Справа № 466/5705/23
Провадження № 1-кп/466/209/25
13 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі
головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження №12022141360001199 від 10.08.2022 про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
13.12.2024 прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи, наведені у письмовому клопотанні.
У судовому засіданні обвинувачена та її захисник заперечили проти клопотання прокурора та просили обрати запобіжний захід у вигляді доиашнього арешту.
Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів на які посилаються учасники кримінального провадження, як на докази та обґрунтування поданого до суду клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п. 3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» в пункті 175 зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі «Яблонський проти Польщі» (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справах «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року.
Вирішуючи питання доцільності обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, очевидну суспільну небезпеку обвинуваченої та те, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки об'єктивно будуть існувати можливості для переховування від суду, вчинення інших злочинів, незаконного впливу на свідків як безпосередньо, так і за посередництвом сторонніх осіб, тому лише обрання стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.
Суд вважає доцільним продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам. З цих підстав зміна обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою є неможливою.
Враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_4 , документи, що її характеризують, приймаючи до уваги що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою існують на даний час і не зменшилися, а також те, що остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, є підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані, тому суд дійшов висновку, що їй слід продовжити строк тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, суд приймаючи до уваги майновий і сімейний стан обвинуваченої ОСОБА_4 , її характеризуючі дані та стан здоров'я, вважає, що йому слід визначити менший розмір застави, ніж зазначений у клопотанні прокурора.
Відтак, з врахуванням положень ст. ст. 182, 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 314, 315 КПК України, суд -
клопотання прокурора задовольнити частково.
Обрати термін дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 13 грудня 2024 року до 11 лютого 2025 року включно.
У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 ( двадцять ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту (м. Львів), в якому вона проживає, без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не спілкуватися зі свідками данного кримінального провадження;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
З моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення визначеної судом застави, обвинувачена, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Суддя ОСОБА_1