігання і використання у виправних колоніях, її відповідно до вимог нормативно- правових актів Департаменту затримують для огляду одягу та речей. Начальник виправної колонії, його заступники, працівники центрального апарату Департаменту, територіального органу управління Департаменту, а також особи, які мають право відвідувати установи виконання покарань відповідно до статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України, огляду на КПП не підлягають (том 3 а.с.219);

- наказ голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_51 №67/ОС-16 від 29.03.2016 про призначення ОСОБА_8 заступником начальника Київського територіального відділу внутрішньої безпеки та виявлення корупції ДПтС України з 01.04.2016 року (том 3 а.с.223);

- наказ №577/ОД-14 від 10.10.2014 року, яким затверджено Положення про управління внутрішньої безпеки Державної пенітенціарної служби України (том 3 а.с.224);

- положення про управління внутрішньої безпеки Державної пенітенціарної служби України (том 3 а.с.225-233);

- положення про Харківський територіальний відділ внутрішньої безпеки та виявлення корупції Державної пенітенціарної служби України (том 3 а.с.234-243);

- копії матеріалів з розгляду звернення гр. ОСОБА_41 (том 4 а.с.2-11);

- постанова слідчого в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_4 від 10.07.2018 року, квитанція про отримання на зберігання речових доказів (том 4 а.с.12-14);

- постанова слідчого в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_4 від 10.07.2018 року, квитанція про отримання на зберігання речових доказів (том 4 а.с.15-17);

- постанова слідчого в ОВС відділу прокуратури області ОСОБА_52 від 10.05.2019 року, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016110100001267 від 22.06.2016 в частині умисного заподіяння ОСОБА_12 працівнику правоохоронного органу ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з використанням останнім службових обов'язків закрити у зв'язку з відсутністю в його діях кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України (том 4 а.с.21-23);

- постанова слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Київської області ОСОБА_52 від 10.05.2019 року, якою визнано речовими доказами - протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 21.06.2016 та пояснення ОСОБА_8 від 21.06.2016 (том 4 а.с.24-25);

- висновок експерта №167д від 14.12.2019 року, з якого вбачається, що /1/ враховуючи кількість (двох подряпин на долонній поверхні лівої кисті, двох подряпин на передній стінці живота справа, чотирьох лінійних підшкірних крововиливів на передній поверхні шиї), локалізацію) на передній поверхні шиї в верхній третині, на правій боковій поверхні черевної стінки, на долонній поверхні лівої кисті); взаєморозташування одне до одного на ушкоджених частинах тіла, морфологічні особливості тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , які описані у Висновку експерта №132 від 23.06.2016 року; враховуючи покази свідка ОСОБА_12 (Протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 14.04.2017р), враховуючи покази свідка та відтворений їм механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень (Протокол слідчого експерименту від 14.06.2017р. та запис проведеного слідчого експерименту на флеш-накопичувачи (micro SD), данні з Протокола огляду місця події від 21.06.2016р., та ілюстративна таблиця з 10 зображеннями, дають змогу зробити висновок, що всі ушкодження поверхневі, розташовані в місцях доступних для само спричинення ушкоджень власною рукою і більш ймовірне їх спричинення від травмуючої дії «ножа при самоспричиненні даних ушкоджень ОСОБА_8 , коли він спричиняв сам собі ушкодження тримаючи ніж у власній руці» (том 4 а.с.215-216).

При цьому, приєднані стороною обвинувачення до матеріалів справи протоколи слідчих дій, а саме: пояснення ОСОБА_8 від 21.06.2016 року - том 3 а.с.38; пояснення ОСОБА_12 - том 3а.с.39; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 22.06.2016 року - том 3 а.с.9495; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 22.06.2016 року - том 3 а.с.96-97; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 06.12.2016 року - том 3 а.с.98-99; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 14.04.2017 року - том 3 а.с.107-114; пояснення засудженого ОСОБА_11 від 21.06.2016 року - том 3 а.с.115; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 16.01.2018 року - том 3 а.с.140-143; протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 26.01.2018 року - том 3 а.с.144-147; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 26.01.2018 року - том 3 а.с.148-151; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 08.07.2019 року - том 4 а.с.43-47; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 20.08.2019 року - том 4 а.с.167-169, з огляду на те, що в цих протоколах містяться показання свідків та обвинуваченого, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання, ці показання були надані слідчому під час досудового розслідування, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, про те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них, тому судом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту.

Так, в ході судового розгляду, за клопотаннями сторони захисту, яке було задоволено, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено судом: Повідомлення про надання доступу до письмових документів сторони захисту кримінальне провадження №12016110100001267 від 31.01.2020 року за підписом прокурора другого відділу управління процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_53 (том 5 а.с.135-137): Повідомлення про надання доступу до письмових документів сторони захисту кримінальне провадження №12016110100001267 від 10.03.2021 року за підписом прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_54 (том 5 а.с.138-139); Повідомлення про надання доступу до письмових документів сторони захисту кримінальне провадження №12016110100001267 від 05.03.2024 року за підписом прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_5 (том 5 а.с.140-141); Заява ОСОБА_8 від 04.09.2019 р. на підставі ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України про притягнення гр. ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України та отримані відповіді за наслідками її розгляду(том 5 а.с.142-152); Витяг з протоколу №6 від 20.02.2015 року Наради профілактичної комісії Холодногірської виправної колонії №18 (том 5 а.с.153); Протокол наради про постановку засуджених на профілактичний облік №5 від 31.05.2016 року (том 5 а.с.154-155); Характеристики від 07.10.2013 року та від 19.02.2015 року відносно ОСОБА_12 (том 5 а.с.156-158); Висновок за матеріалами перевірки від 18.06.2011 року (том 5 а.с.159); Витяг про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_12 (том 5 а.с.160-161); характеризуючі документи відносно ОСОБА_8 (том 5 а.с.162-165); Повідомлення від 30.08.2019 року №3/2-176 за підписом Заступника начальника Адміністрації ДКВС України з питань внутрішньої безпеки ОСОБА_55 (том 5 а.с.166-167); Заява від 22.07.2020 року адресована на ім'я начальника Миколаївського обласного бюро судово - медичної експертизи Миколаївської обласної ради ОСОБА_56 щодо проведення комісійної судово-медичної експертизи по матеріалам кримінального провадження №12016110100001267 (том 5 а.с.168); Скарга ОСОБА_8 від 30.08.2019 року на постанову про закриття кримінального провадження від 10.05.2019 року з доказами її поштового відправлення (том 5 а.с.185-192); Заява адвоката ОСОБА_9 від 03.02.2021 року про видачу копії ухвали слідчого судді від 27.10.2020 року (том 5 а.с.193-194); супровідний лист від 03.03.2021 р. Вих.№757/46946/19-к (том 5 а.с.195); ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2020 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 задоволено. Постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Київської області ОСОБА_52 від 10.05.2019 року про закриття кримінального провадження №12016110100001267 від 22.06.2016 року скасовано. Продовжено проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №12016110100001267 від 22.06.2016 в частині умисного заподіяння ОСОБА_12 працівнику правоохоронного органу ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з використанням останнім службових обов'язків (том 5 а.с.196), та характеризуючі документи відносно ОСОБА_8 , надані стороною захисту (том 5 а.с.162-165).

При цьому за клопотанням сторони захисту, яке було задоволено судом, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено висновок експерта №67-К від 25.08.2020 року (том 5 а.с.170-184), з якого вбачається, що по відношенню до першого адресованого питання (про дефектуру в наданих висновках), пояснюється наступне (при умовах, що ушкодження на фото відповідають реальним ушкодженням). У наданих матеріалах кримінального провадження є «Ілюстративна таблиця» до («Протоколу огляду місця події» від 21.06.2016 р., в якій цілком вичерпно продемонстровані зроблені зображення (фотознімки) гр. ОСОБА_8 з отриманими тілесними ушкодженнями (включаючи сорочку, на якій є і сліди крові). Всі дані фотознімки зроблені відповідно до правил криміналістичної фотофіксації, розбірливі, досить хорошої якості. На фотознімках №4, №5. №6 вбачається наступне: на підборідді з незначним переходом на верхню третину передньої поверхні шиї хаотично розташовані чотири неправильно-лінійних і неправильно-дугоподібних тонких саден; ці садна мають різну довжину, місцями перетинаються між собою, десь переривчастого характеру, без слідів обробки медикаментозними засобами і мають западає дно (тобто вони не містять ознак загоєння - зі «свіжим» характером утворення). Відразу донизу від ворота, на внутрішній поверхні серединної планки правої полочки сорочки в ділянці верхньої третини (фотознімок №6) є незначна ділянка, на якій тканина незначно забруднена кров'ю, очевидно з вищерозташованих саден підборіддя і шиї. Це ще зайвий раз підтверджує сам вигляд цих ушкоджень, тобто, що вони є саднами, а не «синцями у вигляді підшкірних крововиливів» як це декларується в усіх Експертних висновках. Більш того, синці не дають зовнішню крововтрату, так як вони представляють собою внутрішньо- і (або) міжтканинне скупчення крові.

Диференціація між садном і синцем («у вигляді підшкірних крововиливів») не складає ніяких труднощів, і легко здійснюється навіть обивателем (не мед. працівником), а тим більше профільним фахівцем - лікарем судово-медичним експертом, робота якого зобов'язує знати і стикає його з фіксацією подібних елементарних ушкоджень повсякденно.

Наочним прикладом є «Протокол огляду місця події», складений співробітником правоохоронних органів (не мед. працівником), без участі фахівця в галузі судової медицини. У цьому «Протоколі : ...» навіть представникам порядку зазначено, що - «... у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження... 3 (три) порізи в області шиї справа...».

Викликає подив, з судово-медичної точки зору, і те, що подібні неприпустимі умовиводи (підміна одного виду ушкоджень на інший, зокрема, саден на синці), відображені в усіх Висновках експерта.

Наприклад, у «Висновку експерта № 132», який розпочато і закінчено 23.06.2016 р. |(за один день) експертом ОСОБА_17 зі стажем роботи близько 5-ти років, вказується: «ПРИ ОБСТЕЖЕННІ: на передній поверхні шиї у верхній третині в косо-поперековому направленні (розташовано чотири (4) лінійних форм червоного кольору синця у вигляді підшкірних крововиливів, розмірами від 7,5x0,2 до 6,5x0,1 см», «1. /1/ При судово-медичному обстеженні у гр. ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді чотирьох (4) лінійних підшкірних крововиливів на передній боковій поверхні шиї...», «2. /1,3/ Вказані тілесні ушкодження спричинені гострим (и) предметом (ами), що має ріжучі властивості».

Також виявлені наступні недоліки:

а) не вказана достовірна локалізація ушкоджень. У Висновку зазначено «на шиї», коли вони розташовані на підборідді з тільки частковим переходом на шию. Далі, згідно, міжнародній анатомічній номенклатурі, немає такої поверхні шиї як «бокова». Даний термін є досить застарілим. Візуально достовірно встановити фахівцем умовні кордони переходу передньої поверхні шиї (яка має циліндричну форму) в так звані «бокові», об'єктивно, не представляється можливим; б) помилково вказаний сам вигляд ушкоджень - садна замінені на «синці у вигляді підшкірних крововиливів»; в) з помилково зазначеного виду ушкоджень виходить і помилковий механізм формування цих ушкоджень, так як різні по виду ушкодження утворюються по зовсім різним механізмам. Синці («у вигляді підшкірних крововиливів» - відповідно до редакції експерта) можуть утворитися тільки за наступними механізмами - удар, здавлення, розтягування тканин, по вакуумному механізму, і, тільки в результаті дії тупих предметів, а не від дії «гострого предмета, що має ріжучі властивості» як на це вказує судово-медичний експерт. Від ріжучої дії гострого предмета завжди утворюються різані рани, допускається, поверхневі або більш глибокі садна, але, очевидно, ніяким чином не "синці у вигляді підшкірних крововиливів».

Далі, з «Висновку експерта № 1д», розпочатого 10.01.2018 р., закінченого 15.01.2018 р. (відповідно, виробництво експертизи зайняло 5-ть днів) експертом ОСОБА_57 зі стажем роботи близько 14-ти років, видно, що: «Враховуючи кількість, локалізацію, морфологічні особливості тілесних ушкоджень які описані у Висновку експерта № 132 від 23.06.2016 та проілюстровані в фото таблицях в протоколі огляду місця події від 21.06.2016 року... могли утворитись за обставин вказаних у протоколі допиту свідка...», а також, «Враховуючи локалізацію та морфологічні особливості тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_8 , викладені у Висновку експерта № 132 від 23.06.2016 року та протоколі огляду місця події від 21.06.2016 в ілюстративних таблицях... описані тілесні ушкодження були спричинені гострим предметом, якому притаманні ріжучи властивості...». Звертається увага на те, що в цитованих документах (у «Висновку експерта № 132», в «Протоколі огляду місця події» і на фотознімках №4, №5, №6) вбачаються три різні види ушкоджень: в першому це «4 синця у вигляді підшкірних крововиливів», у другому - «3 порізи », в третьому, відповідно - розбірливо видно чотири садна. Таким чином, експерт з досить істотним стажем роботи за фахом, не дивлячись на вивчення перерахованої документації і вищевказаних зображень (як на це він сам посилається), узагальнює і дублює раніше помилкові умовиводи. З нього виходить, що, останній повністю погоджується з видом ушкоджень (проте, зовсім незрозуміло з яким саме, так як, це було зазначено і раніше, в цих трьох різних документах представлені три різні види ушкоджень), погоджується з локалізацією всіх ушкоджень (хоча, і з цього питання є принципові розбіжності), далі, погоджується з їх кількістю (у «Висновку експерта № 132» ушкоджень позначено «чотири», в «Протоколі огляду місця події» - «три», а на фотознімках їх видно - в кількості чотирьох), і в кінцевому підсумку, погоджується з їх механізмом утворення. Відносно механізму утворення ушкоджень на підборідді з частковим переходом на шию, слід розмірковувати над наступним. Так як в трьох різних матеріалах розписані три різні види ушкоджень, а експерт стверджує, що вивчив їх всі, саме, вивчив, напрошується питання: Стосовно до якого виду ушкоджень узагальнив декларований ним механізм? Синці («у вигляді підшкірних крововиливів») найчастіше утворюються по ударному механізму тупого предмета, садна, частіше, за механізмом ковзання або тертя від дотичної або тангенціальної дії тупого предмета, набагато рідше від поверхневої ріжучої дії гострого предмета, від здавлення ріжучої частини гострого предмета, інше; ця ж група ушкоджень в «Протоколі огляду місця події» зазначена під «порізи» (що наведено відповідно до редакції автора цього документу; під цим терміном, яким користувався не фахівець в галузі медицини, слід розуміти або садна і (або) поверхневі рани), які могли бути заподіяні від ріжучої дії гострого предмета. Тим більше, необхідно врахувати і те, що розходиться і їх кількість. Як вийшло так, що різний вид ушкоджень, різна їх кількість і, відповідно, різні їх механізми утворення, могли бути заподіяні «одночасно» (про це є висновок непевного характеру - Висновок експерта «№1д» - «Враховуючи кількість, локалізацію, морфологічні особливості тілесних ушкоджень... могли утворитись за обставин вказаних у протоколі допиту свідка»; а також, висновок в категоричній формі - «Враховуючи локалізацію та морфологічні особливості тілесних ушкоджень... описані тілесні ушкодження були спричинені гострим предметом, якому притаманні ріжучи властивості...»). В наявності, є груба логічна помилка, яка веде до неправдивих (спотворених) умовиводів.

Аналогічні розбіжності є і щодо пошкоджень лівої кисті. У «Протоколі огляду місця події» зазначено - «колота рана довжиною 0,5 см на лівій долоні (приблизно по центру руки)», в «Висновку експерта № 132» - «На долонній поверхні лівої кисті дві подряпини аналогічного характеру, одна з них розташована горизонтально, довжиною 6,5 см, друга - у повздовжньому напрямку, довжиною 4,5 см». І тут, також, вбачаються різні види ушкоджень, різна їх кількість, і зовсім різні розміри. Одна колота рана утворюється від однієї колючої дії гострого предмета; про можливі механізми утворення саден детально зазначено вище. Тим самим, знову напрошується раніше поставлене запитання: Чому експерт узагальнив різні (протилежні) поняття (різний вигляд, різну кількість ушкоджень та їх розміри, а також, різні механізми їх формування) в одну «купу», стверджуючи і обґрунтовуючи один єдиний механізм?

З іншої дефектури, представляється наступна: в наявних матеріалах кримінального провадження відсутні «Підписки експертів» по відповідним статтям чинного кримінального та кримінально процесуального кодексу України. Подібні «Підписки» повинні бути у вигляді незалежних документів, в яких чітко вказується, що до самого початку виробництва експертизи (дата, час), експерт ознайомлений зі своїми правами і обов'язками, і що більш важливо, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Останні підписуються в двох примірниках (один залишається в матеріалах кримінального провадження, другий - долучається до архівного примірника висновку експерта). Подібних «Підписок» - немає, отже, експертів про це не було попереджено. Підписи на титульних аркушах Підсумків, під статтями КК і КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, так як, вони є імпровізованими - експерт не може сам себе попередити про кримінальну відповідальність (і навіть його керівник не уповноважений цього зробити). У подібних випадках і єдиний уповноважений орган, є правозастосовувач, який призначив експертизу і ніхто інший, і то, строго перед початком проведення експертизи. Решта видів цієї важливої процесуальної процедури (включаючи «самопопередження») слід розглядати як спробу дотримання формальної ознаки і нічого більше, що не може відповідати в категоричній формі чинному законодавству України. Таким чином, всі три експертизи (Висновки експерта «№ 132», «№ 1д» і «№ 167д») були проведені з грубими процесуальними порушеннями;

- Висновок експерта «№ 132» виставлено під «Формою № 171/о» медичної документації (дивитися на титульному аркуші в правий верхній кут). Дана Форма (№ 171/о) не може бути застосована до Висновку експерта (даному виду експертної діяльності відповідає інша форма медичної документації, зокрема - «Форма № 170/о»). Ця «Форма № 171/о» відноситься до «Акту судово-медичного дослідження (обстеження)». Дивитися відповідний Наказ № 197 від 05.08.1990 р. МОЗ - «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в закладах охорони здоров'я». Сама по собі, процедура огляду в судово-медичній експертизі, була скасована процесуальним законодавством України. Аналогічна неприпустима помилка є і в «Висновку експерта №1д»;

- всі три Висновки експерта («№ 132», «№ 1д» и «№ 167д») оформлені імпровізовано;

- у «Висновку експерта № 132» відсутній час безпосереднього огляду підекспертного;

- «Висновках експерта № 132» и «№ 1д» навпроти підпису експерта та печатки установи міститься запис - «СУДМЕДЕКСПЕРТ», коли у всіх подібних установах України, ця посада називається «Лікар судово-медичний експерт» (згідно номенклатурі лікарських посад затверджених МОЗ України);

- ушкодження не відповідають судово-медичним правилам їх опису (є грубі розбіжності, вони мізерні, тому не можуть трактуватися однозначно);

- «Висновок експерта № 132» складено за один робочий день, «Висновок експерта № 1д» за п'ять днів, а «Висновок експерта № 167д» за два дні. За подібні короткі (рекордні) періоди часу, практично неможливо, повноцінно провести якісні експертизи. Процедура проведення експертизи представляє собою багато покрокових етапів: реєстрація постанови, розподіл, ознайомлення експерта з поставленими питаннями, обставинами, опитування і огляд підекспертного, сумлінний опис і вимірювання всіх ушкоджень, їх фіксація, набір тексту, відредагування, роздруківка, підписи, печатки і багато іншого; щодо тих експертиз, які були зроблені за матеріалами провадження, процедура ще складніша: додається детальне глибоке вивчення всіх наданих матеріалів, апеляція до профільної літератури, до більш «досвідченіших» колег (без розголошення таємниці слідства і лікарської таємниці), інше. Ці неприпустимі прогалини вбачаються у всіх трьох експертизах. Наприклад, у «Висновку експерта № 1д» лише перераховано наданий матеріал - «надано ... Висновок експерта, протокол огляду місця події», коли відображена в цих документах інформація у даному висновку не міститься. Аналогічно і з «Висновком експерта № 167д». У «Дослідницькій частині» тільки перерахований наданий матеріал для додаткової експертизи, проте поміщена в них інформація зовсім не відображена. Також зазначено, що матеріали ... «переглянуті, вивчені». Подібний підхід є неприпустимим, так як, висновки експерта повинні виходити виключно з об'єктивних даних використаних в дослідницькій частині висновку;

- підсумки в усіх Висновках збіднені, не виходять з дослідницької частини, не є повними, не всебічні, не науково обґрунтовані, суперечливі, а також, носять декларативний і місцями ймовірнісний характер.

Окрема увага звертається на «Допит свідка» ОСОБА_12 і на «Слідчий експеримент» з його участю. Слід зазначити, що показання і демонстраційні дії ОСОБА_12 не в достатній мірі деталізовані і конкретизовані; тільки на підставі його свідчень і демонстраційних дій неможливо в повному обсязі простежити механізм утворення ушкоджень у ОСОБА_8 на який декларує він сам. Більш того, є грубі суперечності та упущення. Наприклад: ОСОБА_12 декларує, що ОСОБА_8 наніс останньому близько 15-ти ударів руками по «голові, обличчі, шиї і в області ключиць». Така кількість ударів по тілу не могли не залишити ні єдиного ушкодження. Удари по (голові, обличчі та по ключицям» практично завжди викликають ушкодження, так як в цих місцях, практично безпосередньо під шкірою, розташовані кістки, в зв'язку з чим легше розриваються судини і утворюються синці. В наявній медичній довідці серед наданих матеріалів кримінального провадження міститься запис про те, що засуджений ОСОБА_12 на момент і після інкримінованої події ОСОБА_8 , не звертався до медичної частини установи зі скаргами на наявність тілесних ушкоджень.

Далі, відразу «після нанесення ОСОБА_12 близько 15-ть ушкоджень ОСОБА_8 , він побачив у останнього в правій руці ніж». При такій кількості ударів переважно по «голові, обличчі та шиї» і при «ступорі і шоковому стані», ОСОБА_12 , навряд чи міг би відразу бачити, тим більше зазначений їм незначний предмет у вигляді ножа, і одномоментно оцінити його приблизну довжину леза (останній вказує на близько 10-12 см). У таких випадках спрацьовує інстинкт самозбереження, закриваються очі повіками, при наявності фактичних ударів по ділянках навколо очей останні сльозяться; відбувається ухилення голови в різні боки від ударів, голова прикривається руками, інше. Більш того, подібна зазначена довжина ОСОБА_12 приблизно збігається з його фактичною довжиною (що опосередковано наводить на думку, що він міг бути знайомий з цим гострим предметом (його параметрами) заздалегідь).

Далі, ОСОБА_12 декларує, що ОСОБА_8 , після нанесення численних йому ударів, завдав собі «гострою стороною ножа порізи по животі через сорочку близько 4-х разів». Кількість ріжучих дій ніяк не узгоджується з кількістю ушкоджень на животі, так як, на животі справа, у ОСОБА_8 було всього два садна (подряпини). При медико-криміналістичному дослідженні сорочки встановлено, що на ній було 4-ри наскрізних пошкодження. При зіставленні такої кількості пошкоджень на сорочці з кількістю ушкоджень на животі, нехай навіть і 4-х, це можна пояснити тим, що ці пошкодження на сорочці могли утворитися через складки тканини сорочки. Так як дана сорочка не була строго облягаючою по тулубу (вбачається її вільний фасон), її тканина легко могла зібратися в кілька складок, особливо при положенні сидячи, хаотичних рухах, інше. А це могло імітувати, що в результаті двох ріжучих дій гострого предмета, кожне через сформовану складку (складки) сорочки, від чого, в кінцевому підсумку, на цій сорочці утворилося 4-ри наскрізні пошкодження, коли на самій шкірі живота було всього лише - два. У зв'язку з цим, кількість фактичних ріжучих дій через сорочку, не узгоджується з фактичною кількістю ушкоджень на животі. На вазі, без підлягаючої опори, провести дві додаткові ріжучі дії від чого повинні були утворитися ще два додаткових наскрізних пошкодження на сорочці, представляється неможливим.

Після цього, декларується, що ОСОБА_8 підняв підборіддя і завдав собі кілька порізів шиї гострим кінчиком ножа. Як зазначено спочатку, ці ушкодження у ОСОБА_8 розташовані на підборідді з частковим переходом на верхню третину шиї. Тут, також, є розбіжності у вигляді ушкоджень (експерт фіксував - «синці у вигляді підшкірних крововиливів» і в локалізації цих ушкоджень. Потім, немає конкретної кількості зроблених дій. Тому, зіставити неконкретизовну кількість дій з фактичною кількістю ушкоджень, достовірно, не представлятися можливим; це може бути зроблено тільки в ймовірнісній формі.

Необхідно відзначити, що ОСОБА_12 надалі вказує, що ОСОБА_8 кинув ніж на підлогу. А це, в комплексі, означає, що потенційний факт (інкриміноване йому діяння) вже мав бути завершеним (закінченим). Однак, очевидно, що залишається втраченим момент і механізм утворення пов'язаний з ушкодженнями на лівій долоні.

Звертає на себе увагу і недоцільність призначення ДНК експертизи ножа в подібному вигляді, так як вона, повинна була бути призначена, перш за все, з метою встановлення приналежності ДНК-профілю потожирових відкладень на ньому і віднесення його або ОСОБА_12 або ОСОБА_8 . Це дозволило б визначити в чиїх руках був ніж. Таке питання перед фахівцем не було поставлене, отже, ці дані незворотно втрачені, так як пройшло досить багато часу (по закінченню часу, тим більше якщо цей період тривалий, біологічний матеріал має закономірну властивість денатуруватися).

Таким чином, ґрунтуючись на всьому вищевикладеному, слід зробити висновок, що механізм утворення ушкоджень у ОСОБА_8 , на який вказує ОСОБА_12 в «Протоколі допиту свідка» і в «Слідчому експерименті» з його участю, представляється малоймовірним.

Як про це детально зазначено вище, ушкодження на підборідді з частковим переходом на шию зафіксовані в ілюстративному матеріалі (зокрема, на фотознімках №4, №5, №6) не відповідають ушкодженням, що фіксовані в судово-медичних висновках та іншій наявній документації. А це, в свою чергу, призвело до помилкової інтерпретації як їх безпосереднього механізму утворення, так надалі, механізму утворення і послідовності заподіяння всіх ушкоджень в цілому.

Ушкодження на лівій долоні у ОСОБА_8 можуть бути розцінені як характерні для самозахисту. Абсолютних, категоричних і достовірних ознак, що відобразилися в ушкодженнях у ОСОБА_8 , які дозволили б віднести їх до ушкоджень сформованих за вказаним механізмом («в результаті дій гострого предмета, що має ріжучі властивості власноруч»), в розпорядженні експертної комісії, немає. Всі ушкодження наявні у Кузнецова, включаючи і на його сорочці, могли бути нанесені гострим предметом в руці (руках) сторонньої особи .

Отже, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_8 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.

Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_8 інкримінується те, що він будучи заступником начальника Київського територіального відділу внутрішньої безпеки та виявлення корупції ДПтС України умисно повідомив завідомо неправдиве повідомлення поліцейському Бориспільського ВП ГУНП України в Київській області ОСОБА_16 про вчинення злочину, поєднаного із штучним створенням доказів обвинувачення, а саме: 21.06.2016 року близько 15 год. 45 хв. в кімнаті Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» під час спілкування з засудженим ОСОБА_12 , останній наніс йому, як працівникові правоохоронного органу тілесні ушкодження у вигляді порізів. На підставі заяви ОСОБА_8 від 21.06.2016 року про вчинення відносно нього кримінального правопорушення слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області 22.06.2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12016110010001267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. В подальшому на підставі огляду місця події від 21.06.2016 та судово-медичного обстеження ОСОБА_8 23.06.2016 судово-медичним експертом Бориспільського відділення КЗ КОР «Київського обласного бюро судово-медичних експертиз» ОСОБА_17 складено висновок експерта № 132 яким зафіксовано місце, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , однак, дані тілесні ушкодження ОСОБА_8 заподіяв собі власноручно, тим самим штучно створив докази обвинувачення та завідомо неправдиво повідомив орган досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Склад злочину передбаченого ст.383 є формальним, вичерпується дією яка становить неправдиве, тобто таке, що не відповідає дійсності, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке направлене суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування Повідомлення про злочин має бути неправдивим, тобто не відповідати дійсності чи в повному обсязі, чи хоча б частково. Неправдиві відомості можуть стосуватися події злочину, особи, що нібито його вчинила; можуть бути пов'язані з обвинуваченням у злочині, який дійсно мав місце, але був вчинений не тією особою, яка обвинувачується; можуть полягати в неправдивому обвинуваченій особи у більш тяжкому злочині тощо. Ці відомості можуть стосуватися й окремих обставин вчинення злочину (місця, часу, застосованих засобів тощо). Однак неправдивість повідомлення стосується лише фактичних обставин, а не їх юридичної оцінки. Якщо особа повідомляє дійсні відомості, але помиляється щодо їх юридичної- оцінки (кваліфікації), то ознаки злочину, передбаченого ст. 383 КК, відсутні.

З суб'єктивної сторони - помилкова думка особи про характер відомостей які нею повідомляються виключає відповідальність за ст.383 КК України.

Закріплюючи правило, згідно з яким особа, яка підозрюється чи обвинувачується в учиненні злочину, не зобов'язана доводити свою невинуватість, ч. 2 ст. 62 Конституції тим самим покладає обов'язок (тягар) доказування її вини на сторону обвинувачення.

Диспозиція ч.2 ст. 383 КК України передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення.

Об'єктивна сторона злочинів полягає у завідомо неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення злочину (ст.383 КК України) та завідомо неправдиве показання потерпілого під час провадження досудового розслідування (ст.384 КК України).

Неправдивим таке повідомлення є, коли воно стосується злочину, якого насправді не було, або коли у ньому міститься інформація про вчинення злочину особою, яка насправді його завідомо для винного не вчиняла, або про вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж той, що вона насправді вчинила. Неправдивість повідомлення повинна стосуватись тільки фактичних обставин вчинення злочину, а не його юридичної оцінки. Адже, якщо у повідомленні будуть подані правдиві факти щодо вчиненого злочину, але їм буде дана неправильна юридична оцінка, то не буде відповідно і завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину.

Показання - це відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Завідомо неправдиві показання утворюють склад злочину за ст. 384 КК України, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку.

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ст.383 та ст.384 КК України характеризується прямим умислом.

Відповідно до ч.2 ст.24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

На підтвердження вчинення ОСОБА_8 завідомо неправдивого повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, поєднане із штучним створенням доказів обвинувачення, стороною обвинуваченням не надано жодного доказу.

Суд звертає увагу, що вказане кримінальне провадження розпочате у встановлений процесуальним законом спосіб за відповідними повідомленнями про злочин, що підтверджено витягом з ЄРДР №12016110010001267 від 22.06.2016 року за ч.2 ст.345 КК України, яка передбачає відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Постановою прокурора відділу прокуратури Київської області від 21.06.2017 року, якою матеріали кримінальних проваджень №№12016110100001267 від 22.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та №42017110000000209 від 07.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України об'єднано в одне кримінальне провадження №№12016110100001267 від 22.06.2016. Досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №12016110100001267 від 22.06.2016 доручено слідчому в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_4 (том 3 а.с.116-117);

Постановою слідчого в ОВС відділу прокуратури області ОСОБА_52 від 10.05.2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016110100001267 від 22.06.2016 в частині умисного заподіяння ОСОБА_12 працівнику правоохоронного органу ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з використанням останнім службових обов'язків закрито у зв'язку з відсутністю в його діях кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України (том 4 а.с.21-23);

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2020 року, постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Київської області ОСОБА_52 від 10.05.2019 року про закриття кримінального провадження №12016110100001267 від 22.06.2016 року скасовано. Продовжено проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №12016110100001267 від 22.06.2016 в частині умисного заподіяння ОСОБА_12 працівнику правоохоронного органу ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з використанням останнім службових обов'язків. Ухвала слідчого судді мотивована тим, що вказівки прокурора не виконані, в тому числі і щодо проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , а також їх одночасний допит (том 5 а.с.196).

Однак, з моменту винесення ухвали слідчого судді від 27.10.2020 року до винесення судом вироку у даній справі пройшло більше чотирьох років, але досудове розслідування по факту умисного заподіяння ОСОБА_12 працівнику правоохоронного органу ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з використанням останнім службових обов'язків не завершено. Прокурором не надано жодних пояснень з цього приводу.

Захисником ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 заявлено клопотання, підтримані обвинуваченим про недопустимість доказів, зокрема, сторона захисту просить визнати недопустимими такі докази, як: - протоколи огляду місця події від 21.06.2016 року; висновок СМЕ №132 від 23.06.2016 року; ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року; протокол проведення слідчого експерименту від 14.06.2017 року, а також висновки СМЕ №1Д від 15.01.2018 року та №167Д від 14.12.2019 року.

Згідно приписів ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Вказані обставини встановлюються зібраними доказами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.

Докази, для їх допустимості, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 86 КПК України, повинні бути отримані у порядку, встановленому КПК України.

Згідно з ч.1 ст..237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Відповідно до ч.7 ст.237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця або окремих речей, оглядати та вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Статтею 104 КПК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Згідно ст.105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, таким додатком можуть бути фото таблиці. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовленні, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.

Статтею 106 КПК України передбачено, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в протоколі огляду місця події від 21.06.2024 року (том 3 а.с.40-43), відсутній підпис слідчого який проводив дану процесуальну дію, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка складала даний протокол та позбавляє суд визначитись чи уповноваженою особою проводилась ця процесуальна дія. До даного протоколу також додана фото таблиця, в якій зазначено, лише те, що вона є «фототаблицею до протоколу огляду місця події від 21.06.2016 року за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул.Бориспільська,1», будь-які інші пояснення у фото таблиці відсутні.

До протоколу огляду від 21.06.2024 року (том 3 а.с.40-43) не внесено характеризуючих даних даного фотоапарату, що на даний час унеможливлює встановити технічний засіб фіксації зазначеної процесуальної дії, як в свою чергу і первинний носій на ньому інформації, тобто фото яке долучено до матеріалів справи. Також, не зазначено учасникам процесуальної дії про умови та порядок використання засобів фіксації, застосованих при проведенні відповідної процесуальної дії, що свідчить відсутність у даному протоколі підписів останніх. Також, в графі «за участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи» відомості відсутні. При цьому у матеріалах кримінального провадження відсутня добровільна згода керівництва БВК №119 на проведення огляду місця події.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що фото - таблиця, як додаток до протоколу не завірена всіма учасниками відповідної слідчої дії, фото-знімки виготовлені неналежної якості без зазначення їх належності до тієї чи іншої обставини події для чого вони безпосередньо виготовлялися. Отже, протокол та фото-таблиця, як його додаток складені у порушення вимог ст. ст. 104-105 КПК України, що в свою чергу доводить їх очевидну недопустимість.

Врахувавши такі обставини, суд дійшов до висновку про те, що протокол огляду місця події від 21.06.2024 року та фототаблиці до вказаного протоколу (том 3 а.с.40-43) є недопустимими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в протоколі огляду місця події від 21.06.2024 року (том 3 а.с.44-68), відсутній підпис слідчого який проводив дану процесуальну дію, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка складала даний протокол та позбавляє суд визначитись чи уповноваженою особою проводилась ця процесуальна дія. До даного протоколу також додана фото таблиця, в якій зазначено, лише те, що вона є «фототаблицею до протоколу огляду місця події від 21.06.2016 року за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул.Бориспільська,1», будь-які інші пояснення у фото таблиці відсутні. Також, в графі «за участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи» відомості відсутні. При цьому у матеріалах кримінального провадження відсутня добровільна згода керівництва БВК №119 на проведення огляду місця події.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що протокол огляду місця події від 21.06.2024 року (том 3 а.с.44-68), складений з порушенням вимог ст.104, 105, 106 КПК України, є неналежним та недопустимим доказом, а тому відомості які містяться в цьому процесуальному документі не можуть бути використані судом на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 383 КК України.

Також, із протоколі огляду місця події від 21.06.2024 року (том 3 а.с.69-74) вбачається, що набраний друкованим способом текст «старший слідчий Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, ОСОБА_58 » закреслено та написано ручкою рукописним текстом прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_59 . При цьому, відсутній підпис прокурора, який проводив дану процесуальну дію, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка складала даний протокол та позбавляє суд визначитись чи уповноваженою особою проводилась ця процесуальна дія. До даного протоколу також додана фото таблиця, в якій зазначено, лише те, що вона є «фототаблицею до протоколу огляду місця події від 21.06.2016 року за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська,1», будь-які інші пояснення у фото таблиці відсутні. Окрім того, відсутній підпис спеціаліста, який здійснював відповідну фіксацію. При цьому, у графі за участю власника (користувача) приміщення, чи іншого володіння особи зазначено - виконувач обов'язків Бориспільської виправної колонії №119 ОСОБА_60 .

Суд також звертає увагу на ту обставину, що фото - таблиця, як додаток до протоколу не завірена всіма учасниками відповідної слідчої дії, фото-знімки виготовлені без зазначення їх належності до тієї чи іншої обставини події для чого вони безпосередньо виготовлялися. Отже, протокол та фото-таблиця, як його додаток складені у порушення вимог ст. ст. 104-105 КПК України, що в свою чергу доводить їх очевидну недопустимість.

Вищевказана позиція суду узгоджується з висновком викладеним у постанові від 16.03.2021 року колегії суддів судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, у справі № 473/2010/17.

Також предметом ретельної перевірки суду були доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказами протоколу слідчого експерименту та відеозапис до нього, з підстав того, що слідчий експеримент фіксувався на Iphone SE, без зазначення ідентифікації, не вказано ІМЕІ, а також не приєднано до матеріалів справи першоносії відеозапису, а скопійовано його на флеш накопичувач, без зазначення, способу, дати, часу та місця копіювання, що є порушенням вимог частини 3 статті 107 КПК України. Також, із відеозапису, який є невід'ємною частиною протоколу проведення слідчого експерименту, таку слідчу дію було проведено в приміщенні бюро СМЕ, а не безпосередньо на місці події і фактично було зведено до допиту свідка ОСОБА_61 , при цьому із відеозапису чітко вбачається, що свідком не надається чітка стверджувальна відповідь, щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , а слідчим ОСОБА_4 ставляться свідкові навідні питання. Окремо звертає увагу, що на відеозаписі не видно усіх учасників процесуальної дії, що дає стороні захисту підстави вважати, що поза кадром могли ставитися також навідні питання шляхом міміки, жестів, тощо та ставить під сумнів об'єктивність цієї процесуальної дії, а також він не підписаний усіма учасниками процесуальної дії, тому не відповідає вимог статті 104 КПК України.

При дослідженні протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 судом встановлено, що в графі про попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень за ст.384 КК України відсутній підпис ОСОБА_12 .

Відповідно до вимог ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно з ч.3 ст.224 КПК України у разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань.

Таким чином, виходячи з визначеної у кримінальному процесуальному законі мети слідчого експерименту ця слідча дія проводиться, якщо у слідчого або прокурора вже є певні відомості, які необхідно уточнити та перевірити шляхом відтворення дій або реконструкції обстановки й обставин події. Тобто його проведення направлено на перевірку вже зібраних у справі доказів у результаті проведення інших слідчих дій або на перевірку виниклих у слідчого, прокурора різного роду припущень, версій з огляду на фактичні дані, отримані у результаті допиту підозрюваного, свідка, потерпілого, проведення інших слідчих дій (огляду, пред'явлення для впізнання тощо).

У такий спосіб слідчий, прокурор має змогу з'ясувати, зокрема, механізм подій, що відбувалися, в цілому або окремих їх деталей, підтвердити або спростувати можливості існування якогось явища, з'ясувати механізм утворення слідів і таке інше. Хід слідчого експерименту й отримані при цьому результати мають бути процесуально зафіксовані шляхом складання протоколу цієї слідчої дії. Крім загальних для кожного протоколу реквізитів, у його вступній частині необхідно відображати: роз'яснення прав та обов'язків кожної з присутніх осіб; попередження свідків і потерпілих про відповідальність за давання неправдивих показань та ухилення від їх давання; роз'яснення учасникам слідчої дії конституційного права не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів (ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК України); короткий зміст показань обвинуваченого, підозрюваного, свідка і потерпілих по суті факту, що перевіряється; мету слідчої дії.

За таких обставин суд вважає, що відсутність в протоколі слідчого експерименту підпису свідка про попередження його про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за дачу завідомо неправдивих свідчень, тягне за собою безумовне визнання цього доказу недопустимим.

Водночас, як вбачається з відеозапису слідчий ОСОБА_62 в порушення вимог ч. 3 ст. 223 КПК України, не роз'яснив особам, які брали участь під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , їх права та обов'язки.

Суд звертає увагу щодо неналежного в порушення ч.3 ст.105 КПК упакування носія інформації, на який зафіксовано відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , а саме носій був поміщений до паперового конверту, який не завірений підписами слідчого та понятих, які брали участь у цій слідчій дії. На паперовому конверті міститься лише відтиск «Для пакетів».

Разом з цим, суд вважає, що у зв'язку відсутністю зазначення в протоколі учасника, який проводив відео фіксацію проведення процесуальної дії, а також характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умов та порядку їх використання; відсутності процесуального оформлення перенесення інформації з одного носія (мобільного телефону) на інший (флешнакопичувач), тобто при оформленні додатку до протоколу порушено вимоги абз.4 п.1 ч.3 ст.104 КПК України, ч.3 ст.105 КПК України, відтак, зазначає, що докази, які містяться на флешнакопичувачі, що долучений до протоколу про проведення слідчого експерименту визнаються недопустимим доказами в порядку ст.ст.86,89 КПК України.

Відносно місця проведення слідчого експерименту, суд зазначає наступне.

Стаття 240 Кримінального процесуального кодексу регламентує порядок проведення слідчого експерименту.

Положеннями кримінального процесуального закону, при цьому, не вимагається від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочину, при відтворенні обстановки, обставин події, не вимагається аналогічної розстановки меблів у приміщенні, обрання архітектурно ідентичного приміщення.

Дійсно, у певних випадках, а також коли це має суттєве значення для результату, слідчий експеримент необхідно проводити в той же період року, час, а також умовах і обстановці, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія, а у певних випадках суттєве значення має і зріст статиста або вага манекену.

У даному кримінальному провадженні вказані слідчі дії проведені за участю свідка ОСОБА_12 з метою уточнення механізму, характеру та способу виникнення у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, відтворення обставин, що відбулись.

Тому, проведення слідчого експерименту безпосередньо на місці події мало суттєвого та вирішального для кримінального провадження значення, та відповідно свідчить про істотне порушення органом досудового розслідування кримінального процесуального закону. Адже це надало б можливість суду перевірити версію свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 щодо обставин подій 21.06.2016, в тому числі щодо відкритих дверей, а також провести їх одночасний допит, що в свою чергу сприяло б проведенню повного та об'єктивного розслідування.

Також суд обґрунтовано вважає недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 14.06.2017 року за участю свідка ОСОБА_12 та флешкарту додану до цього протоколу, оскільки увесь протокол слідчого експерименту містить навідні запитання слідчого ОСОБА_4 та судово-медичного експерта та прямі відповіді свідка на ці запитання. В той же час постановка під час нього навідних чинять вселяючий вплив на запитуваного, орієнтують його в тому, яку відповідь хотів би почути від нього слідчий та експерт і тому можуть заважати встановленню істини при розслідуванні.

Вищевказана позиція суду узгоджується з висновком викладеним в ухвалі Харківського апеляційного суду від 14.05.2020 року, яка була залишена без змін постановою колегії суддів судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.10.2020 року, у справі № 612/890/16-к.

Щодо висновків експертів №132 від 23.06.2016 року (том 3 а.с.77-78), №1Д від 15.01.2018 року (том 3 а.с.131-133) та №167Д від 14.12.2019 року (том 4 а.с.215-216) то суд, зазначає наступне.

Висновок експертизи є одним з основних доказів у кримінальному провадженні, тим не менш навіть він повинен оцінюватися судом поряд з іншими доказами.

Водночас, згідно ч.10 ст. 101 КПК України - висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідному вироку.

За положеннями постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30.05.97 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» - у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо. При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

За такого, ураховуючи що висновок експерта не є обов'язковим для суду, суд з огляду на норму ч.10 ст. 101 КПК України, не погоджуються з вказаними висновками експертів, через таке.

Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті) повинні бути вказані: характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо); їх локалізація і властивості; вид знаряддя чи засоби, яким могли бути спричинені ушкодження; механізм виникнення ушкоджень; давність (термін) спричинення ушкоджень; ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки (небезпека для життя, розлад здоров'я, стійка втрата загальної працездатності тощо).

Згідно п. 4.10 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» № 6 від 17.01.95 - підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обгрунтованими. Складання так званих попередніх висновків, що містять згадане твердження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, неприпустиме.

В матеріалах справи наявні висновки судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , які суперечать одне одному.

Тобто, експерти проводячи судово-медичні експертизи за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , зробили різні суперечні висновки, протиріччя в яких не усунуті і не спростовані стороною обвинувачення.

Іншого допустимого висновку сторона обвинувачення суду не надала, клопотання про призначення необхідної додаткової чи комісійної експертизи не заявила.

Отже, усунути відповідно до ч.2 ст. 332 КПК України суперечності між зазначеними експертизами не вбачається за можливе. Відтак, висновки судово-медичних експертиз в цій частині є недопустимими доказами.

Окрім того, не можна залишити також поза увагою і той факт, що висновки експертів №132 від 23.06.2016 року, №1Д від 15.01.2018 року та №167Д від 14.12.2019 року були складені за короткий проміжок часу від одного до п'яти днів, що реально не може свідчити про повне дослідження і складання обґрунтованих та об'єктивних письмових висновків, за умови обов'язку експерта особисто провести повне дослідження, як це передбачено п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК України та статтею 12 Закону України «Про судову експертизу».

Сам висновок має бути конкретним та таким, що не допускає двозначних тлумачень, оскільки ймовірний висновок експерта це не більше ніж припущення, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід відмітити, що допустимість та достовірність похідних доказів прямо залежить від допустимості та достовірності первинних процесуальних джерел доказування, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ у справі "Яременко проти України", по принципу плоди отруйного дерева. Вказана правова позиція Верховного Суд міститься у постановах від 30.05.2019, справи № 522/17642/17 (провадження № 51-7998км18) та № 164/1457/16-к (провадження № 51-8008км18).

Оскільки в основу висновків судово-медичних експертиз №132 від 23.06.2016 року, №1Д від 15.01.2018 року та №167Д від 14.12.2019 року, покладені недопустимі докази, за принципом плодів отруйного дерева суд також визнає дані докази недопустимим.

Дані недоліки неможливо усунути під час судового розгляду з дотриманням процесуальної форми, оскільки суд не наділений можливості збирати докази.

Також сторона захисту в судових дебатах зазначає, що ОСОБА_8 не було вручено повідомлення про підозру, а тому він не може бути обвинуваченим у кримінальному провадженні, а всі докази обвинувачення є недопустимими. Наданий прокурором відеозапис, на якому, начебто, наявний запис про вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру, не був досліджений в судовому засіданні, так як не відкрився диск, а тому неможливо встановити, що в дійсності відбувається.

Так, в судовому засіданні при дослідження флешнакопичувача, який є додатком до повідомлення про підозру від 13.08.2019 року встановлено, що відеозапис не відтворюється, що ймовірно, обумовлено пошкодженою структурою відео файлу.

Однак, посилання захисту на те, що ОСОБА_8 не набув в рамках кримінального провадження статусу підозрюваного, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. В матеріалах кримінального провадження міститься повідомлення про підозру датоване 13.08.2019 року, в якому є відмітка про його оголошення та відмову ОСОБА_8 у його отриманні. Вподальшому 07.10.2019 року повідомлення про підозру було вручено особисто під підпис ОСОБА_8 .

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_8 та його захист діяли від імені підозрюваної особи, а тому цей факт, на думку суду, був визнаний, і не спростований.

Водночас варто зауважити, що з моменту повідомлення особі про підозру вона набуває статусу підозрюваного.

За таких обставин, твердження сторони захисту про те, що його підзахисному ОСОБА_8 не було вручено повідомлення про підозру у належний спосіб, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.

Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення, суд не вбачає. З огляду на викладене судом не приймаються до уваги зазначені захистом обставини, як такі що вказують на недопустимість доказів у справі.

Сторона захисту в судових дебатах послалася, що строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді в суді закінчилася 11.12.2019 року, а обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, то ці обставини свідчать про очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України.

Постановою заступника прокурора Київської області ОСОБА_63 від 11.10.2019 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016110100001267 від 22.06.2016 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України до 11.12.2019 року (том 4 а.с.205-208).

Постановою заступника прокурора Київської області ОСОБА_63 від 10.12.2019 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016110100001267 від 22.06.2016 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України до 11.02.2020 року (том 6 а.с.38-41).

Наявні заперечення сторони захисту на клопотання про продовження строку досудового розслідування до шести місяців спростовує їхню позицію щодо відсутності таких процесуальних документів та відповідної постанови заступника керівника прокуратури Київської області від 10.12.2019 року.

Тому, на думку суду обвинувальний акт скеровано до суду в межах строку досудового розслідування з дотриманням вимог ст. 290 КПК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 затверджено прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадження прокуратури Київської області ОСОБА_64 03.02.2020 року. В матеріалах провадження містяться розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим та його захисником 03.02.2020 року. 10.02.2020 року до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (том 1 а.с.22).

Таким чином, усі докази по справі отримано обвинуваченням у межах строків досудового розслідування, а тому підстав визнавати їх недопустимими з підстав допущення прокурором процесуальних порушень, у суду немає.

Окрім того, сторона захисту просить суд визнати недопустимим доказом постанову про визнання речових доказів від 10.07.2018 року, а також речові докази (ніж та сорочку), оскільки вони не були предметом безпосереднього дослідження судом. Зважаючи на те, що первинні докази - протоколи огляду місця події від 21.06.2016 року судом визнані недопустимими доказами, тому підлягає застосування судом доктрини «плоди отруєного дерева». Суд вважає за необхідне визнати недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні постанову про визнання речових доказів від 10.07.2018 року, складену слідчим в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_4 , що в свою чергу тягне за собою визнання висновків призначених експертиз, недопустимими доказами по справі.

З цього приводу, відповідна постанова та речовий доказ з цього приводу, не містили на собі об'єктів, які б беззаперечно свідчили про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.

Доводи сторони захисту про необхідність визнання недопустимим заяву про вчинення кримінального правопорушення від 28.12.2016 року, подану ОСОБА_12 (том 3 а.с.17-28), оскільки на думку захисту вказаний доказ отримано з порушенням процедури збирання доказів, в порядку, передбаченому КПК України, суд визнає необґрунтованими.

В судовому засіданні ОСОБА_65 підтвердив, що підписував та подавав заяву про вчинення кримінального правопорушення. Окрім того, з ухвали слідчого судді від 22.03.2017 року вбачається, що уповноважену особу прокуратури Київської області зобов'язано внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, вказане в заяві ОСОБА_12 від 28.12.2013 року відповідно до ст.214 КПК України.

Водночас, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016110010001267, дата внесення 22.06.2016 (том 3 а.с.1-4) вбачається, що до ЄРДР 07.04.2017 були внесені відомості про те, що на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 у справі №757/12437/17-к за скаргою ОСОБА_12 від 28.12.2016 щодо застосування до нього фізичного насильства та завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину окремими працівниками правоохоронних органів Київської області. Дата надходження заяви: 13.03.2017. Дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 383 КК України.

Отже, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_12 від 28.12.2016 року, яка надійшла до Органу Національної поліції 13.03.2017 року, є зареєстрованою, та під час її реєстрації були дотримані всі обов'язкові вимоги, які визначені Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Тому суд визнає заяву ОСОБА_12 від 28.12.2016 року допустимим доказом.

При цьому, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.03.2017 року, якою зобов'язано внести відомості до ЄРДР за скаргою ОСОБА_61 не входить до компетенції суду першої інстанції, а відтак позиція обвинуваченого та сторони захисту в цій частині є неспроможною.

Те, що досудове розслідування повинно було відбуватись в двох напрямках за відповідними заявами, на даний час, не може слугувати на користь пред'явленого обвинувачення.

В той же час, суд звертає увагу, що зважаючи на відсутність відповідного контролю з боку процесуальних керівників в кримінальному провадженні так і сторони захисту, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2020 року в справі №757/46946/19-к (том 5 а.с.196) постановлена в той час, як були виконані вимоги ст. 290 КПК України в межах кримінального провадження №12016110100001267, а обвинувальний акт перебував в провадженні суду з 10.02.2020 року.

Версія подій, яка була повідомлена обвинуваченим ОСОБА_8 під час його допиту, не спростована під час судового розгляду стороною обвинувачення. Відповідно у суду відсутні підстави для її критичної оцінки та спростування, що відповідає принципу змагальності кримінального судочинства, проголошеним Конституцією України гарантіям та стандарту доведення вини "поза розумним сумнівом".

Таким чином, незважаючи на визнання ряду поданих стороною обвинувачення доказів недопустимими, в будь-якому випадку, такі є неналежними, та жодним чином окремо, чи в їх сукупності з іншими наявними та оціненими судом доказами, не доводять беззаперечної винуватості ОСОБА_8 та вчинення ним умисних дій, що зводяться до завідомо неправдивого повідомлення про вчинення відносно нього тяжкого злочину.

Оцінивши докази сторони обвинувачення, суд приходить до переконання, про те, що вони ні прямо, ні побічно не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні за змістом конкретного обвинувального акту.

Під час судового слідства у даному кримінальному провадження сторонам були забезпечені всі умови для реалізації ними передбачених ст.ст. 22, 26 КПК України процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Обвинувачення відносно ОСОБА_8 має сумнівну основу, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартами доказування.

При цьому, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов'язаний зі злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Надаючи оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Так, однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Смирнов проти України" від 15 липня 2010 року, остаточне рішення від 15 жовтня 2010 року (пункт 53), у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, ВСУ у постанові № 688/788/15-к від 04.07.2018 року визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Враховуючи викладені обставини, на підставі ретельного дослідження, наданих в ході судового розгляду доказів, суд приходить до висновку, що вказані докази, на яких ґрунтується обвинувачення, не доводять наявності в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, а саме об'єктивної та суб'єктивної сторони вказаного злочину.

За ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Встановлено, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 383 КК України, тобто умисні дії, які виразились у завідомо неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення злочину, поєднаному із штучним створенням доказів обвинувачення, повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред'явленого обвинувачення.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_8 підлягає визнанню невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, у зв'язку із недоведеністю в діянні останнього складу даного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання до завершення судового розгляду, підстав для його продовження у суду відсутні.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», ст. 124 КПК України, процесуальні витрати пов'язані із залученням експертів у даному кримінальному провадженні, в розмірі 3175 грн. 00 коп., слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ст. 2, 11, 18, 49, ч. 2 ст. 383 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: вилучені під час проведення огляду місця події 21.06.2016 року в приміщенні чергового чергової частини Бориспільської виправної колонії №119 (с. Мартусівка Бориспільського району Київської області): сорочка ОСОБА_8 та ніж, передані на зберігання прокуратурі Київської області, - знищити; протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 21.06.2016 року та пояснення ОСОБА_8 від 21.06.2016 року, - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в кримінальному провадженні №12016110010001267 в розмірі 3175 (три тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - віднести на рахунок Держави України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захисникам та прокурору.

Суддя ОСОБА_1