Справа № 159/5669/24
Провадження № 1-кс/159/100/25
13 січня 2025 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12024035550000296,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому просить скасувати арешт в частині права користування транспортним засобом "Форд", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та скасувати арешт на прилад нічного бачення, камуфляжний чохол з рушницею «МАUNSER МІ8 № LCO 22749» калібром 30-06, куртку синього кольору, брезент сірого кольору, тушу та роги тварини.
В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що дане майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, проте після накладення арешту пройшов уже тривалий час (понад 4 місяці), а тому орган досудового розслідування мав можливість виконати певні процесуальні та слідчі дії необхідні для проведення дізнання у справі, огляду речових доказів та призначення і проведення у разі необхідності експертиз. Заявник вважає, що накладення арешту на вилучене майно, зброю є найбільш обтяжливим способом арешту.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримали, просили суд його задовольнити.
Дізнавачка та прокурор в судове засідання не з'явилися, дізнавачка звернулася з клопотанням про відкладення судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до висновку, що неявка учасників не перешкоджає розгляду клопотання по суті.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.09.2024 у кримінальному провадженні №12024035550000296 від 30.08.20254 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України накладено арешт на майно, з позбавленням права на відчуження, розпоряджання та користування вказаним майном, в тому числі на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб "Ford RANGER", державний номерний знак НОМЕР_1 , прилад нічного бачення, камуфляжний чохол з рушницею «МАUNSER МІ8 № LCO 22749» калібром 30-06, куртку синього кольору, брезент сірого кольору, тушу та роги тварини.
Підставою накладення арешту на майно стало те, що слідчим було надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення та достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовими доказами в даному кримінальному провадженні, отже має значення для забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2.ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Нормами абзацу 2 ч. 1ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В даному випадку арешт майна накладався в зв'язку з тим, що майно, відносно якого застосовано захід забезпечення кримінального провадження відповідає критеріям визначеними ст. 98 КПК України. Крім того, вказане майно, є речовим доказом в рамках вищезазначеного кримінального провадження.
Станом на час розгляду клопотання про скасування арешту майна досудове розслідування указаного кримінального правопорушення не завершене.
Накладення арешту на вказане майно було обумовлено необхідністю збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення можливості проведення відповідних слідчих дій та запобіганню ризику знищення даного майна, з урахуванням того, що незастосування заборони на відчуження майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На час розгляду слідчим суддею даного клопотання, обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відпала, слідчому судді не надано доказів, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, на час розгляду клопотання про скасування арешту майна зменшилися, а тому застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у даному кримінальному провадженні на даний час.
Фактична незгода володільця майна, на яке накладено арешт, з таким заходом забезпечення кримінального провадження, не може бути підставою для скасування арешту.
На думку слідчого судді, заявником не було доведено наявності правових підстав для скасування арешту майна, заявник не довів того, що в застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а скасування арешту може перешкодити належному здобуттю та фіксації доказів у кримінальному провадженні, та встановленню всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення.
За таких обставин клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131, 132, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 12024035550000296 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Оголошення повного тексту ухвали відбулося 17.01.2025 о 15 год 25 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1