Справа № 175/17672/24
Провадження № 2-з/175/6/25
"17" січня 2025 р. смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на утримання дитини,
В провадженні судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С. перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини.
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бабенко Олену Анатоліївну звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 04.09.2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі частин всіх видів заробітку доходу щомісячно. 09.09.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Циганенко Г.І. було відкрито виконавче провадження №59991474 на підставі зазначеного судового наказу.Позивач зазначає, що починаючи з вересня 2024 року донька - ОСОБА_3 проживає з ним, мати ніякої участі у житті дитини не бере, не цікавиться її життям та здоров?ям, у зв'язку з чим стягнення аліментів на її користь суперечить інтересам дитини, оскільки мати використовує їх не за цільовим призначенням та розпоряджається не на користь дитини.
Дослідивши матеріали заяви, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи, може вжити, передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Суддею встановлено, що позивач просить суд зупинити стягнення з нього аліментів у виконавчому провадженні, відкритому на підставі судового наказу, який набрав законної сили, при цьому не був переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем не наведено відповідного обґрунтування та не підтверджено жодними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову призведе в подальшому до ускладнення виконання рішення суду по даній справі, суддя доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. С. Журавель