Справа № 206/6930/24
Провадження № 2-н/206/27/25
15.01.2025 суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, -
30.12.2024 заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Заява обгрунтована тим, що 17.10.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Боржник ОСОБА_2 є матір'ю їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на утриманні та проживає разом з заявником за адресою: АДРЕСА_1 . Боржником не виконуються покладені на неї у відповідності до ст. 180 СК України обов'язки утримувати свою дитину. Це зокрема, виявилося у тому, що боржник відмовляється добровільно надавати кошти на утримання дитини, а саме: на придбання одягу, продуктів харчування, тощо. У зв'язку з тим, що боржник відмовляється надавати матеріальну допомогу, заявник змушений звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дитини до повноліття на користь заявника, боржник таку допомогу надавати має можливість, так як є працездатною. Інших дітей на її утриманні не перебуває. Враховуючи вищевикладене, заявник просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 161 ЦПК України визначено вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу містяться у ст. 163 ЦПК України.
Так, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України).
Разом з тим, до заяви про видачу судового наказу обов'язково повинна бути додана копія документу, що підтверджує факт проживання дитини разом із стягувачем. Таким документом може бути витяг з реєстру місця проживання, акт про проживання без реєстрації, рішення суду про визначення місця проживання дитини зі стягувачем. Відсутність такого документу дає суду підставу відмовити у видачі судового наказу.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому, судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини правовідносин.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали та зміст заяви та викладені у заяві вимоги і надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Так, частиною 3 статті 181 СК України, визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 4 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тобто, право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу чи з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дитина.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтуванні тим, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні та проживає разом з заявником за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до доданих до заяви про видачу судового наказу документів неможливо підтвердити або спростувати факт, що дитина проживає тільки із заявником, оскільки боржник ОСОБА_2 також зареєстрована як внутрішньо переміщена особа.
Крім того, 31.12.2024 на виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом був зроблений запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника. Відповідно до отриманої відповіді № 1002817 від 31.12.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не знайдено.
Так, 14.01.2025 на електронну адресу суду від Міністерства соціальної політики України на виконання ухвали суду від 31.12.2024 надійшла відповідь, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 10.01.2025 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З долученої до заяви про видачу судового наказу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1243-5001639778 від 24.05.2022 встановлено, що заявник ОСОБА_1 також проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто батько та мати дитини проживають за однією адресою. Отже, докази окремого проживання боржника відсутні.
Крім того, до заяви не надано доказів, а саме: що дитина перебуває тільки на утриманні батька та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 ; що мати дитини є працездатною та має можливість надавати на її утримання матеріальну допомогу; що на утриманні ОСОБА_2 не перебуває інших дітей; що ОСОБА_2 відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 .
Таким чином, оскільки заявником не надано відповідних документів або їх копій, які підтверджують, що дитина проживає тільки із ним, та перебуває лише на його утриманні, а отже не доведено його право на звернення із даною заявою, відтак суд вважає, що ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 161, 162, 164-166, 260, 353 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя К.С. Маштак