16 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/27115/24
Провадження № 33/820/100/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.
за участю секретаря судового засідання Романової А.В.
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Стасишина А.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Стасишина А.Л. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, який працює за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського Підпілля, 32, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 212-3 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП та
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини
Відповідно до зазначеної постанови, 30.08.2024 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, в порушення вимог ч.2 ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», неправомірно відмовив листом № 7209 від 30.08.2024 у наданні копії медичного висновку щодо неповнолітньої дитини з інвалідністю ОСОБА_2 на запит адвоката Мілашевського М.Г. від 23.08.2024.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Стасишин А.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі без визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
У поданій скарзі захисник зазначає, що вважає рішення суду помилковим, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, належним чином не обґрунтованим.
Згідно обставин, викладених у протоколі, у вересні 2024 року до ради адвокатів Хмельницької області надійшло звернення адвоката Мілашевського М.Г. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - начальника управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради за ч.5 ст.212-3
КУпАП, який на думку заявника протиправно відмовив адвокату у наданні копії документів (медичного висновку) на його адвокатський запит від 23.08.2024 року, поданий в інтересах свого клієнта ОСОБА_3 .
Оскільки мати дитини, ОСОБА_4 подала заяву про заборону надавати будь-яку інформацію з приводу її неповнолітньої дитини, а також копій документів, що її стосуються, посадова особа управління ОСОБА_1 , не маючи відповідного дозволу на надання такої інформації та не будучи її носієм, не мав правової підстави надати на адвокатський запит запитувану інформацію всупереч вимогам особи, яка є законним представником дитини-інваліда.
Суд дійшов помилкового висновку про неправомірну відмову ОСОБА_5 надати запитувані документи на адвокатський запит, мотивуючи це правилами ст. 141 СК України про те, що батько і мати мають рівні права та обов?язки щодо дитини. Однак, оскільки взаємної згоди між батьками щодо доцільності надання таких копій документів не досягнуто, то суд не мав би надавати перевагу тільки батькові у отримані запитуваних копій документів, ігноруючи заяву матері про заборону надавати будь-яку інформацію щодо дитини.
На ці обставини та суперечності у відносинах між батьками, які стали перешкодою у наданні документів медичного характеру, суд увагу не звернув, а вимог законодавства, що регулює вказані відносини, не дотримався.
Крім того, КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою для закриття провадження у справі на будь-якій стаді. Тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому питань щодо визнання винуватості.
У запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_6 зазначає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про закриття провадження у справі, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП.
Потерпілим також зазначено, що його клієнт ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , який є дитиною-інвалідом та якому відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 02.04.2019 року призначено державну соціальну допомогу для дитини з інвалідністю до 18 років.
Згідно чинного законодавства, ОСОБА_3 як батько дитини, має право на інформацію про стан здоров'я дитини, звертатись до органів державної влади та місцевого самоврядування задля отримання інформації про свого сина, а батьки дитини мають рівні права та обов?язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав.
В свою чергу слід відзначити і відповідь Управління соціального захисту населення
Хмельницької міської ради (на раніше поданий адвокатський запит адвоката Панькової О.) від 10.12.2024 року за підписом того ж ОСОБА_7 , який вже після ухвалення оскаржуваної постанови все ж таки надав копію медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ).
Одночасно разом з відповіддю Управління соціального захисту населення
Хмельницької міської ради (на раніше подану заяву ОСОБА_3 ) від 10.12.2024 року за підписом того ж ОСОБА_1 , батькові також було надано копію медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Щодо твердження ОСОБА_1 про відсутність, як у керівника Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради, правових підстав надавати запитувану адвокатом інформацію з огляду на те, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не має взаємної згоди щодо доцільності надання такого документу (копії висновку) та згадане управління не є носієм такої інформації, потерпілий ОСОБА_6 зазначає, що ОСОБА_1 перш за все як керівник Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради, повинен керуватись Конституцією України, законами України та підзаконними актами.
ОСОБА_1 не повинен діяти всупереч прав та інтересів батьків (обираючи одну сторону із батьків), але виключно у наданих йому повноваженнях до цього його зобов'язує ч.2 ст.19 Основного закону, згідно яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, суд в оскаржувані постанові дійшов обґрунтованого висновку про закриття справи, однак вірно встановив вину ОСОБА_1 , так як розгляд судової справи відбувся в межах тримісячного строку.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Стасишин А.Л. підтримали доводи апеляційної скарги, та уточнивши її вимоги, просили скасувати постанову судді суду першої інстанції в частині визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 212-3 КУпАП, залишивши без змін в частині її закриття у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
ОСОБА_1 показав, що дійсно не надав відповідь на перший запит адвоката через заборону матері дитини, але після складання протоколу, на повторний запит адвоката він надав відповідь та медичний висновок, просив закрити у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, при цьому він розуміє, що це не є реабілітуючою підставою.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, подав заперечення на апеляційну скаргу, причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду, відповідно до вимог ст.294 ч.6 КУпАП.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Уточнивши в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник Стасишин А.Л. оскаржують постанову судді суду першої інстанції в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зазначили, що Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою для закриття провадження у справі на будь-якій стадії, тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому питань щодо визнання винуватості.
З вказаним апеляційними доводами не можна погодитись.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як встановлено з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП та у зв'язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, закрив провадження у справі.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду підтверджується, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ХМ №000030 від 02.10.2024 року; письмовою заявою адвоката Мілашевського М.Г., адресованою до Ради адвокатів Хмельницької області від 05.09.2024 року за вх. № 412/0/1-24 від 05.09.2024 року; копією адвокатського запиту адвоката Мілашевського М.Г. від 23.08.2024 року; відповіддю на адвокатський запит за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 за вих. №7209 від 30.08.2024 року.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ХМ №000030 від 02.10.2024 року зазначено, що на адвокатський запит адвоката Мілашевського М.Г. від 23.08.2024 року ОСОБА_1 , працюючи на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення, порушив вимоги ч.2 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме відмовив у надані копії документу на запит адвоката (а/с 1-2).
Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, а тому є належним доказом у даному провадженні, з якого можливо встановити обставини, які підлягають з'ясуванню.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Згідно статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб?єктами владних повноважень своїх обов?язків, передбачених чинним законодавством, яка знаходиться у володінні суб?єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За змістом Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками публічної інформації є суб?єкти владних повноважень.
Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статтею 21 Закону України «Про інформацію» визначено перелік інформації з обмеженим доступом. Такою є конфіденційна, таємна та службова інформація. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що інформація, яка витребовувалась адвокатом не є таємною чи службовою, а питання конфіденційності слід аналізувати у відповідності до статусу запитуваної сторони.
Відповідно до змісту частини 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу зобов'язані надати її безперешкодно та безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків передбачених законом.
Запитувана інформація стосувалася малолітнього сина клієнта адвоката, про що начальнику управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 було відомо безпосередньо зі змісту адвокатського запиту 23.08.2024, підтверджено доданою до запиту копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_8
не оспорено.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначено, що не маючи відповідного дозволу на надання такої інформації та не будучи її носієм, він не мав правової підстави надати на адвокатський запит запитувану інформацію в супереч вимогам особи, яка є законним представником дитини-інваліда.
Проте, як вбачається із поданих потерпілим ОСОБА_6 заперечень на апеляційну скаргу, Управління праці та соціального захисту населення
Хмельницької міської ради (на раніше поданий адвокатський запит адвоката Панькової О.) від 10.12.2024 року за підписом того ж ОСОБА_1 , який вже після ухвалення оскаржуваної постанови все ж таки надав копію медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ). Одночасно разом з відповіддю Управління праці та соціального захисту населення
Хмельницької міської ради (на раніше подану заяву ОСОБА_3 ) від 10.12.2024 року за підписом того ж ОСОБА_1 , батькові також було надано копію медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, що було підтверджено самим ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.
У вказаних відповідях, як і в самій оскаржуваній постанові, Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради, надаючи копії згаданого висновку, посилається як на постанову суду так і на ч. 8 ст. 6 ЗУ «Про публічну інформацію», згідно якої обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Наведені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своєму взаємозв'язку достатності для підтвердження висновку суду першої інстанції щодо причетності ОСОБА_1 до порушень ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якого, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Оцінюючи зібрані по справі та досліджені докази, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, як неправомірна відмова в наданні інформації на адвокатський запит відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Доводи апеляційної скарги спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи та в повній мірі дослідженні як судом першої, так і апеляційної інстанції, виходячи з чого вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною.
Разом з тим, в силу п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Вищезазначені вимоги КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею дотримані.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, тоді як стягнення може бути накладено при доведенні вини, тобто сплив строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі, а тому в даному випадку встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковим з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення зазначених норм адміністративного закону є суттєвим, яке тягне безумовне скасування судового рішення, при цьому при закритті провадження по справі з не реабілітуючих підстав, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, суддя повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інше.
Вказівка у п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП, а сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.
Якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, повинен дослідити всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і лише після цього закрити провадження у справі.
Зазначена позиція викладена у листі Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 року №223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією та стосується розгляду всіх справ про адміністративні правопорушення.
Враховуючи наведене вважаю, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 212-3 КУпАП, а саме неправомірна відмова в наданні інформації на запит адвоката.
Встановивши, що з дня виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, сплинуло 3 місяці, суддя місцевого суду дійшов обґрунтованого висновку про закриття на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та із урахуванням вимог, передбачених статтею 38 КУпАП, правомірно закрив провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Стасишина А.Л., апеляційні доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Стасишина А.Л. залишити без задоволення.
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП та провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя