Справа № 161/21736/24
Провадження № 3/161/83/25
м.Луцьк 16 січня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
21.11.2024 року на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 175073 від 16.11.2024 року, з якого слідує, що ОСОБА_1 16.11.2024 року о 12:58 год. у м. Луцьку по вул. Конякіна, 12, в порушення вимог п. 2.1 «а» ПДР України, керував автомобілем Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка немає відповідної категорії на право керування такими транспортними засобами, чим повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Юнчик О.М. у судовому засіданні просила закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б вказували на факт керування ним транспортним засобом.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, до яких відноситься, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Обов'язковою ознакою вчинення вищевказаного правопорушення є факт керування транспортними засобами.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, за яким «керування транспортним засобом» - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року Верховний Суд зазначив, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 16.11.2024 року о 12:58 год. у м. Луцьку по вул. Конякіна, 12, транспортним засобом Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 .
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, було надано довідку та постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, жоден із вищевказаних доказів не підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
Зокрема, долучені до матеріалів справи довідка УПП у Волинській області ДПП та постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3368162, містять інформацію виключно про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Крім того, на переконання суду, візуальне спостереження за неправомірними діями осіб, яке фіксується шляхом написання відповідних рапортів працівниками органу Національної поліції, може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Однак, матеріали справи не містять відеофіксації обставин, які мали місце 16.11.2024 року о 12:58 год. у м. Луцьку по вул. Конякіна, 12, за участі ОСОБА_1 .
Таким чином, будь-яких доказів, які вказували на вину ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також підтверджували б наявність в його діях події та складу такого правопорушення матеріали справи не містять.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки органом, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що останній16.11.2024 року о 12:58 год. у м. Луцьку по вул. Конякіна, 12, керував автомобілем Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 , а відтак порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Керуючисьст. 126, п. 7 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк