Справа №:755/160/25
Провадження №: 1-в/755/21/25
"14" січня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого директором з технічних питань та експлуатації у ТОВ «Будівельна Компанія» Інтергал-Буд» та завідувачем господарства у ТОВ «НИВКИ СІТІ СЕРВІС», одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого вироком Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року за частиною другою статті 286 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року звільнений від відбування основного покарання умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 2 роки 345 днів, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
06 січня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва від засудженого ОСОБА_3 надійшло клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року за частиною другою статті 286 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року вирок Дарницького районного суду міста Києва залишено без змін.
З 10 листопада 2019 року почалось обчислення початку строку відбування покарання.
З 02 липня 2022 року відбував покарання в ДУ «Кагарлицька виправна колонія» № 115.
Станом на 10 листопада 2022 року ОСОБА_3 відбув вже сроку покарання, призначеного вироком суду за необережний тяжкий злочин.
30 листопада 2022 року ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_3 було звільнено умовно-достроково від невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 345 днів.
На даний час ОСОБА_3 має додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
ОСОБА_3 у скоєному злочині щиро розкаявся.
На думку засудженого, своєю поведінкою та ставленням до праці він постійно намагався довести, що виправився.
За період відбування покарання дисциплінарних стягнень не мав, зарекомендував себе з позитивної сторони, дотримувався норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня в установі.
За час перебування в установі отримав три заохочення за добросовісне відношення до праці. Був працевлаштований робітником на котрагентському підприємстві ПрАТ «Вентиляційні системи «Вентс». У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктував, дотримувався правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з усіма оточуючими.
Під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебував.
До скоєння злочину був студентом Державного торговельно-економічного університету та займався приватною підприємницькою діяльністю у формі ФОП.
На даний час має постійне місце проживання за адресою реєстрації. У грудні 2023 року отримав диплом магістра.
Окрім іншого, засуджений ОСОБА_3 зазначив, що позбавлення його права керування транспортним засобом унеможливлює, на даний час, виконання ним його трудових обов'язків, оскільки з 25 січня 2024 року він працює на посаді директора з технічних питань та експлуатації у ТОВ «Інтергал-Буд» та завідувача господарства у ТОВ «Нивки Сіті Сервіс». Відсутність водійського посвідчення є перешкодою для виконання ряду його посадових завдань. За даних обставин, засуджений вважає, що він фактично позбавлений права заробляти та утримувати свою сім'ю хоча б на мінімальному рівні.
Крім того, 06 квітня 2024 року у нього народилася дитина і постійний догляд за дитиною його дружиною унеможливлює і її спроможність здійснювати трудову діяльність та заробляти кошти. За даних обставин, враховуючи те, що на думку засудженого, він не має змоги виконувати трудові обов'язки в повному обсязі, а також щомісячно здійснює виплати на користь потерпілих, його дохід не може бути достатнім для покриття базових витрат сім'ї, а саме утримання новонародженої дитини в першу чергу.
Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд клопотання задовольнити, з підстав зазначених у ньому та звільнити його умовно-достроково від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказав про те, що він вже рік офіційно працевлаштований, для виконання ним його посадових обов'язків йому іноді потрібно здійснювати перевезення якихось речей та документів. Крім того, його дружина, яка має водійське посвідчення, народила дитину, а тому при будь-яких поїздках на задньому сидінні з дитиною буде краще сидіти дружині, аніж йому. Він відчуває себе неповноцінною людиною, яка позбавлена права керування транспортним засобом. Скоєне він визнав та виправився, важко переживає це. Щодо обставин ДТП повідомив, що перебував у стані змішаного сп'яніння (алкогольного та наркотичного), зробив для себе висновки, до адміністративної відповідальності за цей час не притягувався. На даний час з його заробітної плати стягують кошти на відшкодування завданої потерпілим шкоди.
Прокурор щодо поданого засудженим клопотання покладалась на розсуд суду.
Представник Дніпровського районного відділу з філії державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини п'ятої статті 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною п'ятою статті 534 КПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з пункту 2 частини першої статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати серед іншого питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема пункту 2 частини першої статті 537 КПК України.
Судом встановлено, що вироком Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року ОСОБА_3 було засуджено за частиною другою статті 286 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого було залишено без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року залишено без змін.
Згідно вироку Дарницького районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року з 10 листопада 2019 року почалось обчислення початку строку відбування покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі.
З 02 липня 2022 року ОСОБА_3 відбував покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія» № 115.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 30 листопада 2022 року ОСОБА_3 було звільнено умовно-достроково від невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 345 днів.
Відповідно до частини третьої статті 55 КК України при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
Таким чином, строк відбуття додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_3 почався 30 листопада 2022 року.
Згідно з частиною першою статті 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбування засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Аналізуючи вищезазначені положення, ОСОБА_3 на момент звернення до суду з клопотанням до суду набув права бути звільненим умово-достроково від відбування додаткового покарання.
Згідно з вимогами частини другої статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Крім цього, відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої статті 50 Кримінального кодексу України. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
У пункті 17 вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 286 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Хоча вчинений засудженим злочин є необережним, разом з тим, згідно вироку суду, порушення правил безпеки дорожнього руху було допущено засудженим у стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до статті 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
На думку суду, засуджений ані в клопотанні, ані у судовому засіданні, не наводить жодних доказів на підтвердження того, що він своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення та можливість знову керувати транспортними засобами.
Більше того, сумнівними є і дані, що характеризують особу засудженого стосовно не притягнення останнього до адміністративної відповідальності та не порушення ним ПДР, оскільки останнього було позбавлено права керувати транспортними засобами, а тому він вже і не мав права бути водієм.
Необхідність повернення права керування транспортними засобами задля виконання посадових обов'язків та перевезення дитини з дружиною, не є переконливою та достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення, зважаючи на обставини та характер вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що є наслідком порушення засудженим Правил дорожнього руху України у стані наркотичного сп'яніння, які стали причиною отримання одним з учасників ДТП тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, а також призвели до непоправних наслідків у вигляді смерті людини.
Крім того, як у своєму клопотанні, так і у судовому засіданні, засудженим не доведено факту того, що виконання його посадових обов'язків вимагає від нього наявності водійського посвідчення.
Що стосується доводів про намір засудженого утримувати сім'ю, а саме дружину та дитину, то такі доводи, на переконання суду, не можуть слугувати єдиною та безумовною підставою для задоволення заяви та не доводять наявність підстав для застосування вимог статті 81 КК України.
На думку суду, ОСОБА_3 не позбавлений можливості працювати, з його власних пояснень він вже майже рік є офіційно працевлаштованим будучи позбавленим права керування транспортним засобом, а тому може виконувати роботу, не пов'язану з керуванням транспортними засобами.
Крім того, зі слів самого засудженого, його дружина має водійське посвідчення, а тому відсутність в нього права керування транспортними засобами жодним чином не обмежує в правах його дружину та не впливає на догляд за його новонародженою дитиною.
Таким чином, на думку суду, звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в даному випадку, нівелює мету кримінального покарання, оскільки таке звільнення жодним чином не слугуватиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як це передбачено в частині другій статті 50 КК України.
При цьому суд враховує елемент верховенства права як справедливість, що є однією з основних засад права, властивість якої розглядають в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання, оскільки на цей час відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Керуючись статтею 81 КК України, статтями 372, 369-376, 537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання - відмовити.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 09-00 годині 17 січня 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1