15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 688/5099/23
провадження № 51-5673 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2024 року і
встановила:
Як убачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін 23 вересня 2024 року Хмельницьким апеляційним судом,ОСОБА_5 було засуджено за ч. 4 ст. 2861 Кримінального кодексу України (далі - КК) і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Вирішено цивільні позови, питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні за обставин, детально викладених у вироку, кримінального правопорушення проти безпеки руху.
Як установив суд, 1 вересня 2023 року близько 21:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «CitroenC-Crosser» (д.р.н. НОМЕР_1 ), рухаючись зі швидкістю близько 120 км/год на автодорозі Н-25 (248 км + 544 м), ОСОБА_5 усупереч вимогам пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, п. 12.1, пп. «ґ» п. 12.6 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) був неуважним до дорожньої обстановки та умов, не вибрав безпечної швидкості автомобіля, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки «1.1» і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з транспортними засобами - «ВАЗ 21099» й «FordEscape» (д.р.н. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), якими керували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ВАЗ 21099» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли на місці події, а водій ОСОБА_6 та пасажир автомобіля «CitroenC-Crosser» ОСОБА_10 - тяжкі й легкі тілесні ушкодження відповідно.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , вважаючи призначене засудженому покарання надмірно суворим, просить його пом'якшити. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій повною мірою не врахували необережної форми вини вчиненого злочину, усіх даних про особу ОСОБА_5 , котрий має незадовільний стан здоров'я, позитивно характеризується, раніше несудимий, щиро вибачився перед потерпілими, частково відшкодував завдану шкоду, виховав сина, який боронить Україну. Також захисник зазначає, що суди не зважили на позицію сторони обвинувачення щодо можливості призначення ОСОБА_5 заходу примусу в мінімальних межах санкції кримінального закону.
Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, правильність юридичної оцінки діяння за ч. 4 ст. 2861 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про несправедливість покарання через суворість, є необґрунтованими.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, ступеню їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Наведених законодавчих приписів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 не було порушено.
Як убачається з копії вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд, керуючись статтями 50, 65 КК, урахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке за формою вини (щодо наслідків) - необережне, а за класифікацією (ст. 12 цього Кодексу) віднесено до категорії особливо тяжких. Водночас суд зважив на щире каяття та активне сприяння засудженим розкриттю злочину, що визнав пом'якшуючими покарання обставинами. Усупереч твердженням у касаційній скарзі суд узяв до уваги всі дані про особу засудженого, котрий в силу ст. 89 КК несудимий, позитивно характеризується, не перебуває на спеціальних обліках, виховав сина - учасника бойових дій та захисника України.
Разом із цим, дотримуючись принципу індивідуалізації, беручи до уваги на суспільну небезпечність учиненого діяння проти безпеки руху, обсяг та характер порушень ПДР, унаслідок яких засуджений у стані алкогольного сп'яніння виїхав на зустрічну смугу й допустив зіткнення з автомобілями, необоротність наслідків цього - смерть двох молодих людей і заподіяння ще двом потерпілим тілесних ушкоджень, суд обрав ОСОБА_5 основний захід примусу не в максимальних межах санкції ч. 4 ст. 2861 КК.
Отже, визначене за вироком обмеження прав і свобод ОСОБА_5 є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення останнього та запобігання нових кримінальних правопорушень, а протилежна позиція в касаційній скарзі є непереконливою та неспроможною.
Крім того, подібні за суттю доводи про невідповідність заходу примусу тяжкості злочину й особі засудженого були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Цей суд у змагальній процедурі належно розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 і, не встановивши підстав для пом'якшення застосованого місцевим судом покарання, умотивовано відмовив у задоволенні заявлених вимог. За змістом копії ухвали апеляційного суду від 23 вересня 2024 року, у ній із посиланням на фактичні дані у матеріалах кримінального провадження та норми права, якими врегульовано порядок, мету й загальні засади призначення покарання, надано відповіді на аргументи сторони захисту.
Оспорювана ухвала відповідає положенням ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Оскільки з касаційної скарги та доданих до неї судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів кримінального провадження.
Тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 .
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3