Справа № 190/1797/24
Провадження №2/190/32/25
(заочне)
07 січня 2025 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.
за участю секретаря Пронської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.П'ятихатки Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
встановив :
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею право власності на частку житлового будинку, житловою площею 56 кв.м., загальною площею 82,8 кв.м., підсобні приміщення площею 26,8 кв.м., з господарськими спорудами, а саме гараж шлакоблочний, літня кухня шлакоблочна, сарай шлакоблочний, погріб шлакоблочний, вхід в погріб шлакоблочний, уборна кірпічна, сарай кірпічний, паркан ворота металеві, замощення бетонне, зливна яма шлакоблочна, за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку площею 56 кв.м., з господарськими спорудами, загальною площею 82,8 кв.м., підсобні приміщення площею 26,8 кв.м., з господарськими спорудами, а саме гараж шлакоблочний, літня кухня шлакоблочна, сарай шлакоблочний , погріб шлакоблочний , вхід в погріб шлакоблочний, уборна кірпічна, сарай кірпічний, паркан ворота металеві, замощення бетонне, зливна яма шлакоблочна, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 15.03.1980 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. 04.12.2007 року шлюб між ними було розірвано. Під час шлюбу, 31.01.1992 року ними було придбано за спільні сумісні кошти в сумі 10357,00 рубл., по договору купівлі- продажу житловий будинок, житловою площею 56 кв.м., загальною площею 82,80 кв.м., підсобні приміщення площею 26,8 кв.м., з господарськими спорудами, а саме гараж шлакоблочний, літня кухня шлакоблочна, сарай шлакоблочний , погріб шлакоблочний , вхід в погріб шлакоблочний, уборна кірпічна, сарай кірпічний, паркан ворота металеві, замощення бетонне, зливна яма шлакоблочна, за адресою: АДРЕСА_1 . В 2005 року між ними було повіністю припинено сімейні відносини, відповідач залишив спільний буцдинок та почав проживати за іншою адресою. В 2008 році відповідач виїхав з м.П'ятихатки в невідомому напрямку, та де він проживає на теперішній час їй не відомо. Оскільки майно було придбано ними в період шлюбу, воно належить їм, як подрюжжю на праві спільної сумісної власності, тому вона просить визнати за нею частку в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
27.09.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовчий розгляд.
26.11.2024 року ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Позивач та її представник -адвокат Ліненко О.А. в судове засідання не з'явились, адвокатом подано до суду заяву з проханням розглянути справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Судом встановлено, що 15.03.1980 року сторони зареєстрували шлюб у П'ятихатському районному відділі ЗАГС Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбу зроблено відповідний актовий запис №24. (а.с.6)
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 - 04.12.2007 року шлюб між сторонами розірвано. (а.с.7)
Згідно довідки до акту МСЕК серії 12 ААВ №119837, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється інвалідом ІІ-ї групи з 01.12.2021 року за загальним захворюванням , безтерміново. (а.с.17)
Частиною 1 ст. 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
31.01.1992 року в період шлюбу сторонами було придбано житловий будинок, житловою площею 56 кв.м., загальною площею 82,80 кв.м., підсобні приміщення площею 26,8 кв.м., з господарськими спорудами, а саме гараж шлакоблочний, літня кухня шлакоблочна, сарай шлакоблочний , погріб шлакоблочний, вхід в погріб шлакоблочний, уборна кірпічна, сарай кірпічний, паркан ворота металеві, замощення бетонне, зливна яма шлакоблочна, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 ), що підтверджується копію договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.01.1992 року, копією довідки про повну сплату Птахорадгоспу «Юбілейний» покупцем ОСОБА_2 за купівлю будинку АДРЕСА_1 , господарству в розмірі 10357 руб., копією реєстраційного посвідчення від 10.02.1992 року, технічним паспортом на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Тобто, хоча договір купівлі-продажу будинку укладався продавцем з відповідачем, зазначений будинок є спільним сумісним майном подружжя і належить кожному із подружжя в рівних долях.(а.с.8-9, 10,11,12-14)
Згідно копії домової книги від 22.02.1992 року в буд. АДРЕСА_1 були зареєсровані члени сім'ї: 16.08.1990 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_4 . ОСОБА_2 знятий з місця реєстрації 01.08.2007 року, ОСОБА_3 знята з місця реєстрації 29.04.2014 року (зміна прізвища) та ОСОБА_4 знята з місця реєстрації 29.07.2016 року (померла). (а.с.15-16)
Таким чином придбаний у шлюбі житловий будинок АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Так, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також, варто вказати, що згідно статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (перше речення абзацу 2 частини 1 статті 71 Кодексу).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012) встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.
Виходячи із встановлених обставин справи, з огляду на те, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 придбано сторонами в період шлюбу, тому майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а відповідач з 2005 року в спільному будинку не проживає, після розірвання шлюбу в ньому не з'являвся, та в період розгляду даної справи своїм правом на подачу заперечень, клопотань та заяв не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином, тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З урахуванням задоволення позовних вимог та того, що позивач являється інвалідом ІІ-ї групи, а відтак згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 57, 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст.12, 13, 81, 206, 141, 206, 263, 265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку, житловою площею 56 кв.м., загальною площею 82,8 кв.м., підсобні приміщення площею 26,8 кв.м., з господарськими спорудами, а саме: гараж шлакоблочний, літня кухня шлакоблочна, сарай шлакоблочний , погріб шлакоблочний, вхід в погріб шлакоблочний, уборна кірпічна, сарай кірпічний, паркан ворота металеві, замощення бетонне, зливна яма шлакоблочна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку площею 56 кв.м., з господарськими спорудами, загальною площею 82,8 кв.м., підсобні приміщення площею 26,8 кв.м., з господарськими спорудами, а саме гараж шлакоблочний, літня кухня шлакоблочна, сарай шлакоблочний , погріб шлакоблочний , вхід в погріб шлакоблочний, уборна кірпічна, сарай кірпічний, паркан ворота металеві, замощення бетонне, зливна яма шлакоблочна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте П'ятихатським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , знятий з реєстрації 17.01.2012 році у м.Дніпро, реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено та підписано суддею 16 січня 2025 року
Суддя П'ятихатського районного суду
Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева