Справа № 161/16914/24
Провадження № 2/161/552/25
15 січня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гайворонської І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
12.09.2024 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову вказано, 09.04.2024 року, близько 17 год. 05 хв., відповідач, керуючи транспортним засобом «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Луцьку по вулиці Глушець, 18, по другорядній дорозі, не дав дорогу транспортному засобу «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення.
10.04.2024 року позивачем було здійснено акт технічного огляду транспортного засобу. Крім того, 10.04.2024 року позивачем було здійснено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та подано заяву про страхове відшкодування до ПАТ «НАСК «Оранта», яка була задоволена та 29.05.2024 року позивачу виплачено страхове відшкодування в розмірі 34 923,76 грн. В серпні 2024 року позивачем власними силами було завершено ремонт автомобіля та витрачено на його відновлення 100 587,11 грн.
Вказує, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №161/7244/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зазначає, що майнова шкода, яка підлягає стягненню становить 65 663,35 грн., яку необхідно стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути 10 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати.
Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.
Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача подав заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представник відповідача подав заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав, в частині відшкодування моральної шкоди та стягненні витрат на правничу допомогу заперечив, мотивуючи тим, що вони не підтверджені жодними доказами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 09.04.2024 року, близько 17 год. 05 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Луцьку по вулиці Глушець, 18, по другорядній дорозі, не дав дорогу транспортному засобу «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.
10.04.2024 року позивачем було здійснено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та подано заяву про страхове відшкодування до ПАТ «НАСК «Оранта» (а.с. 19).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №161/7244/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 6-7).
Як вбачається із акту технічного огляду транспортного засобу, акту додаткового технічного огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції, актів №14.08.24 від 14.08.2024 року та №29.04.24 від 29.04.2024 року, видаткових накладних №3095 від 06.06.2024 року та №4268 від 22.07.2024 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загальна сума пошкоджень транспортного засобу «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 , становить - 100 587,11 грн. (а.с. 9-18, 20-24).
29.05.2024 року ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 34 923,76 грн. (а.с. 24).
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких правових норм.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як передбачено ст. 1194 ЦК, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника-в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок щодо страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК).
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із ч.ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Судом встановлено, що внаслідок дій відповідача позивачу спричинена майнова шкода у розмірі 100 587,11 грн. ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодована частина даної суми, а саме у розмірі 34 923,76 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) на суму 65 663,35 грн.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги в частинні стягнення матеріальних збитків обґрунтованими.
На підставі наведеного суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача завдані матеріальні збитки у розмірі 65 663,35 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які позивач зазнала у зв'язку з пошкодженням її транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як вбачається із п. ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання, які позивач зазнала, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає таке.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Так, зокрема позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7 500,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
З врахуванням викладеного, суд відмовляє у стягненні понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, як такі, що не підтвердженні та необґрунтовані належними та допустими доказами у відповідності до ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) у вигляді сплаченого судового збору в сумі 904,92 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 247, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 22, 23, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 65 663 (шістдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 35 коп. у відшкодування майнової шкоди та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 904 (дев'ятсот чотири) грн. 92 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк