Справа № 931/969/23 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О.
Провадження № 22-з/802/6/25 Доповідач: Киця С. I.
17 січня 2025 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волинського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи заяву відповідача ОСОБА_1 , подану представником Лизуном Андрієм Сергійовичем, про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року
Постановою Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року в цій справі апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Локачинського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року змінено в частині розміру стягнутої заборгованості, та відповідно розміру судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу).
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 06 січня 2025 року подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Вказує, що постановою апеляційного суду унаслідок зміни рішення суду першої інстанції змінено пропорцію задоволених позовних вимог. Не здійснено розподілу витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, що були заявлені до стягнення в розмірі 16 000 грн. Клопотання про розподіл судових витрат відповідач ставив неодноразово: в заяві про перегляд заочного рішення, у відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі. З урахування того, що апеляційним судом позов було задоволено на 56,01% з ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 7038,40 грн. Вважає такі витрати обґрунтованими та пропорційними виконаній адвокатом роботі. Просив стягнути з ТВ «Коллект Центр» в користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги в сумі 7038,40 грн.
У запереченнях від 10 січня 2025 року на вищевказану заяву позивач ТОВ «Коллект Центр» зазначив, що докази понесення відповідачем заявлених ним судових витрат відсутні. Представник відповідача в цій справі у встановленому законом порядку та строк не зробив заяви про подання ним доказів судових витрат відповідача. Заяву про ухвалення додаткового рішення представник відповідача подав через 13 днів після ухвалення постанови в цій справі, до судових дебатів така заява зроблена не була. У зв'язку із тим, що спір виник з вини відповідача, саме він повинен нести тягар судових витрат із урахуванням результату розгляду цієї справи. Представник відповідача також подав заяву про розтермінування виконання рішення суду. В прохальній частині апеляційної скарги відповідач просив у разі відсутності підстав для повної відмови у задоволенні позову, судові витрати на правничу допомогу не розподіляти. Подана відповідачем заява про ухвалення додаткового рішення суперечить його попередній позиції. Просив заяву залишити без задоволення.
За підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, у постанові суду апеляційної інстанції здійснюється новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даному випадку має вирішуватись в порядку, передбаченому для ухвалення додаткового рішення.
За частинами третьою, четвертою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції здійснювався у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників і судом не встановлено необхідності викликати учасників справи в судове засідання.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за таких обставин не здійснювалось відповідно до статті 247 ЦПК України.
Вивчивши заяву відповідача та наявні матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18). Сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття судом постанови по суті справи (додаткова постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17).
З матеріалів справи встановлено, що до заяви про перегляд заочного рішення від 14 лютого 2024 року представником відповідача Лизуном А. С. приєднано клопотання про розподіл судових витрат, у якому заявлено про стягнення (у разі залишення позову без задоволення) з ТОВ «Коллект Центр» в користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн, у разі часткового задоволення позову - здійснити розподіл таких витрат. До заяви приєднано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, копію скрин-шоту переказу безготівкових коштів ОСОБА_1 в користь адвоката Лизуна А. С. у розмірі 8000 грн.
У відзиві на позовну заяву від 07 червня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 заявив вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 16 000 грн.
В апеляційній скарзі на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року, серед іншого, просив у разі задоволення апеляційної скарги та відмови в задоволенні позову у повному обсязі - судові витрати покласти на позивача; у разі відсутності підстав для повної відмови в задоволенні позову, ухвалення рішення про стягнення зі ОСОБА_1 в користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4604,38 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 2604,61 грн - судові витрати на професійну правничу допомогу не розподіляти, кожна із сторін бере на себе тягар витрат оплати послуг адвоката. Апеляційна скарга не містить доводів щодо розподілу судових витрат з урахуванням заяв представника відповідача про скасування заочного рішення, відзиву на позовну заяву, що подавалися до суду першої інстанції.
Постановою Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року (повне судове рішення складено та набрало законної сили 27 грудня 2024 року) в цій справі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року змінено в частині стягнутого розміру заборгованості, здійснено розподіл судового збору, сплаченого обома сторонами, та заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням зміни обсягу задоволених позовних вимог.
Заява про ухвалення додаткового рішення подана в строк, встановлений частиною другою статті 270 ЦПК України.
Одночасно із цим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, врахував відсутність будь-яких доводів апеляційної скарги в частині розподілу заявлених відповідачем в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд здійснив новий розподіл судових витрат, понесених сторонами в суді першої інстанції та судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги з урахуванням принципу пропорційності, відповідно зменшивши їх.
Тому суд колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення про стягнення з позивача ТОВ «Коллект Центр» в користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних із наданням йому професійної правничої допомоги.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, апеляційний суд
Відмовити відповідачу Стрельчику Олександру Ігоровичу в прийнятті додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді