копія
16 січня 2025 року Справа № 608/2654/24
Номер провадження1-кп/608/188/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження № 12024211110000351, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 вересня 2024 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, невійськовозобов'язаного, з середньою освітою, розлученого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працюючого навантажувачем в фермерському господарстві «Гадз», судимого вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 23.07.2024 за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
02 вересня 2024 року близько 23 год. 20 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на території господарства ОСОБА_6 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в ході словесної суперечки, яка виникла на ґрунті особистих непорозумінь, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в кисть правої руки ОСОБА_6 .
Внаслідок своїх умисних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 4 - го пальця правої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому розкаюється, просить його суворо не карати, зважаючи на визнання ним вини, добровільне відшкодування шкоди.
Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_3 повністю погодився зі всіма доказами у кримінальному провадженні, що були зібрані в процесі досудового розслідування і підтверджують його винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.
Оскільки, фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим фактичних обставин справи, не маючи сумнівів у добровільності його позиції, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, дослідження фактичних обставин кримінального провадження слід обмежити допитом обвинуваченого та дослідженням даних у справі, що характеризують особу обвинуваченого.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я менш як на одну третину.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 вищевказаного Кодексу є нетяжким злочином і обирає щодо обвинуваченого покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі. Однак, враховуючи особу обвинуваченого, який є судимим, визнав вину, у вчиненому щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання і роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, добровільне відшкодування ним шкоди, думку потерпілої, суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, а тому до нього слід застосувати ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків.
Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для
виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2024 року за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Штраф на даний час не сплачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно частини 3 статті 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Враховуючи наведене, остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до покарання, призначеного за цим вироком суду невідбутого покарання за вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2024 року у виді штрафу, які виконувати самостійно.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Речових доказів не має.
Процесуальних витрат в кримінальному провадженні не має.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України та призначити покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один ) рік та з покладенням відповідно до пп 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України обов'язків :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
На підставі ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України остаточне покарання ОСОБА_3 визначити за сукупністю вироків, повністю приєднавши до призначеного покарання за цим вироком суду невідбуте покарання за вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2024 року у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень.
Остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один ) рік та з покладенням відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України обов'язків :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, які виконувати самостійно.
. Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Згідно з оригіналом
Суддя /підпис/
Вирок набрав законної сили «____» __________________ року.
Оригінал вироку знаходиться в Чортківському районному суді Тернопільської області в матеріалах справи № 608/2654/24.
Суддя: ОСОБА_1
Копію вироку видано «_____» _____________________року
Секретар: