Кіровоградської області
"25" грудня 2007 р.
Справа № 4/384
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/384
за позовом: Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Кіровоград
до відповідача: Міського будинку вчителя, м. Кіровоград
про стягнення 12 190, 00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Пастух В.В., довіреність № б/н від 06.09.2007 року;
від відповідача - Липницька М.І., керівник;
від відповідача - Волкова О.О., довіреність № б/н від 28.11.2007 року; року;
Подано позов про стягнення з Міського будинку вчителя, м. Кіровоград заборгованості за надані послуги з теплопостачання в розмірі 12 190, 00 грн. на користь Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Кіровоград.
Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи подав, наявність заборгованості заперечив повністю, оскільки вважає, що в межах 3 річного строку позовної давності проводив розрахунки з позивачем при наявності фінансування.
Підстави для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відсутні. В судовому засіданні 28.11.2007 року оголошено перерву до 16:00 год. 10.12.2007 року.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
22.06.1999 року між КП “Теплоелектроцентраль» та Кіровоградським міським будинком вчителя укладено договір № 339 на постачання теплової енергії для цілей опалення і гарячого водопостачання, за умовами якого Кіровоградський міський будинок вчителя ( абонент) повинен сплачувати за спожиту теплову енергію відповідно до діючого тарифу. Однак в порушення умов договору Кіровоградський міський будинок вчителя несвоєчасно проводив оплату за використану теплову енергію, що привело до виникнення заборгованості. У зв'язку з передачею згідно до рішення Кіровоградської міської ради № 371 від 26.09.2003 року цілісного майнового комплексу КП “Теплоелектроцентраль» Дочірньому підприємству “Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" та укладенням угоди № 01/06-УПТД-4 про уступку права на вимогу, 01.06.2004 року між КП “Теплоелектроцентраль» та Дочірнім підприємством “Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" перший передав, а другий прийняв на себе право вимоги першого і став кредитором по договору про надання послуг по забезпеченню тепловою енергією та гарячим водозабезпеченням між КП “Теплоелектроцентраль» та споживачами.14.06.2004 року між Дочірнім підприємством “Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (позивачем по справі) та Кіровоградським міським будинком вчителя (відповідачем по справі) укладено договір №339 про надання послуг по постачанню теплової енергії (договір), відповідно до умов якого позивач як енергопостачальна організація зобов'язався надавати послуги з постачання теплової енергії, а відповідач - оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором. При укладанні даного договору сторони керувалися Законом України “Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією №310 від 06.12.1981 року. В період з жовтня 2004 року по квітень 2007 року відповідачеві поставлялась теплова енергія, однак відповідач не повністю проводив оплату вартості отриманої енергії та в необумовлений договором строк, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.10.2007 року за розрахунками позивача складає 12 190, 00 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, оскільки за його розрахунками в період дії договору № 339 від 14.06.2004 року ним проводилась оплата отриманих послуг з теплопостачання згідно до наданих позивачем розрахунків по мірі виділення коштів на фінансування.
В період розгляду справи судом в порядку ст. 22 ГПК України відповідач подав до суду заяву про відмову в позові у зв'язку з застосуванням до позовних вимог строку позовної давності на підставі ст.ст. 258, 267 Цивільного кодексу України.
Вказане клопотання позивача обґрунтоване, приймається судом та підлягає до задоволення.
Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного. Як вбачається з матеріалів справи на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав до суду розрахунок заборгованості відповідача за договором №339 від 14.06.2004 року до якого включено інформацію про стан взаєморозрахунків між сторонами спору за період з січня 1999 року по серпень 2007 року. Вказаний розрахунок охоплює періоди коли правовідносини між сторонами спору регулювались як Цивільним кодексом Української РСР так і Цивільним кодексом України.
Господарським судом приймається до уваги, що у відповідності до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання чинності цим кодексом, тобто з 01.01.2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Крім того, за приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно до наданого позивачем розрахунку з яким погоджується відповідач починаючи з жовтня 2004 року, який повністю співпадає з строком позовної давності в 3 роки, відповідач проводив оплату за надані послуги з теплопостачання згідно до наданих позивачем рахунків і фактично немає заборгованості. У заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 12 190, 00 грн. станом на серпень 2007 року позивачем безпідставно включено поточну заборгованість за період з січня 1999 року по вересень 2004 року, тобто яка перебуває поза межами позовної давності.
Отже, господарський суд вважає за необхідне до правовідносин застосувати положення глави 19 Цивільного кодексу України, а саме: згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписом ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Аналіз вказаних норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що заява відповідача про необхідність відмовити в позові щодо заборгованості, яка виникла до жовтня 2004 року оскільки відповідачем не проведено будь-яких дій, що можуть засвідчувати про переривання строку позовної давності, оскільки за правилом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Визначившись з питанням щодо відсутності підстав для переривання строку позовної давності, господарський суд вважає за необхідне застосувати до позовних вимог ст. 267 ЦК України про наслідки спливу позовної давності:
1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Висновок суду про відсутність підстав для визнання факту переривання строку позовної давності також повністю підтверджується наступними доказами.
Згідно до п. 3 Рішення дванадцятої сесії четвертого скликання Кіровоградської міської ради № 1238 від 28.09.2004 року “Про розрахунки бюджетних установ за послуги теплопостачання» запропоновано розпорядникам бюджетних коштів у вересні - жовтні 2004 року здійснити перерахування коштів теплопостачальним підприємствам міста Кіровограда за послуги теплопостачання, які будуть надані закладам освіти та охорони здоров'я у жовтні - грудні 2004 року.
Крім того, платіжним дорученням № 141 від 08.10.2004 року відповідач провів перерахування коштів в розмірі 1 364, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача та зазначив призначення платежу як послуги теплопостачання згідно до вказаного Рішення і рахунка №339 від 07.10.2004 року та договору №339 від 14.06.2004 року, тобто вказані кошти перераховувались за цільовим призначенням як передоплата за послуги що будуть надані в жовтня - грудні 2004 року з метою забезпечення своєчасного початку опалювального сезону. Позивачем безпідставно було віднесено суму 1 364, 00 грн. в рахунок погашення суми заборгованості яка мала місце за вересень 2004 року включно.
Крім того, аналіз проведених розрахунків за теплопостачання за період з жовтня 2004 року по квітень 2007 року дозволяє зробити висновок про відсутність заборгованості за вказаний період враховуючи надані відповідачем отримані від позивача рахунки - фактури та платіжні доручення на підставі яких було проведено перерахування коштів позивачу (а.с. 54- 92).
Поряд з цим, господарським судом враховується, що в період виникнення заборгованості між учасниками спору діяв Цивільний кодекс Української РСР за ст. 75 якого передбачався відмінний від діючого на даний час порядок застосування позовної давності, зокрема позовна давність застосовувалась судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. тобто до 01.01.2004 року застосування позовної давності було обов'язковим незалежно від наявності заяви про таку дію. Отже, позовні вимоги за період до жовтня 2001 року також підлягали під дію положень Цивільного кодексу Української РСР про відмову в позові у зв'язку зі сплином строку позовної давності.
У зв'язку зі змінами в законодавстві порядку застосування строків позовної давності можна визнати, що наявний борг станом на 01.01.2004 року мав відновитись в результаті переривання строку позовної давності, однак передбачений ст. 257 ЦК України 3-х річний строк сплив 01.01.2007 року, а позивач звернувся до суду з вимогами лише 3.10.2007 року, тобто поза межами вказаного строку.
За приписом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до переконання, що позивачем не подано до суду безспірних доказів про наявність заборгованості у відповідача за отримані послуги по теплозабезпеченню, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача повністю виходячи із суті прийнятого рішення, але не стягуються, оскільки були ним повністю сплачені при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.
Суддя Ю.І. Хилько