копія
"17" січня 2025 р. Справа № 608/2841/24
Номер провадження2/608/128/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. В позовній заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Позивачка по питанню оформлення спадщини звернулася до Чортківської державної нотаріальної контори. Листом № 446/01-16 від 07.11.2024 їй було роз'яснено, що оформити спадкові права вона не може, оскільки, існують інші спадкоємці першої черги за законом та, окрім цього, житловий будинок не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав. Тому вона просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Калінніков М. О. в судове засідання не з'явилися. Адвокат Калінніков М. О. подав письмову заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без його та позивачки участі, позовні вимоги підтримує, просить задоволити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, що стверджується оголошенням на веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам частин 11, 12 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
За положеннями ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права, у встановленому законодавством України порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_3 , про що 04 вересня 2012 року складено відповідний актовий запис №16, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних Чортківської державної нотаріальної контори 25 січня 2013 року заведена спадкова справа №46/2013 до майна померлого ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини. До вказаної справи долучена заява матері спадкодавця ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини в користь племінниці померлого ОСОБА_2 . Спадкодавець заповіту не складав.
У відповідності до довідки від 20.08.2024 за №9-196 Ридодубівського старостинського округу Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області за №9-196 від 20.08.2024 ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 . За даною адресою на день його смерті були зареєстровані та проживали: його мати ОСОБА_4 , сестра ОСОБА_5 , племінник ОСОБА_6 та швагро ОСОБА_7 .
Отже, спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , була його мати ОСОБА_4 , яка відмовилась від прийняття спадщини.
Таким чином, спадкоємцем другої черги за законом, яка вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України, є позивачка ОСОБА_1 . Окрім позивачки спадкоємцем за законом є ОСОБА_2 , яка вже оформила свої спадкові права на земельну ділянку в результаті чого їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідачка ОСОБА_2 не претендує на успадкування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами після смерті ОСОБА_3 . Позивачка ОСОБА_1 зацікавлена у тому, щоб успадкувати спадкове майно в цілому. Оформлення позивачкою свідоцтва про прийняття спадщини за законом на ціле спадкове майно дозволить їй безперешкодно розпоряджатися майном, оскільки вказане спадкове майно відповідачем не буде оформлене.
У зв'язку з тим, що нотаріус не може оформити позивачці спадщину, так як відсутня державна реєстрація речових прав на вказаний житловий будинок, а також є інший спадкоємець за законом, який вважається таким, що прийняв спадщину, їй було рекомендовано спірне питання вирішити в судовому порядку, що підтверджується листом №446/01-16 від 12.11.2024.
Належність померлому на праві власності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , підтверджується наступними письмовими доказами.
Згідно довідки Ридодубівського старостинського округу Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області за №9-194 від 19.08.2024 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 відносився до двору робітника. У відповідності до погосподарської книги (стор. 56-57) головою двору робітника був ОСОБА_8 .
За правилами ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у Справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.
Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов'язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.
На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів ' (надалі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (надалі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 року.
Відповідно до п.20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства (сім'ї).
Таким чином, з аналізу вище зазначених нормативно-правових актів вбачається, що записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05.04.2003 серії НОМЕР_2 .
Відповідно до інформаційної довідки, виданої 19.10.2024 за №1001/01-21 Державним нотаріальним архівом Тернопільської області, 19 липня 2004 року Чортківською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №664 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 за заявою сина спадкодавця ОСОБА_3 про прийняття спадщини. До вказаної спадкової справи долучені заяви дружини спадкодавця ОСОБА_4 та дочки спадкодавця ОСОБА_5 про неприйняття спадщини.
Таким чином, незважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_3 не оформив свої спадкові права та не отримав правовстановлюючий документ на житловий будинок після смерті свого батька ОСОБА_8 , він вважається його власником, а тому дана обставина не може бути перешкодою для реалізації позивачкою свого права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.
З правового аналізу ст.ст. 1268-1269 ЦК України вбачається, що особа вважається такою що прийняла спадщину, якщо вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тобто, визначальним є саме факт проживання спадкоємця з спадкодавцем, а не факт реєстрації місця проживання спадкоємця з спадкодавцем. Відповідачі на момент смерті спадкодавця з ним не проживали
З даного приводу Верховний Суд неодноразово констатував, зокрема у постанові від 19.05.2021 року (справа № 937/10434/19-ц), що відповідно до ст. 1268 ЦК України, будь - яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину. Разом з тим. державна реєстрація спадкоємця у житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
Згідно ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає з моменту її народження і припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно.
Згідно ст. 182 ЦК України, права власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Згідно ст.328 цього Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо спадкування майна спадкодавця та задовольнити позовні вимоги, визнавши право власності на вказане майно.
На підставі ст. ст. 25, 30, 346, 1222, 1261, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 263, 264, 265, 282-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки с. Білий Потік Чортківського району Тернопільської області до ОСОБА_2 (місце реєстрації не встановлено) про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з оригіналом
Суддя:/підпис/
Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2841/24.
Заочне рішення набрало законної сили « » року.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію заочного рішення видано « » р.
Секретар: