Справа № 186/1969/24
Провадження № 1-кс/0186/14/25
16 січня 2025 року м.Шахтарське
Слідчий суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 внесеного у кримінальному провадженні №12024041380000516 від 22 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Першотравенська, Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, який зареєстрований та проживаючє за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_5 (приймає участь у режимі відеоконференції)
захисника - адвоката ОСОБА_6 (приймає участь у режимі відеоконференції)
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_7
15 січня 2025 року до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області звернувся прокурор Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно клопотання прокурора, матрос ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він проходячи військову службу за мобілізацією в посаді старшого равідника десантно - штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений слідством час, але не пізніше 21.11.2024 року при невстановлених слідством обставинах реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, придбав корпус ручної осколкової наступальної гранати типу М67, запал типу М213, які при конструкційному поєднанні утворюють промислово виготовлену осколкову наступальну ручну гранату М67 (виробництва США), яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, вчинивши тим самим придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Далі ОСОБА_4 , у невстановлений слідством час, але не пізніше 21.11.2024 року при невстановлених слідством обставинах, реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи, що вище вказані корпус ручної осколкової наступальної гранати типу М67, запал типу М213, які при конструкційному поєднанні утворюють промислово виготовлену осколкову наступальну ручну гранату М67 (виробництва США), яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, вчинив носіння бойових припасів, шляхом їх перенесення до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав їх зберігати, чим вчинив носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Після чого, 21.11.2024 року, приблизно о 21:50 год., перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп'яніння вступив з ОСОБА_7 у бесіду, в ході якої, виник конфлікт, з приводу побутових непорозумінь. У цей момент у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на погрозу вбивством за допомогою осколкової наступальної ручної гранати М67, промислового виготовлення, яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху. У подальшому ОСОБА_8 узявши з шафи осколкову наступальну ручну гранату М67, промислового виготовлення, яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, підійшов до ОСОБА_7 на відстань приблизно 1 метра, з метою виклику почуття тривоги та стурбованості, тримаючи у руці промислово виготовлену осколкову наступальну ручну гранату М67, яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, не маючи на меті позбавлення останньої життя, почав висловлювати в адресу ОСОБА_7 погрози вбивством, виражаючись в її адресу нецензурною лайкою. На підтвердження своїх погроз, з метою змусити ОСОБА_7 , повірити у серйозність своїх намірів та реальність здійснення висловлених ним погроз вбивством, ОСОБА_4 , став демонструвати ОСОБА_7 , осколкову наступальну ручну гранату М67 (виробництва США), яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, продовжуючи утримувати її в руці, при цьому висловлюючи, що саме вказаним предметом він підірве ОСОБА_7 , даючи тим самим останній зрозуміти можливість її застосування, і чим викликав у ОСОБА_7 , реальні підстави побоюватися висловлених ОСОБА_4 погроз вбивством.
Після чого, у період часу з 01:20 год. по 02:19 год. 22.11.2024 року співробітниками поліції було проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , в ході якого було виявлено та вилучено корпус ручної осколкової наступальної гранати типу М67, запал типу М213, які при конструкційному поєднанні утворюють промислово виготовлену осколкову наступальну ручну гранату М67 (виробництва США), яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.
Тобто, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України - придбання, носіння, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу та за ч. 1 ст. 129 КК України, - погроза вбивством, якщо були реальні підставні побоюватися здійснення цієї погрози.
22 листопада 2024 року ОСОБА_4 затримано у порядку ст.208 КПК України. Того ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.
23 листопада 2024 року слідчим суддею Першотравенського міського суду Дніпропетровської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 діб, тобто до 20 січня 2025 року.
14 січня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України обґрунтовується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 22.11.2024 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; висновком експерта №СЕ-19/104-24/49367-Д від 06.12.2024 року; висновком експерта №СЕ-19/104-24/49380-ВТХ від 17.12.2024 року; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 26.12.2024 року, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, в тому числі вилученими у встановлений законом спосіб речовими доказами.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
У ході досудового слідства у кримінальному провадженні та вивчення особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо невиконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, яке карається позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 з 2023 року знаходиться у СЗЧ, а тому може переховуватися від органів досудового слідства та суду.
Щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, прокурор зазначає, що останній має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки має доступ до бойових припасів у тому числі необлікованих, та навики поводження з ними, що свідчить про підвищену небезпеку останнього. В тому числі, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і злочин проти життя та здоров'я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможністю обвинуваченого вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов'язку застосувати насильство відносно інших осіб.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просить слідчого суддю продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, але не пізніше ніж до підготовчого судового засідання, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та прохала його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_6 прохали застосувати відносно підозрюваного міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту. Крім того, захисник зазначив, що обвинувачений примирився з потерпілою та відшкодував їй завдану матеріальну шкоду.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала позицію обвинуваченого та його захисника, прохала застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, ОСОБА_7 зазначила, що вона на теперішній час претензій до ОСОБА_4 не має.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшла до наступного висновку.
Як встановлено слідчим суддею у провадженні СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження №12024041380000516 від 22.11.2024 року відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.
22 листопада 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.
Ухвалою слідчого судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів, з визначенням застави у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151400,00 грн.
Відповідно до довідки, яка видана старшим секретарем канцелярії Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_10 16.01.2025 року, 14.01.2025 року до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України. Підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на момент розгляду клопотання не призначене.
Згідно ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Разом із цим, положеннями статті 199 КПК України унормований порядок продовження строку тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 199 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні прокурор посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_4 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, може переховуватись від суду, зокрема даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 в 2023 році самовільно залишив військову частину, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілу, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків, потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є доведеним оскільки, йому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення проти громадської безпеки, обвинувачений є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, немає міцних соціальних зв'язків, крім цього є підстави вважати, що ОСОБА_4 , може продовжити вчиняти кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.129 КК України, який в подальшому може призвести до вбивства потерпілої.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 30 днів.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 , даних про особу обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 сукупності обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходжу до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно із ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи вищезазначені обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів про те, що ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених статтею 177 КПК, не зменшилися, слідчий суддя дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання та продовження відносно ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, вважаю, що застава у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, може достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Такою сумою застави визначаю 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75700,00 грн., що буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Також слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що вимоги до постанови слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено в частинах першій і четвертій статті 196 Кримінального процесуального кодексу України. У цих частинах немає положення про визначення установи, у якій запобіжний захід у вигляді тримання під варту, підлягає виконанню. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу під час судового розгляду також відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК (частина друга статті 331).
Стаття 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначає види установ для тримання осіб, щодо яких, як запобіжний захід, обрано тримання під вартою, а саме: слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Проте, цей Закон не регламентує повноважень слідчого судді, суду щодо визначення відповідного виду установи, у яких особа має перебувати під час виконання зазначеного запобіжного заходу.
Також, пунктами 1, 2 розділу XI Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 листопада 2020 року № 394, визначено, що тримання на гауптвахтах узятих під варту військовослужбовців здійснюється відповідно до Закону України «Про попереднє ув'язнення» та цього Порядку.
Отже, чинне законодавство наділяє слідчого суддю, суд повноваженням застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі відповідного клопотання слідчого, прокурора, водночас не покладає обов'язку визначати місце виконання цього запобіжного заходу. Водночас, вирішення питання про визначення місця виконання цього запобіжного заходу стосовно військовослужбовця віднесено до компетенції підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що виконують завдання з конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, відповідно до Порядку організації несення служби черговими змінами охорони і конвоювання підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05 липня 2022 року № 178.
Тому, в ухвалах судів про обрання військовослужбовцям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, рішення про направлення їх на гауптвахту для виконання цього запобіжного заходу не зазначається.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-184, 186-187, 193-194, 196-197, 369-372, 376, 309 КПК України, - слідчий суддя
Клопотання прокурора Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_11 по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041380000516 від 22 листопада 2024 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 30 (тридцять) днів з 16 січня 2025 року по 14 лютого 2025 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
Визначити заставу у розмірі двадцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави, вважати, що до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні обов'язки: не відлучатись з м. Шахтарське, Синельниківського району, Дніпропетровської області, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, прибувати до суду залежно від стадії кримінального провадження за першою вимогою; утриматися від спілкування з потерпілою та свідками в даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні решти клопотання відмовити.
У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_12