Справа № 191/5809/24
Провадження № 1-в/191/811/24
іменем України
15 січня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX,
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
Прокурор вважав клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Суд, з урахуванням думки прокурора, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, вважає необхідним у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «СВК (№94)» за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08.05.2023, яким його засуджено за ч.1 ст.263, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання обчислюється з моменту його затримання за даним вироком.
Вирок набрав законної сили 08.06.2023.
Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_4 на виконання вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08.05.2023 затримано 25.10.2023.
Відповідно до змісту зазначеного вироку ОСОБА_4 01.12.2022 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконне, без передбаченого законом дозволу придбання, носіння та зберігання боєприпасів, а також 04.11.2022 та 02.01.2023 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно, завдавши потерпілим матеріальну шкоду в розмірі 2526,93 та 2883,00 грн. відповідно.
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14.07.2023 ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ч.1,4 ст.71 КК України за сукупністю вироків, за правилами п.п. «б» п.1 ч.1 ст.72 КК України, де одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, до покарання, призначеного за новим вироком у виді 2 років обмеження волі, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08.05.2023 у виді 5 років позбавлення волі, та остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Вирок набрав законної сили 15.08.2023.
Відповідно до змісту зазначеного вироку ОСОБА_4 04.05.2023, 02.06.2023 та 09.06.2023 вчинив кримінальні правопорушенні, передбачені за ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання покарань.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX), який набув чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені цим законом мають зворотну силу в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та п.п 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України.
Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Приписами підпункту 169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу України розмір податкової соціальної пільги визначений у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2022 встановлений на рівні 2481,00 грн.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2022 році становив 1240,50 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2022 складали 2481,00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2023 встановлений на рівні 2648,00 грн.
Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2023 році становив 1324,00 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2023 складали 2648,00 грн.
Отже, вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14.07.2023, яким ОСОБА_4 засуджено ч.1 ст.309, ч.1,4 ст.71 КК України КК України, не підпадає під дію Закону України № 3886-IX.
За вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08.05.2023, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.263, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, дії за незаконне, без передбаченого законом дозволу придбання, носіння та зберігання боєприпасів (ч.1 ст.263 КК України)не підпадають під дію Закону України № 3886-IX, та за обома епізодами крадіжки сума перевищує визначений законодавством мінімум (2022 рік -2481,00 грн., 2023 рів - 2648,00 грн.), тому його діяння за ч.4 ст.185 КК України також не підпадають під дію Закону України № 3886-IX.
Враховуючи, що вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14.07.2023 та вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08.05.2023 стосовно ОСОБА_4 не підпадають під дію Закону України № 3886-IX, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання засудженого.
Керуючись ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-IX від 18.07.2024, суд
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» для вручення засудженому ОСОБА_4 .
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1