Справа № 187/240/24
1-в/0187/6/25
"02" січня 2025 р. селище Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Дніпровського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про приведення вироку у відповідність згідно з діючим законодавством стосовно засудженої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за участі прокурора ОСОБА_4 , засудженої ОСОБА_3 -
24.12.2024 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника Дніпровського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про приведення вироку у відповідність згідно з діючим законодавством стосовно засудженої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування подання зазначає, що 04.04.2024 року до Дніпровського районного сектору №1 філії Центру пробації у Дніпропетровській області на виконання надійшов вирок відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженої 09.11.2023 року Петриківським районним судом за ч. 4 ст. 191 КК України до 5
років позбавлення волі, на підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_3 вчинила ряд діянь щодо
привласнення чужого майна у ФОН «Новік В.Б.», а саме 06.09.2023 на суму
3863 гривні 35 копійок; 14.09.2023 на суму 8941 гривня 61 копійка; 19.09.2023
на суму 658 гривень 72 копійки; 20.09.2023 на суму 931 гривня 68 копійок; 27.09.2023 року на суму 1099 гривень; 28.09.2023 на суму 13166 гривень, 5102
гривні 11 копійок, 4647 гривень 54 копійки, 5369 гривень; 29.09.2023 року на
суму 1114 гривні: 30.09.2023 на суму 5363 гривні 98 копійок, 739 гривень; 01.10.2023 на суму 397 гривень 51 копійка.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон). Законом змінено поняття «вартості вкраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки, як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна. До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.
До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.
Податкова соціальна пільга визначена підпунктами 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Податкова соціальна пільга дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, а прожитковий мінімум встановлюється законом станом на 01 січня поточного року. Таким чином, зазначеним Законом крадіжки на суму, що не перевищують на момент вчинення правопорушення у 2024 році - 3028 грн., у 2023 році - 2684 грн., у 2022 році - 2481 грн., у 2021 році - 2270 грн., у 2020 році - 2102 грн., віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Просить привести у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024.
Представник Дніпровського РС № 1 в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд подання без участі представника органу пробації. Подання підтримують.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав подання.
Засуджена ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Суд, заслухавши учасників справи та перевіривши доводи подання, надані матеріали з особової справи засудженої, приходить до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України ), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджена вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 191 КК України і призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 набрав законної сили 26.03.2024.
Частина 1 ст. 2 Кримінального кодексу України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2023 на рівні 2684,00 гривень. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2023, становить 1342, 00 грн (2684,00 грн *50% = 1342,00 грн.).
Так, з 09 серпня 2024 року сума викраденого майна, яка не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою, та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Положеннями частиною 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як вбачається з вироку Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024, ОСОБА_3 здійснила привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчиненому повторно в умовах воєнного стану за епізодами: 06.09.2023 на суму 3863 гривні 35 копійок; 14.09.2023 на суму 8941 гривня 61 копійка; 19.09.2023 на суму 658 гривень 72 копійки; 20.09.2023 на суму 931 гривня 68 копійок; 27.09.2023 року на суму 1099 гривень; 28.09.2023 на суму 13166 гривень, 5102 гривні 11 копійок, 4647 гривень 54 копійки, 5369 гривень; 29.09.2023 року на суму 1114 гривні: 30.09.2023 на суму 5363 гривні 98 копійок, 739 гривень; 01.10.2023 на суму 397 гривень 51 копійка.
Отже, відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України вартість чужого майна, яке привласнила ОСОБА_3 за епізодами: 19.09.2023 на суму 658 гривень 72 копійки; 20.09.2023 на суму 931 гривня 68 копійок; 27.09.2023 року на суму 1099 гривень; 29.09.2023 року на суму 1114 гривні: 30.09.2023 на суму 739 гривень; 01.10.2023 на суму 397 гривень 51 копійка складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - менше 2 684 гривні, з якої настає кримінальна відповідальність.
Дії ОСОБА_3 за всіма епізодами привласнення чужого майна були кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК України.
Отже, у даному конкретному випадку усунення караності діяння за епізодоми від 19.09.2023 на суму 658 гривень 72 копійки; 20.09.2023 на суму 931 гривня 68 копійок; 27.09.2023 року на суму 1099 гривень; 29.09.2023 року на суму 1114 гривні: 30.09.2023 на суму 739 гривень; 01.10.2023 на суму 397 гривень 51 копійка не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 191 КК України та не змінює її.
Покарання, призначене ОСОБА_3 вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 за ч. 4 ст. 191 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, підстав для звільнення ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України від призначеного судом покарання не вбачається.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що подання Дніпровського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-ІХ, суд, -
Подання начальника Дніпровського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про приведення вироку у відповідність згідно з діючим законодавством - задовольнити.
Привести вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року відносно засудженої ОСОБА_3 у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ХІ від 18 липня 2024 року:
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від призначеного покарання за епізодом від 19.09.2023 на суму 658 гривень 72 копійки, 20.09.2023 на суму 931 гривня 68 копійок, 27.09.2023 року на суму 1099 гривень, 29.09.2023 року на суму 1114 гривні, 30.09.2023 на суму 739 гривень і 01.10.2023 на суму 397 гривень 51 копійка за ч. 4 ст. 191 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_3 такою, що засуджена вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року за ч. 4 ст. 191 КК України за епізодами від 06.09.2023 на суму 3863 гривні 35 копійок; 14.09.2023 на суму 8941 гривня 61 копійка; 28.09.2023 на суму 13166 гривень, 5102 гривні 11 копійок, 4647 гривень 54 копійки, 5369 гривень і 30.09.2023 на суму 5363 гривні 98 копійок до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного їй основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Копію ухвали направити для виконання до Дніпровського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів.
Повний текст ухвали складено і оголошено 07.01.2025 о 09-10 год.
Суддя ОСОБА_1