Справа № 441/886/24 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.
Провадження № 22-ц/811/2690/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
09 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
02.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 30.11.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22030000098302, відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування ними зі строком кредитування до 29.11.2020. Відповідач належним чином зобов'язань за кредитним договором не виконав. 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/2021 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №22030000098302 від 30.11.2018. Зазначає, що на день подання позовної заяви до суду відповідач коштів не повернув, а тому заборгованість за кредитним договором становить 36 544 грн 53 коп., з яких 21 682 грн 86 коп. - сума боргу по тілу кредиту, 4 097 грн 67 коп. - борг по відсоткам, 10 764 грн - борг по комісії, 767, 20 - збитки від інфляції, 124 грн 75 коп. - 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовлено, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення суду оскаржило ТОВ «Цикл Фінанс».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що 30 листопада 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено кредитний договір №22030000098302, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 29.11.2020 (п.1.2 кредитного договору). Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані у тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором. Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, AT «Банк Кредйт Дніпро» перерахувало кредитні кошти на особистий рахунок боржника, як це передбачено умовами кредитного договору. 15 грудня 2021 року між AT «Банк Кредит Дніпро» та апелянтом було укладено договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. На момент подання позовної заяви зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за кредитним договором відповідачем не виконано ні первісному кредитору, а ні новому, в зв'язку з чим наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 36 544,53 грн.
Звертає увагу на те, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №22030000098302 від 30.11.2018, останній платіж за кредитним договором було здійснено 28.02.2019 у розмірі 0,4 грн. Отже, строк позовної давності відраховується з 01.03.2019. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації. На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 30.11.2018 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22030000098302, відповідно до умов якого, ТОВ надало клієнту на споживчі цілі фінансовий кредит у сумі 23 657,22 грн, із строком кредитування 24 місяці (до 29.11.2020), щомісячною комісією за обслуговування кредиту - 3,5% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом - є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних; на прострочену заборгованість - 56,0 % річних (а.с.10).
Розділом 2 договору визначено порядок погашення заборгованості за договором.
Так, у п. 2.1. договору зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.
Відповідно до п.2.2. договору дата погашення та розмір обов'язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 договору.
В розділі 4 договору зазначений графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором, де щомісячні платежі визначені з 30.11.2018 по 29.11.2020, визначена щомісячна сума платежу за кредитом, яка складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, та платежів за додаткові та супутні послуги (за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту, інші послуги банку).
Відповідно до умов договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» фактор (ТОВ «Цикл Фінанс») передає грошові кошти в розпорядження клієнта (АТ «Банк Кредит Дніпро») за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с.15-18).
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 убачається, що ОСОБА_1 є в переліку за № 3392 та має заборгованість за кредитним договором №22030000098302 у розмірі 36 544,53 грн (а.с.11).
Згідно розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором становить 36 544 грн 53 коп., з яких 21 682 грн 86 коп. - сума боргу по тілу кредиту, 4 097 грн 67 коп. - борг по відсотках, 10 764 грн - борг по комісії, 767 грн 20 коп. - збитки від інфляції, 124 грн 75 коп. - 3% річних.
Встановивши, що ТОВ «Цикл Фінанс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом його підписання, однак останній у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 21 682, 86 грн, 4 097,67 грн боргу по відсотках, а також збитки від інфляції - 767, 20 грн, 3% річних - 124,75 грн (за період з 30.11.2018 по 14.12.2021).
Однак, апеляційний суд вважає безпідставними вимоги про стягнення з відповідача комісії, з огляду на таке.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у сумі 10 764 грн, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» у цій справі підлягають до частково задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № №22030000098302 від 30.11.2018, у розмірі 26 672,48 грн.
Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Такий неодноразово продовжувався та діяв до 24:00 год. 30 червня 2023 року.
Відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами). Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Останнім днем кредитування є 29.11.2020. З позовом ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося 03.04.2024. Ураховуючи наведене, строк позовної давності позивачем не пропущено.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З метою документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 7 570 грн позивачем надано: договір №16/05 про надання правової допомоги від 16.05.2023 (а.с.22-24), додаток №1 до договору про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2023 (а.с.24), акт приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2024 (а.с.12).
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.1. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що надані представником позивача документи є належними, тому заявлені витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 5 371,70 грн (71 %).
Позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с.1), проте враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 71 %, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1 719,90 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, оскаржуване рішення слід скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22030000098302 від 30.11.2018 у розмірі 26 672,48 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» 5 371,70 грн витрат на правову допомогу.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» 1 719,90 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 16.01.2025
Головуючий
Судді