Справа № 201/337/25
Провадження 1-кс/201/131/2025
Іменем України
13 січня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьку Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023130000000061 від 12.10.2023 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна підозрюваного.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 42023130000000061 від 12.10.2023 року за фактом провадження громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є директором т.зв. ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий», господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що листопада 2022 року (більш точний час встановити не виявилось можливим), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24 лютого 2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області, маючи умисел на здійснення співпраці у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора здійснив перереєстрацію т.зв. «постановку на учет российской организации в налоговом органе по месту ее нахождения» (мовою оригіналу) та розпочав ведення господарської діяльності «Общества с ограниченной ответственностью «Лисичанский завод железобетонных изделий» (далі ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий») код ОГРН: 1229400073825, ЛНР, г. Лисичанск, ул. Генерала Потапенко, д. 256 (мовою оригіналу).
Вказане ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий» було створено на базі потужностей Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів».
Основним видом діяльності ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий» є виготовлення виробів із бетону для використання в будівництві, видобуток декоративного і будівельного каменю, вапняка, гіпсу, крейди та сланцю, розробка гравійних та піщаних кар'єрів, видобуток глини та каоліну, виробництво вапна і гіпсу, виробництво товарного бетону, виробництво сухих бетонних сумішей, виробництво інших виробів із гіпсу, бетону чи цементу з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.
Згідно з «Выписки из Единого государственного реестра юридических лиц» від 25.09.2023 № ЮЭ9965-23-133683063 особою, яка має право без довіреності діяти від імені юридичної особи ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий» на тимчасово окупованій території є ОСОБА_5 , який займає посаду директора вищевказаного підприємства
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на здійснення співпраці у взаємодії з державою-агресором, достовірно знаючи про незаконність дій співучасників збройних формувань так званої «ЛНР» та окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території Луганської області, налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв'язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації та збройними формуваннями держави-агресора з 20.04.2023 року, ОСОБА_5 в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно, зайняв посаду «директора ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий» (мовою оригіналу).
У період з листопада 2023 року по лютий 2024 року ОСОБА_5 , будучи директором ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий», з метою провадження господарської діяльності з т.зв. ГУП ЛНР «Луганский автодор» видавав та підписував розхідні та товарні накладні.
Таким чином ОСОБА_5 у період з листопада 2023 року по лютий 2024 року здійснив продаж та відвантаження піску до ГУП ЛНР «Луганский автодор» на загальну суму 2855140,30 рублів (два мільйони вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок рублів тридцять копійок).
Крім того, у листопаді 2023 року ОСОБА_5 , будучи директором ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий», з метою провадження господарської діяльності з т.зв. «Администрацией города Лисичанска Луганской Народной Республики» видавав та підписував рахунки на оплату та товарні накладні.
Таким чином ОСОБА_5 у листопаді 2023 року здійснив продаж та відвантаження піску до т.зв. «Администрации города Лисичанска Луганской Народной Республики» на загальну суму 1254400,00 рублів (один мільйон двісті п'ятдесят чотири тисячі чотириста рублів).
Крім того, 16.01.2024 ОСОБА_5 , будучи директором ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий», з метою провадження господарської діяльності уклав договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №160123/54 з т.зв. ГУП ЛНР «Луганскнефтепродукт» та отримав рахунок на оплату №404 від 20.01.2024 на покупку паливно-мастильних матеріалів на загальну суму з урахуванням ПДВ 149517,00 рублів.
Таким чином ОСОБА_5 20.01.2024 здійснив купівлю паливно-мастильних матеріалів у т.зв. ГУП ЛНР «Луганскнефтепродукт» на загальну суму 149517,00 рублів (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять рублів).
В свою чергу засновником т.зв. ГУП ЛНР «Луганскнефтепродукт», є т.зв. «Министерство топлива, энергетики и угольной промышленности Луганской Народной Республики», тобто вищевказане підприємство є незаконним органом влади, створеним на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
На підставі зібраних доказів, 27.06.2024 у даному кримінальному провадженні громадянину України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_5 належить на праві власності: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 2051544744129.
Відповідно до відповіді з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-241106/65524 від 10.11.2024 отримані відомості щодо наявності банківських рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_5 , а саме:
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_1 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_2 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_3 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_4 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_5 .
Відповідно до відповіді ГСЦ МВС №31/24814-23863-2023 від 26.10.2023, у власності ОСОБА_5 перебуває наступний транспортний засіб: легковий автомобіль TOYOTA RAV4, 2013 року випуску, д. н. з. НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 .
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, санкцією якої передбачене покарання у вигляді конфіскації майна, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України для конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.
На підставі ч. 4 ст. 163 КПК України неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, дійшов наступних висновків.
Як свідчать матеріали клопотання, слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 42023130000000061 від 12.10.2023 року за фактом провадження громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є директором т.зв. ООО «Лисичанский завод железобетонных изделий», господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 27.06.2024 року у даному кримінальному провадженні громадянину України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_5 належить на праві власності: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 2051544744129 (а.с.72).
Відповідно до відповіді з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-241106/65524 від 10.11.2024 року у підозрюваного наявні банківські рахунки, а саме:
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_1 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_2 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_3 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_4 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_5 (а.с.66-71).
Відповідно до відповіді ГСЦ МВС №31/24814-23863-2023 від 26.10.2023 року, у власності ОСОБА_5 перебуває легковий автомобіль TOYOTA RAV4, 2013 року випуску, д. н. з. НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 (а.с.65).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, санкцією якої передбачене покарання у вигляді конфіскації майна, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України для конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Вказана норма передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Санкція ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
Окрім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу). У положеннях пункту 4 цієї ж статті йдеться про те, що у разі задоволення клопотання слідчий суд, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, суд зобов'язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, санкцією якої передбачене покарання у виді конфіскації майна.
Надані слідчим матеріали підтверджують необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 . На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З урахуванням викладеного, підлягає задоволенню клопотання про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , шляхом заборони розпоряджатись, користуватись та відчужувати його на час досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні № 42023130000000061 від 12.10.2023 року, а саме на:
- квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 2051544744129;
- банківські рахунки та грошові кошти які перебувають на них з забороною здійснення видаткових операцій відкриті на ім'я ОСОБА_5 , а саме:
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_1 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_2 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_3 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_4 ;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: номер картки: НОМЕР_5 ;
- транспортний засіб: легковий автомобіль TOYOTA RAV4, 2013 року випуску, д. н. з. НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 .
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1