Справа № 344/22361/24
Провадження № 2/344/1544/25
16 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що 14.02.2009 року між сторонами зареєстровано шлюб. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачем зазначається, що на початку сімейного життя шлюбні відносини сторін складалися добре, однак на даний момент подружжя разом не проживає, шлюбні відносини між сторонами припинились. Сторони перестали розуміти та любити один одного, проживати однією сім'єю, вести домашнє господарство, а також у них з'явились розбіжності в поглядах на сімейне життя, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, виховання дітей та ведення спільного побуту. Всі зусилля щодо знаходження компромісу між сторонами не дали жодних результатів, тому позивач вважає, що наразі немає можливості збереження сім'ї. На даний час шлюб носить формальний характер та без фактичних сімейних відносин, а тому подальше сумісне життя, примирення, збереження між сторонами сім'ї, позивач вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам. Враховуючи наведене, просить суд про розірвання шлюбу з відповідачем, судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 9 000 грн. та судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп. покласти на відповідача.
Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду заяву з якої вбачається, що він не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачкою та стягнення з нього судового збору в розмірі 968,96 грн. Просить розгляд справи проводити за його відсутності. Крім того, відповідач у заяві зазначив, що позовна заява про розірвання шлюбу є нескладною, шаблонною і не потребує особливих затрат часу на її складання, практика по даних правовідносинах є сталою та дана категорія справ розглядається у спрощеному позовному провадженні; жодних інших документів адвокатом не складено і суду не надано. А тому, виходячи з вищенаведеного зазначає, що вимогу про стягнення з нього витрат на правову допомогу адвоката визнає частково у розмірі 500,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Положеннями ч. 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого повторно, серії НОМЕР_1 від 24.06.2015 року сторони зареєстрували шлюб 14.02.2009 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 176.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені сторони, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 25.08.2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_4 , батьками якої зазначені сторони, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, серія НОМЕР_3 від 24.06.2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 , батьками якої зазначені сторони.
Як вбачається з довідки про реєстрацію особи громадянином України від 13.09.2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований громадянином України.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, можливість покладення судом в рішенні обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, суперечило б інтересам іншого із подружжя, та призвело б до порушення одного із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин, зокрема принципу вільної згоди та добровільності їх існування.
Судом встановлено, що через непорозуміння в сім'ї сторони припинили взаємовідносини як подружжя. Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та постановляє рішення про задоволення позовних вимог.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано договір укладений між адвокатом Герасимчук О.О. та ОСОБА_1 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року та платіжну інструкцію від 11.12.2024 року про переказ власних коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_6 у розмірі 5000 гривень.
П.1.1. Договору передбачено, що адвокат зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій щодо розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором.
Згідно п.2. Договору правова допомога полягає в здійсненні всіх видів адвокатської діяльності, зокрема: 2.1. зборі та аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи; 2.2 наданні консультацій та роз'яснень з правових питань, що стосуються Справи; 2.3. складанні необхідних у Справі процесуальних документів, копіюванні документів; 2.4. виконанні погоджених Сторонами окремих доручень Клієнта у Справі; 2.5. представництві інтересів Клієнта у Справі. 1.3. Клієнт надає Адвокату весь обсяг процесуальних прав, належних йому без жодних обмежень.
З п.3.1. Договору встановлено, що клієнт сплачує Адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 9000 (Дев'ять тисяч) гривень за розгляд справи в суді першої інстанції, а також судовий збір 1 000 грн. Аванс за надання правової допомоги сплачується на розрахунковий або картковий рахунок Адвоката в розмірі 5 000,00 грн. з урахуванням судового збору. Інша сума 5 000 грн., оплачується Клієнтом після прийняття судом рішення по його справі.
Згідно п.3.2.Договору за дорученням Клієнта судовий збір у розмірі 1000 грн., оплачується Адвокатом.
Відповідно до платіжної інструкції від 11.12.2024 року ОСОБА_1 здійснила переказ власних коштів на рахунок ОСОБА_6 .
У заяві відповідача від 07.01.2025 року зазначається, що позовна заява про розірвання шлюбу є нескладною, шаблонною і не потребує особливих затрат часу на її складання, практика по даних правовідносинах є сталою та дана категорія справ розглядається у спрощеному позовному провадженні; жодних інших документів адвокатом не складено і суду не надано. А тому вимогу про стягнення з нього витрат на правову допомогу адвоката визнає частково у розмірі 500,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Дослідивши матеріали справи суд приходить до переконання, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальних документів, які містяться у ній та вони не є складними і не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги заперечення відповідача про стягнення з нього витрат на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн. суд приходить до висновку про те, що відшкодування заявленої представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт (9 000,00 грн).
Таким чином, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає обґрунтованими та справедливими є витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.02.2009 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 176, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 гривень 96 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Татарінова