"03" грудня 2007 р. Справа № 4/737/07
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Сонар»
вул. Кірова, 11, м. Вознесенськ Миколаївської області, 56500
поштова адреса: вул. Лагерне поле, 5/12, м. Миколаїв, 54030
Відповідач ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС»,
м. Южноукраїнськ Миколаївської області, 55000
суддя Дубова Т.М.
Від позивача Лушко Т.А. дов. № 01 від 07.11.2007р.
Від відповідача Галітко С.П. дов. № 39 від 12.11.2007р.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення 151 959,71 грн. по контракту № 07-1977/99 від 15.11.1999р., з яких: 134 052,93 грн. основного боргу, 12 064,76 грн. інфляційних витрат та 5842,02 грн. 3% річних за термін з 31.08.2004р. по 31.08.2007р.
Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на суму 151913,84 грн за контрактами № 07-1977/99 від 15.11.1999р, № 07-2099/00 від 21.01.2000р., № 47-44/02 від 21.08.02р . Враховуючи, що під зменшенням позовних вимог, згідно ч.2 ст.22 ГПК України, передбачається зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, зменшення розміру позовних вимог не може бути пов'язане з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповідач своєчасно заздалегідь не отримав заяву позивача, тому заява від 22.11.07р. №86 судом не приймається до розгляду.
Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на пропуск строку позовної давності, заявив клопотання про застосування строку позовної давності, який сплив в січні 2005 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
15.11.99р. сторони уклали контракт № 07-1977/99 згідно якого позивач повинен був поставити електроізоляційні матеріали, визначені в спеціфікації, а відповідач розрахуватися за отриманий товар з відстрочкою платежу у 30 днів.
Оскільки позивач свої обов'язки, щодо поставки товару виконав, передав товар на суму 259742,73 грн., відповідач за нього розрахувався частково, позивач просить стягнути з відповідача суму 134 052,93 грн. основного боргу, 12 064,76 грн. інфляційних витрат та 5842,02 грн. 3% річних за термін з 31.08.2004р. по 31.08.2007р.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно контракту № 07-1977/99 від 15.11.99 р., позивач по накладним №№17,18,19 від 21.01.2000 року, відпустив відповідачу електроізоляційні матеріали на загальну суму 259742,73 грн.
Відповідач виконав свої зобов»язання частково , згідно додаткової угоди №1 до контракту сторони визначили залишок боргу в сумі 120000 грн. (а.с.19), який відповідач повинен був перераховувати шляхом поетапного перерахування грошових коштів по 15000 грн. щомісяця починаючи з 01.01.02 року, а залишок заборгованості в сумі 47273 грн. шляхом погашення однієї з форм розрахунків законодавчо дозволених на Україні.
Таким чином про своє порушене право, щодо поетапного перерахування перших 15000 грн. позивач дізнався у січні 2002 року, а про загальну суму не отриманих коштів позивач дізнався вже у червні 2002 року. Отже, строк позовної давності сплив у червні 2005 року.
Посилання позивача на переривання перебігу позовної давності, згідно листів №07/624567 від 15.12.03р, №07-3844 від 28.11.05р., акт звірки від 20.12.02р. не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно п.п.4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки останній лист від 28.11.05р. надісланий після спливу строку позовної давності;
листи підписані начальником та головним бухгалтером УВТК, яке згідно положення є
структурним підрозділом відокремленого підрозділу Южно-Української АЕС і не наділено правом виступати від імені відповідача; листи та акт звірки містять значні розбіжності в сумі боргу з додатковою угодою №1; визначені документи не можуть бути прийняті судом як дії, які свідчать про визнання відповідачем боргу відповідно до ст. 264 ЦК України.
Згідно ст.ст.266, 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (інфляція, 3% річних).
Враховуючи викладене, в позові слід відмовити, судові витрати віднести за позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України , суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у 10 денний строк
Рішення підписано суддею 05 грудня 2007 року
Суддя