вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" січня 2025 р. Справа№ 910/4765/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Хрипуна О.О.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст складено і підписано 08.10.2024)
у справі № 910/4765/24 (суддя - Я.А. Карабань)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 89 608 грн. 68 коп., -
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 89 608 грн. 68 коп.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно нарахував та безакцептно списав з особового рахунку позивача грошові кошти за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/9437/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» 89 608 грн. 68 коп. основної заборгованості та 3 028 грн. 00 коп. судового збору.
4. Рішення мотивоване тим, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалось на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина позивача.
5. Суд першої інстанції зазначив, що Додаток № 1-4 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 40-14291113/2020-001 (далі - Додаток) визначає спеціальні умови організації накопичених вагонів; зазначеним Додатком не передбачено стягнення додаткової плати за зберігання вантажу у межах послуги накопичування вагонів, оскільки ця складова вартості включена до плати за відповідну послугу.
6. Отже, пункт 2.1.5 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 40-14291113/2020-001 (далі - Договір), згідно з яким замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати (шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника), пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника, застосуванню не підлягає.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку нарахування Акціонерним товариством «Українська залізниця» в односторонньому порядку та безакцептне списання 89 608 грн. 68 коп. (з ПДВ) попередньої оплати відповідно до накопичувальних карток (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 є неправомірним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
8. Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Чешковський В.А., який діє в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 09.02.2022, 16.10.2024 через систему «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/9437/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» у повному обсязі.
9. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що що господарський суд першої інстанції не повно і не всебічно з'ясував обставин, на які сторони посилалися, не належно дослідив докази, які були надані учасниками справи, не застосував ті норми матеріального права, які мали бути застосовані.
10. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на таке:
11. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд погодився з тим, що накопичення вагонів має часовий вимір, однак межі цього виміру не дослідив.
12. Послуга накопичення вагонів передбачає, що накопичування вагонів відбувається на коліях залізничної станції, які, за звичай, використовуються у виробничому процесі станції для сортування вагонів та складання їх у повноцінні маршрути по 50 вагонів для відправлення по певним напрямкам.
13. Із сторони перевізника така послуга створює в роботі залізничної станції певні обмеження. Перша партія вантажу від вантажовідправника в кількості 10 - 15 вагонів подається на вільну сортувальну колію, яка технічно може прийняти до 60 - 80 вагонів. Ця станційна колія на час надання послуги вже не може бути використана у сортувальній роботі станції. Це зменшує сортувальні можливості станції. Ось у чому і полягають підстави нарахування за послугу окремої плати. При повному накопичуванні вантажу у складі 50 вагонів часом закінчення послуги є час приймання вантажу до перевезення. Це - час отримання залізницею від вантажовідправника перевізних документів (стаття 23 Статуту залізниць України).
14. Відповідач наголошує, що у спірних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» накопичення вагонів до повного складу поїзда тривало три доби. Час початку та час закінчення накопичення вагонів зафіксовано відомостями, які є двосторонньо підписаними документами і надані до матеріалів справи самим позивачем.
15. Якщо клієнт затримує партії накопичення вантажу, виникає наступна ситуація - частина (або увесь) вантажу знаходиться на коліях залізниці, а відправити його залізниця ще не може. Разом з тим, відповідальність за пошкодження чи знищення вантажу вже лежить на залізниці.
16. Таким чином, передбачена нормативами та умовами договору, відповідальність змушує залізницю нести витрати на організацію по охороні майна, прийнятого нею від вантажовідправників до перевезення.
17. Отже, збір за зберігання вантажу є окремим видом платежу, відмінним як від плати за користування вагонами, так і від тарифу за накопичення власного рухомого складу.
18. Крім того, апелянт звертає увагу, що надання послуги і виконання договору не можливе без виконання, зокрема, Правил перевезення вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, які об'єднують в собі всі Правила по наданню послуг з організації перевезення вантажів, в тому числі Правила зберігання вантажів (далі - Правила № 644).
19. За вимогами пункту 9 Правил № 644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
20. Апелянт наголошує, що зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил № 644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
21. Акціонерне товариство «Укрзалізниця» переконане, що наявні підстави для здійснення нарахувань відправнику за пунктами 8, 9 Правил № 644.
22. Апелянт зауважує, що накопичувальна картка (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 від 27.12.2023 у трьох примірниках протягом двох днів від дня надання послуг не була надана замовником працівникам станції Мар'янівка, як це передбачено положеннями пункту 2.1.7 Договору, укладеного між позивачем як замовником та відповідачем, та пунктами 2.5, 2.6 Правил №644.
23. Тому 30.12.2023 (після спливу двох діб від закінчення часу надання послуги) працівниками станції Мар'янівка було складено акт форми ГУ-23 про те, що протягом часу, визначеного умовами договору, замовник (представник Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН») не поставив свій електронний цифровий підпис у електронному вигляді сформовані накопичувальні картки (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 від 27.12.2023. За умовами Договору це означає, що замовник відмовився від підпису платіжного документу.
24. Внаслідок чого 30.12.2024 по накопичувальній картці (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» №8211375 було списано кошти за зберігання вантажу у розмірі 89 608 грн. 68 коп. з ПДВ.
25. Окремо апелянт акцентував, що списання коштів відбулось у встановлений нормативами, які врегульовують такий процес, та умовами договору спосіб. Таким чином, на його думку, посилання суду першої інстанції на приписи частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України не є релевантними для обставин цієї справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
26. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4765/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л.
27. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4765/24; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано матеріали справи № 910/4765/24 з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4765/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 89 608 грн. 68 коп.
28. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 910/4765/24 24.10.2024 матеріали справи № 910/4765/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
29. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 № 09.1-08/161/25, у зв'язку перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 15.01.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4765/24.
30. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/4765/24 між суддями від 15.01.2025, для розгляду справи сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді: Хрипун О.О., Іоннікова І.А.
31. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4765/24.
32. Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
33. Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
34. Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
35. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
36. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
37. З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Позиції учасників справи
38. Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення з наступних підстав.
39. Заперечуючи проти тверджень апелянта про те, що стягнення коштів проведено на підставі пункту 9 Правил № 644, позивач посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22, від 09.04.2024 у справі №915/5/23; предметом цих справ є правовідносини з накопичення маршрутного потягу на підставі Додатку 1-4 «Умови організації накопичення вагонів» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 та нарахування Збору за зберігання вантажу в період накопичення маршрутного потягу (до 50 вагонів з вантажем).
40. Позивач наголошує, що відповідно до пунків 97, 98 постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23 «накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 Правил № 644 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток».
41. Позивач наполягає, що предметом спору є правовідносини, які виникли під час здійснення «маршрутного перевезення», яке має спеціальні умови та відноситься до «окремих послуги» (Додаток 1-4, 2-5 до Договору) і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій - «накопичення вагонів з вантажем».
42. Отже в даному випадку необхідно враховувати висновки Верховного Суду, що в період накопичення вагонів з вантажем за умовами Додатку 1-4 до Договору пункт 9 Правил № 644 не застосовується, а тому у Акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні правові підстави для здійснення таких нарахувань в період формування маршрутного потягу.
43. Стосовно часових меж послуги з накопичення маршрутного поїзду позивач звернув увагу, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» наводить два неподібних між собою приклади, а саме відправка вагонів/групи вагонів (шляхом приєднання їх до інших відправок сторонніх осіб - звичайні умови перевезення) та одночасно наводить порядок здійснення маршрутної відправки, 50 вагонів одним маршрутом (спеціальні умови перевезення Додаток 1-4 до Договору). Ці категорії не є тотожними, внаслідок чого їх неможливо порівнювати.
44. Позивач зазначає, що якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
45. Накопичувальні картки (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 від 27.12.2023 підписані позивачем з зауваженнями, у зв'язку із чим відповідач не мав права списувати кошти в частині наданих спірних послуг.
46. За таких обставин позивач вважає, що дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо списання з особистого рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» 89 608 грн. 68 коп. не виникли ні з умов Договору, ні з норми права, отже безакцептне списання відповідачем грошових коштів є порушенням умов договору та чинного законодавства.
47. А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
48. Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» надіслало Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) щодо укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
49. 26.06.2020 відповідач Акціонерне товарсивто «Українська залізниця» (перевізник) направив позивачу (замовник, вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40 14291113/2020-0001 від 26.06.2020 (далі - Договір, текст і умови якого є загальнодоступними та знаходяться за посиланням https://uz-cargo.uz.gov.ua/contracts), яким відповідач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення наведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Також повідомив, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
50. Згідно з пунктом 1.1 Договору предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
51. Пунктом 1.3 Договору визначено, що наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні: маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником; маршрутний поїзд вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки замовника.
52. Згідно з пунктом 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
53. Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник зобов'язаний:
- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні відповідачу за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг позивача (підпункт 2.1.4 Договору);
- відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.5 Договору);
- у строки, встановлені у розділі 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (підпункт 2.1.7 Договору).
54. Обов'язки відповідача визначені у пункті 2.3 Договору, зокрема:
- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються відповідачем в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в п. 1.9 договору (підпункт 2.3.3 Договору);
- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень Акціонерного товариства «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються позивачу безоплатно (підпункт 2.3.4 Договору).
55. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.
56. Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
57. Як передбачено підпунктом 3.4.3 Договору, моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках, вказаних в пункті 3.4 Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
58. Згідно з підпунктом 3.4.4 Договору плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ23.
59. Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (пункт 4.2. Договору).
60. За пунктом 4.4 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені.
61. Щодобово, упродовж періоду виконання договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу (пункт 4.5 Договору).
62. У пункті 4.9 Договору сторони погодили, що у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розділі 7 Договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством.
63. Відповідно до пункту 10.3 Договору документи, направлені перевізником замовнику для підписання і не підписані останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк, встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання до них заперечень замовника в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача.
64. Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на вебсайті, та діє до його припинення. Договір або окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін; з підстав, визначених законодавством (пункти 12.1, 12.2 Договору).
65. Відповідно до розділу 13 Договору його невід'ємною частиною є додатки, зокрема, додаток № 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами» та додаток № 1-4 «Умови організації накопичення вагонів».
66. Згідно з пунктом 1 Додатку № 1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
67. Пунктами 2, 3, 4 Додатку № 1-4 передбачено, що станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення. Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
68. У пунктах 6, 7, 8 Додатку № 1-4 визначено, що початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
69. Відповідно до пункту 9 Додатку № 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно» до додатку № 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1);
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пунктом 3.4. Договору (підпункт 9.3).
70. Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 Додатку № 1-4 до Договору).
71. Згідно із заявкою на накопичення вагонів за №129/134/2-23 від 22.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» замовило надання наступних послуг, а саме: організація накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування станції Мар'янівка (323202) максимальною кількістю 50 вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом на станцію призначення Ізмаїл (експ.) (404607) (вантаж - кукурудза) на умовах, визначених Додатком 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. У заявці зазначено строк її дії: 22.12.2023 - 31.12.2023.
72. З наявних у матеріалах справи залізничної накладної від 25.12.2023 №34113902 та доданої до неї відомості вагонів (ідентифікація відправки №34113902) від 25.12.2023 вбачається, що позивач передав до перевезення відповідачу 50 вагонів.
73. Забирання вагонів на станційні колії залізничної станції Мар'янівка після їх навантаження на під'їзній колії вантажовідправника здійснювалися 7 групами:
- 1 група 8 вагонів: (відомість №27120037: вагони №№95330304, 95359006, 95396040, 95446704, 95539276, 95619920, 95751079, 95759411) забирання на станційну колію 24.12.2023 о 11 год. 50 хв. Після навантаження, вагони виставлялись на станційні колії, де знаходились до моменту повного накопичення маршруту та оформлення перевізного документу №34113902, час зберігання склав 27 год. 50 хв.;
- 2 група 8 вагонів: (відомість №27120038: вагони №№53200705, 95387817, 95452579, 95526919, 95691788, 95696175, 95697553, 95980439) забирання на станційну колію 24.12.2023 о 15 год. 50 хв. Після навантаження, вагони виставлялись на станційні колії, де знаходились до моменту повного накопичення маршруту та оформлення перевізного документу №34113902, час зберігання склав 26 год. 55 хв.;
- 3 група 8 вагонів: (відомість №27120030: вагони №№95453767, 95517066, 95619334, 95646766, 95683884, 95757209, 95759171, 95829776) забирання на станційну колію 24.12.2023 о 21 год. 50 хв. Після навантаження, вагони виставлялись на станційні колії, де знаходились до моменту повного накопичення маршруту та оформлення перевізного документу №34113902, час зберігання склав 25 год. 30 хв.;
- 4 група 8 вагонів: (відомість №27120034: вагони №№95321360, 95357133, 95359477, 95372314, 95399945, 95615712, 95693636, 95832481) забирання на станційну колію 25.12.2023 о 05 год. 20 хв. Після навантаження, вагони виставлялись на станційні колії, де знаходились до моменту повного накопичення маршруту та оформлення перевізного документу №34113902, час зберігання склав 21 год. 25 хв.;
- 5 група 7 вагонів: (відомість №27120031: вагони №№95367314, 95372173, 95543807, 95635819, 95613683, 95643524, 95797239) забирання на станційну колію 25.12.2023 о 10 год. 50 хв. Після навантаження, вагони виставлялись на станційні колії, де знаходились до моменту повного накопичення маршруту та оформлення перевізного документу №34113902, час зберігання склав 18 год. 15 хв.;
- 6 група 8 вагонів: (відомість №27120032: вагони №№58564766, 95454443, 95529962, 95532917, 95796041, 95800447, 95801981, 95833711) забирання на станційну колію 25.12.2023 о 13 год. 40 хв. Після навантаження, вагони виставлялись на станційні колії, де знаходились до моменту повного накопичення маршруту та оформлення перевізного документу №34113902, час зберігання склав 18 год. 30 хв.;
- 7 група 3 вагони: (відомість №27120033: вагони №№95645305, 95798203, 95829255) забирання на станційну колію 25.12.2024 о 15 год. 40 хв. Після навантаження, вагони останньої групи виставлялись на станційні колії, де було сформовано маршрут.
74. З відомостей № № 27120030, 27120031, 27120032, 27130033, 27120034, 28120037, 28120038 послуга накопичення по відправці № 34113902 оформлена 25.12.2023 о 16:25 год., тобто, на другу добу після початку накопичення вантажу.
75. 27.12.2023 станція Мар'янівка направила в особистий кабінет позивача в АСК «Клієнт» на узгодження позивачем накопичувальні картки (ФДУ-92) №27120105 та №27120106.
76. Згідно з накопичувальною карткою (ФДУ-92) №27120105 відповідачем нараховано позивачу збір за зберігання вантажів при перевезеннях в загальній сумі 21 588 грн. 00 коп. без ПДВ.
77. Згідно з накопичувальною карткою (ФДУ-92) №27120106 відповідачем нараховано позивачу збір за зберігання вантажів при перевезеннях в загальній сумі 53 085 грн. 90 коп. без ПДВ.
78. Вказані накопичувальні картки були підписані уповноваженим представником позивача із зауваженнями наступного змісту: «З нарахуванням збору за зберігання вантажу не згодні, вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом».
79. 30.12.2023 працівниками станції Мар'янівка було складено акт форми ГУ-23 про те, що протягом часу, визначеного умовами договору, замовник не поставив свій електронний цифровий підпис у електронному вигляді сформовані накопичувальні картки (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 від 27.12.2023.
80. 30.12.2023 з особового рахунку позивача № 8211375 відповідачем було списано кошти за зберігання вантажу по накопичувальним карткам (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 у загальному розмірі 89 608,68 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним у матеріалах справи переліком від 30.12.2023 № 20231230.
81. 21.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.02.2024 за вих. №1202/3-24/35 про повернення позивачу безпідставно списаних відповідачем з особового рахунку позивача коштів у загальній сумі 89 608,68 грн. Однак, вказана претензія, яка отримана уповноваженою особою відповідача 28.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0503806633811, була залишена без відповіді та задоволення.
82. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, безпідставно отримав з особового рахунку позивача № 8211375 грошові кошти у розмірі 89 608,68 грн. як збір за зберігання вантажу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
83. Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
84. Відповідно до частини 2 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
85. Відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
86. Згідно із статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
87. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
88. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
89. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
90. Як передбачено частиною 2 статті 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
91. Відповідно до положень частини 2 статей 908, статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
92. За частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
93. Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
94. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
95. Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
96. Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
97. Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
98. Згідно з пунктами 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
99. Статтею 71 Статуту передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
100. З метою організації та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги між сторонами даного спору було укладено Договір.
101. Пунктом 13.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
102. Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
103. За загальним принципом спеціальна норма права має перевагу в застуванні перед загальною нормою права, що додатково закріплено в Договорі.
104. Таким чином, Договір містить спеціальні умови, які відносяться до окремих послуг, зокрема, Додаток № 1-4 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
105. Згідно з пунктом 1 Додатку № 1-4 до Договору на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення.
106. Процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем Договору.
107. Так, судом першої інстанції правильно зазначено, що метою позивача при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів.
108. Відомостями плати за користування вагонами № № 27120030, 27120031, 27120032, 27130033, 27120034, 28120037, 28120038 підтверджується, що послуга накопичення вагонів почалась 23.12.2023 о 15:50 і тривала до 15:40 25.12.2023, які надалі слідували по маршрутній відправці № 34113902 Мар'янівка - Ізмаїл (експ.).
109. Таким чином, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» надало Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» послугу з накопичення вагонів як передбачено Додатком № 1-4 до Договору, за попередньо погодженим планом та за попередньою заявкою, без отримання якої позивач не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, позивач мав сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
110. Разом з тим, пунктом 8 Правил зберігання вантажів № 644 передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
111. Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів № 644 за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
112. Колегія суддів акцентує увагу, що положення наведених пунктів Правил зберігання вантажів № 644 передбачають нарахування збору за зберігання вантажів (контейнерах) у разі їх затримки з вини одержувача (відправника). Цей збір сплачується у разі простою вагонів в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці).
113. Скражник наполягає, що затримка вагонів відбулась саме з вини позивача, оскільки в добу завезення першої частини вантажу для накопичення позивач не здав вантаж до перевезення повністю й накопичення вагонів до повного складу поїзду тривало більше двох діб.
114. З урахуванням пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів № 644 Акціонерне товариство «Укрзалізниця» вважає, що Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» мало сплатити збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів, однак, колегія вважає, що такий висновок є хибним, на що правильно вказано судом першої інстанції.
115. Отже, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
116. Однак затримка вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда у 50 вагонів не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність», оскільки укладений між сторонами договір містить спеціальні умови, які відносяться до «окремих послуг», зокрема, Додаток № 1-4 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
117. Колегія суддів зазаначє, що Договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» та Акціонерним товариством «Укрзалізниця», передбачає положення про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів, при цьому сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати.
118. Дійсно, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 50 вагонів з вантажем мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (Додаток № 1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не з причин відсутності необхідних документів, а тому, що не сформовано 50 вагонів (маршрут).
119. Таким чином, маршрутний поїзд формується протягом періоду часу необхідного для завантаження на під'їзних коліях кожної групи вагонів до формування кількості в 50 вагонів. Кожна з груп вагонів не могла бути відправлена з іншою відправкою або з іншим маршрутом, оскільки вони подавались, формувались і відправлялись в рамках маршрутного потягу (Відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», маршрутний поїзд №122532).
120. Отже, вагони очікували кінцевого формування маршруту в 50 вагонів. В той же час, неможливо сформувати маршрутний поїзд в 50 вагонів одномоментно і передати перевізнику, оскільки під'їзні коліі обмежені в довжині. Навантаження семи груп вагонів потребує часу на здійснення технологічних операцій.
121. Накопичення вагонів з вантажем має невід'ємну від даної спеціальної послуги ознаку предмету послуги «мета - накопичення маршрутного потягу до 50 вагонів». Простій вагонів в даному випадку залізницею не оформлюється, оскільки знаходження вагонів з вантажем на коліях загального користування в очікуванні накопичення маршрутного потягу є предметом договору. Отже, не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» за простій вагонів та не має такого елементу як «вина» відправника оскільки відбувається в рамках Договору.
122. З урахуванням характеру укладеного між сторонами Договору, накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, та за попередньою заявкою і позивачем не було допущено порушення умов Договору, а також нормативних актів при оформленні маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом.
123. Фіксування часу початку та закінчення процесу накопичення вагонів не актами загальної форми (ГУ-23), а відомостями, які є двосторонньо підписаними документами, не змінює природи виниклих між сторонами правовідносин.
124. Відповідно пункту 9 Додатку 1-4 до Договору за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення).
125. Разом з тим у період затримки вагонів з вини замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2 Додатку №1-4 до договору, є «затримка з вини замовника».
126. Отже, навіть пункт 9 Додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття «накопичення рухомого складу» (пункт 9.1) та «затримку вагонів перевізника» (пункт 9.2).
127. Відповідно пункту 6 Додатку 1-1 до Договору тариф за «організація перевезень і накопичення рухомого складу» встановлений в розмірі 157,93 грн. за 1 вагоно-добу (в подальшому розмір збільшувався).
128. Отже, за весь час накопичення сплачується спеціально розроблений тариф за кожен день такого перебування вагонів з вантажем на коліях загального користування. Залізниця не може відправити частину вагонів ні тому, що відсутня накладна, а тому що не сформований повний обсяг маршрутного потягу в 50 вагонів на накопичення якого вони надали свою згоду і отримують за цей час відповідний платіж (пункт 9 Додатку 1-4).
129. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі та у межах договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина позивача.
130. Колегія суддів звертає увагу на висновки щодо схожих спірних правовідносин за участі Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» та Акціонерного товариства «Укрзалізниця», які викладено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23: «Пункти 8, 9 Правил № 644 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток».
131. Судова колегія зазначає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на створення для залізниці незручностей у формі покладення відповідальності за пошкодження чи знищення вантажу під час накопичення вагонів для одного клієнта або на час оформлення перевізних документів не звільняють Акціонерне товариство «Укрзалізниця» від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та не є підставою для нарахування додаткових зборів.
132. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів № 644.
133. Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було правових підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «НІБУЛОН» спеціальної послуги.
134. Стосовно обставин здійснення списання коштів судова колегія зазначає, що Правилами розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника (пункт 2.3).
135. Відповідно до пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
136. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
137. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
138. Частиною 1 пункту 62 Статуту залізниць регламентовано, що порядок розрахунків за надані залізницею послуги здійснюється згідно з чинним законодавством. Таким законодавством є Правила розрахунків за перевезення вантажів та Типовий договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, на підставі яких укладаються договори з конкретними замовниками послуг.
139. Зазначені Правила передбачають відкриття та ведення підрозділом залізниці особового рахунку платника, який відображає надходження розрахункових документів про здійснення передоплати замовником за надані в майбутньому послуги залізниці, документів про здійснені перевезення та надані залізницею послуги. Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутися до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму (пункт 4.2 Типового Договору).
140. З матеріалів справи вбачається, що накопичувальні картки №27120105 та №27120106 підписані позивачем із зауваженнями, однак достатні докази щодо її отримання відповідачем у визначений підп. 2.1.7. п. 2.1 Договору в матеріалах справи відсутні.
141. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
142. Згідно з пунктами 5, 6 статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов'язана.
143. Відповідно пункту 2.1.7. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» зобов'язався не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг підписувати накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
144. Якщо протягом двох днів з дня надання послуги замовник не надає працівникам станції три примірники накопичувальної картки, підписаної ним із запереченнями, зауваженнями чи застереженнями, працівники станції, які протягом цього часу очікували на акцептування замовником платіжного документу шляхом проставлення з боку замовника його ЕЦП, але такий підпис не було поставлено, оформлюють таку обставину як «відмова замовника підписати платіжний документ» (не виконання п.2.1.7. та п.8.4.4. Договору).
145. Скражник в своїй апеляційній скарзі вказує, що в електронному вигляді у програмі АСК «Клієнт» заперечення, зауваження чи застереження до платіжних документів замовник внести не може. Тому, для внесення до платіжних документів заперечень, зауважень чи застережень замовник має роздрукувати цей документ, зручним для нього способом внести до документу письмові заперечення, зауваження чи застереження, підписати їх та «не пізніше двох робочих днів від дня надання такої вимоги» надати їх перевізнику у трьох примірниках. Ці накопичувальні картки підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки надається вантажовласнику (пункти 2.5., 2.6. Правил №644).
146. Позивач у відзвиві на апеляційну скаргу зазначає, що накопичувальні картки (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 від 27.12.2023 не були підписані електронним цифровим підписом представника позивача саме тому, що у позивача були заперечення до них. Позивач наголошує, що працівники станції відмовляються додатково підписувати роздруковані з АСК «Клієнт» документи, що надає відповідачу можливість для певних маніпуляцій.
147. 30.12.2023 працівниками станції Мар'янівка було складено акт форми ГУ-23 про те, що протягом часу, визначеного умовами договору, замовник не поставив свій електронний цифровий підпис у електронному вигляді сформовані накопичувальні картки (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 від 27.12.2023.
148. Відповідно до пункту 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
149. Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
150. Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
151. Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
152. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
153. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
154. Аналіз змісту цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінюв ти докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
155. Слід зауважити, що Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
156. З урахуванням наведеного, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає, що більш ймовірним є неотримання працівниками станції Мар'янівка своєчасно підписаної накопичувальної картки з зауваженнями саме через те, що вона не була надіслана представником позивача через побоювання навмисного непідписування представниками залізниці, однак навіть ці обставини в даному випадку не можуть бути достатньою підставою для здійснення списання спірних сум.
157. Оскільки в даному випадку накопичувальні картки (ФДУ-92) №27120105 та №27120106 від 27.12.2023 містять фізичний підпис представника позивача із зауваженнями, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо правомірності списання спірної суми з рахунку позивача через «відсутність електронного цифрового підпису на накопичувальних картках» і приходить до висновку, що в даному випадку залізниця не мала права списувати спірні суми із попередньої оплати.
158. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правовідносини сторін з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом на станцію Ізмаїл мають невід'ємну складову - перебування вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона. Іншими словами, врегульована Додатком 1-4 послуга накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда. Додатком №1-4 не передбачено стягнення додаткової плати за зберігання вантажу у межах послуги накопичування вагонів, оскільки ця складова вартості включена до плати за відповідну послугу.
159. Отже, фактично відповідач в односторонньому порядку здійснив подвійне нарахування вартості наданої послуги з накопичення вагонів, що по суті є односторонньою зміною суттєвої умови договору перевезення - ціни.
160. А тому, у даному випадку нарахування відповідачем в односторонньому порядку та безакцептне списання грошових коштів у розмірі 89 608 грн. 68 коп. з ПДВ відповідно до накопичувальних карток №27120105 та №27120106 від 27.12.2023 є неправомірним.
161. За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
162. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
163. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
164. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
165. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:
1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);
2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;
4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
166. Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача коштів понад суми, що мали бути сплачені, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
167. За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
168. Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем було безпідставно списано суму грошових коштів з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 89 608 грн. 68 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
169. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
170. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
171. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
172. За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
173. Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.
174. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
175. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
176. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
177. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятого судом рішення.
178. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Акціонерне товариство «Українська залізниця», в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 по справі № 910/4765/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
179. Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 по справі № 910/4765/2 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені статтями 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
180. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
181. Відповідно до положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
182. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
183. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 по справі № 910/4765/2 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
184. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні.
Судові витрати
185. У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.
Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема: суддя Іоннікова І.А. - у період з 30.12.2024 по 13.01.2025 включно, суддя Яковлєв М.Л. - у період з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, суддя Яковлєв М.Л. перебуває на лікарняному з 15.01.2025, головуючий суддя - Яценко О.В. - у період з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, повний текст у цій справі складено після виходу колегії суддів з відпусток.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 26.09.2024 по справі № 910/4765/2 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.01.2025
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді І.А. Іоннікова
О.О. Хрипун