Справа № 404/10849/24
Номер провадження 2/404/3046/24
17 січня 2025 року місто Кропивницький
Суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Людмила Дмитріївна Кулінка, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до фан дер ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: Нідерланди), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Лимар Оксана Анатоліївна (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання правочину удаваним, про визнання права власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та частку земельної ділянки, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання удаваним договір купівлі-продажу 41/50 частки житлового будинку загальною площею 113,6 кв.м., та 41/50 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:21:138:0074, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , укладений між фан дер ОСОБА_2 , уповноважена ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Лимар Оксаною Анатоліївною 12 листопада 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 591; визнання дійсним договору купівлі-продажу 41/50 частки житлового будинку загальною площею 113,6 кв.м., та 41/50 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:21:138:0074, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , укладений між фан дер ОСОБА_2 , як продавцем, уповноважена ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , як покупцем; та визнання за ОСОБА_1 право приватної власності на 41/50 частки житлового будинку загальною площею 113,6 кв.м., та 41/50 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:21:138:0074, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 .
Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені статтями 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У вступній частині позовної заяви позивачем зазначено, що відповідач фан дер ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , а фактичне місце проживання: Нідерланди. В описовій частині позову позивач також вказує, що «відповідач фан дер ОСОБА_2 наразі проживає в Нідерландах».
При цьому, в порушення вищевказаних вимог позивачем не зазначена повна фактична адреса місця проживання відповідача фан дер ОСОБА_2 , але лише зазначено: Нідерланди.
Згідно з частиною другою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи, відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини другої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають необхідність вручення відповідачу позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.
Оскільки відповідач фан дер ОСОБА_2 за твердженням позивача проживає в Нідерландах, вручення судових документів можливе лише у порядку, визначеному статтями 498, 499 Цивільного процесуального кодексу України шляхом звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави для вручення судових документів.
Так, частина перша статті 498 Цивільного процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною першою статті 80 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
В рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна має отримувати допомогу від таких країн як: Аргентина, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Китай (адміністративна область Макао), Хорватія, Македонія, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Люксембург, Марокко, Нідерланди (королівство у Європі), Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Вірменія, Ватикан, Киргизія, Ліван, Молдова, Росія, Узбекистан.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.07.2008 року № 573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 року №1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
В такому разі саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
Однак позивачем таких документів не подано, що позбавляє суд можливості направити позовну заяву до Міністерства юстиції України для подальшого направлення для вручення відповідачу.
Пунктом 3 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 року, незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства», від 21 серпня 2014 року № 358.
У відповідності до підрункту 1 пункту 1 вказаної вище Постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Також, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", - у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні хоча б за однією із спеціалізацій у межах напряму 1 Оцінка об'єктів у матеріальній формі і напряму 2 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Позовна заява містить зокрема, одну позовну вимогу майнового характеру, а саме визнання права власності, за яку позивачем сплачено судовий збір в сумі 9719,90 грн.
При цьому позивачем всупереч вищевказаних вимог не зазначено ціну позову, та не долучено копію експертного висновку про вартість спірного майна, що позбавляє суд можливості перевірити повноту сплати судового збору.
Таким чином, до позовної заяви застосовуються положення частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, за якими суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтею 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 133 А) до ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_7 ) про стягнення кредитної заборгованості, залишити без руху.
Надати позивачеві строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для подання позовної заяви з додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: зазначити повну адресу фактичного місця проживання відповідача у Нідерландах; подати до суду офіційний нотаріально посвідчений переклад позовної заяви з додатками для можливості звернення суду до Міністерства юстиції України для подальшого направлення для вручення відповідачу; зазначити ціну позову з наданням відповідних доказів; обґрунтувати сплачений судовий збір в сумі 9719,90 грн з наданням відповідних доказів такого обгрунтування.
Роз'яснити положення частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені в даній ухвалі, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровського районного
суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Л. Д. Кулінка