465/9063/24
3/465/188/25
Іменем України
17.01.2025 м.Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 03.11.2024 о 20 год. 00 хв. на вул. Стрийська, 98 у м. Львові, керуючи автомобілем «AUDI A7» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме бордюр,та завдав транспортному засобу механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165715 від 04.11.2024.
Судові засідання у справі призначалися неодноразово, зокрема на 04.12.2024, 09.12.2024, 09.01.2025 та 17.01.2025. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом скерування судових повісток на судові засідання на 09.01.2025 засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення - м. Львів, вул. Польова, 21А, дане поштове відправлення не було вручено у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що є належним повідомленням особи про місце і час розгляду справи, оскільки відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Подібні за змістом правові позиції викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-6.
Окрім того судом було розміщено на офіційному веб-порталі суду оголошення про виклик ОСОБА_1 в судові засідання, які відбудуться 09.01.2025 та 17.01.2025, в яких попереджено останнього про те, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, відтак у разі неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вказане судове засідання суд вирішуватиме справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Втім, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, не передбачає обов'язкову присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, враховано факт неодноразової неявки ОСОБА_1 в судові засідання, а також не повідомлення причини його неявки насудові засідання те, що йому було надано достатньо часу на реалізацію права надати пояснення по суті справ та докази на підтвердження доводів щодо спростування складених відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165715 від 04.11.2024. Тому, на переконання суду, право ОСОБА_1 на захист у даному випадку не було порушено.
Суддя також вважає, що у цій справі особі, яка притягується до відповідальності, належним скеруванням повідомлення про час і місце розгляду справи, забезпечено ефективне здійснення прав, які гарантуються статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Однак і особа, яка притягується до відповідальності мала обов'язок у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вжиття необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. наприклад ухвалу щодо прийнятності у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Teuschler v. Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta), заява № 24197/10, пункт 44, від 17 липня 2012 року).
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суддя також враховує, що чергове відкладення розгляду справи за подією, яке мало місце 03.11.2024, матиме наслідком спливу встановлених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП. Тому зволікання із розглядом справ у цьому випадку матиме наслідком уникнення особою відповідальності.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, тому вважаю, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долученого до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції ст.124 КУпАП, адміністративним правопорушенням є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, атомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктом 13.1 Правил дорожнього руху передбачено, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165715 від 04.11.2024;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.11.2024, на якій зображено розташування транспортних засобів з прив'язкою до сталих орієнтирів;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 03.11.2024;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165710 від 04.11.2024.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165715 від 04.11.2024 відповідає положенням ст. 256 КУпАП.
Таким чином, на основі наявних в матеріалах справи доказів встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини, суду не надано.
Оцінюючи вищевказані докази, суд приходить до переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Крім цього, обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушника, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
Враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, його особу, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, вважаю, що стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети, зокрема його виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення у виді штрафу.
Разом з тим, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 268, 283, 284 КУпАП -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 605,60 гривень.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Кушнір Б.Б.