Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2746/24
Провадження № 1-кп/935/246/24
Іменем України
16 січня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024060420000472 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
установив:
У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати. Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення , яке є особливо тяжким злочином, стійких соціальних зв'язків не має, не працює, може чинити протиправний вплив на малолітню потерпілу - ОСОБА_6 , з якою проживає в одному будинку і яка є його донькою, її законного представника, а також свідків, з метою змінення ними показань. Прокурор вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечили, просять змінити запобіжний захід і звільнити з під варти під домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою обиралась під час досудового розслідування, надалі неодноразово продовжувався за ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області, останній раз від 20.11.2024.
Суд належно оцінив суспільну небезпечність кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, який є особливо тяжким злочином, вчиненим проти життя та здоров'я особи, покарання за який, у разі визнання обвинуваченого винуватим, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а також особу обвинуваченого, який стійких соціальних зв'язків не має, не працює, а отже законне джерело доходу відсутнє, раніше не судимий, та дійшов висновку про існування певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, про які зазначає прокурор.
У відповідності до вимог п.3 і п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
У своєму рішенні №1-р/2017 Конституційний суд України зазначив, що запобіжні заходи, які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.
Суворість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а також особа обвинуваченого, дають суду обґрунтовані підстави вважати наявність ризику переховування його від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, наприклад, неявкою у судові засідання (п.4 ч.1 ст.177 КПК України).
Судом також враховується, що судовий розгляд продовжується тільки розпочато, тому учасники судового провадження не допитані. Відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому існує висока ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого на малолітню потерпілу, яка є його донькою, та її законного представника, свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), враховуючи, що свідки проживають у межах одного населеного пункту з обвинуваченим (с.Студениця Житомирського району).
Враховуючи зазначене раніше, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час саме такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вимогами ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 314-317 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, на 60 днів, тобто до 16 березня 2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1