Єдиний унікальний №335/2930/24 Головуючий в 1 інст. Алєксєєнко А.Б.
Провадження №33/807/564/24 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
27 грудня 2024 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника-адвоката Плужника М.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останньої на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , 04 березня 2024 року о 01 год. 17 хв. у м.Запоріжжі, Вознесенівський район, вул.Перемоги, біля буд.56, керувала автомобілем Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідніть обличчя, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилась. Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР. Велась відеофіксація. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своєї скарги зазначає про те, що автомобіль у якому вона перебувала знаходилось у нерухомому стані.
Зауважує, що працівники поліції, без ухвали суду, здійснювали стосовно ОСОБА_1 негласні слідчі дії, передбачені ст.269 КПК України, а саме: спостереження за особою у доступних місцях. Здійснюючи таємне спостереження із автомобілю із вимкненими фарами та проблисковими маячками, ведучи в радіоефірі координацію дій між собою кількома екіпажами.
Окрім того, вказує на те, що працівники поліції грубо порушили її право на захист, оскільки на її запитання «Чи можна їй передзвонити адвокату», поліцейський відповів «Не можна, це коли вже буде розгляд справи можете скористуватись послугами адвоката» та роз'яснивши їй її конституційні права уникнув питання «Чи бажає вона ними скористатись».
Також, апелянт звертає увагу на те, що на жодному відео не відображено факт руху автомобіля, у якому вона перебувала.
Наголошує, що з наявних відеозаписів події убачається, що поліцейські жодним чином не подавали вимогу щодо зупинки транспортного засобу, з чого можна зробити висновок, що поліцейські під'їхали до стоячого автомобіля, у якому вона перебувала.
На думку апелянта, працівниками поліції було здійснено штучне створення ознак адміністративного правопорушення, шляхом спотворення доказів, тобто працівники поліції видали «факт перебування у транспортному засобі» за «факт керування транспортним засобом».
Вважає, факт керування транспортним засобом із наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не убачається.
Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , її захисника-адвоката Плужника М.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №645450 від 04 березня 2024 року, з якого убачається, що ОСОБА_1 , 04 березня 2024 року о 01 год. 17 хв. у м.Запоріжжі, Вознесенівський район, вул.Перемоги, біля буд.56, керувала автомобілем Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідніть обличчя, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилась. Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР. Велась відеофіксація. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 березня 2024 року;
- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.
Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП старшого сержанта поліції Радченко К., згідно з яким, останній доповідає, що з 19:00 години 03 беерезня 2024 року до 07:00 години 04 березня 2024 року заступивши на службу з ОГП у Вознесенівському районі м.Запоріжжя у складі екіпажу ПА-202 разом з сержантом поліції Герасименко О.О., під час патрулювання о 01 год. 17 хв. за адресою: вул.Перемоги, 56, було виявлено транспортний засіб Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався під час комендантської години. Зупинивши вказаний транспортний засіб на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію», водієм виявилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, порушення мови. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога на що остання відповіла відмовою. На водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Вилучено посвідчення водія. Видано ТД. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України. Про повторність попереджена. Подія зафіксована на персональний відеореєстратор.
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та її захисник-адвокат Рогозін О.В. участі не брали, до суду ОСОБА_1 надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, зазначивши про те, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вона не визнає, та надала до клопотання висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2265 складеного о 03 год. 31 хв. 04 березня 2024 року, згідно якого, у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено. З огляду на викладені обставини просила закрити провадження у справі з зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При апеляційному розгляді ОСОБА_1 та її захисник-адвокат Плужник М.В. навели доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі.
На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту, зокрема і самою ОСОБА_1 при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Що стосується доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі щодо відсутності факту керування її транспортним засобом, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.
З вказаного відеозапису цілком зрозуміло, що водієм автомобіля на час його зупинки працівниками поліції була саме ОСОБА_1 , яка знаходилась за кермом транспортного засобу.
В подальшому відеозаписом зафіксовано, що працівниками поліції, ОСОБА_1 було повідомлено, що транспортний засіб Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_1 під її керуванням було зупинено згідно п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліції» та за порушення комендантської години.
Факт керування транспортним засобом не заперечувався самою ОСОБА_1 як під час спілкування останньої з працівниками поліції так і під час складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Більше того, в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово пояснювала про те, що інший екіпаж патрульної поліції їй дозволив перепаркувати свій автомобіль, вона завелась та проїхала 2 метри (фрагмент відеозапису події 03 хв. 40 сек.).
Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Geely Emgrand, державний номерний знак НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які долучені до матеріалів справи.
Об'єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.
До версії сторони захисту про те, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу, який перебував в нерухомому стані, суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки така версія спростовується наявними доказами, вказаними вище.
Відеозаписом окрім іншого підтверджується те, що працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, про що їх повідомили та неодноразово пропонували останній пройти огляд у встановленому порядку, на що остання ухилялась від прямої відповіді. Працівники поліції роз'яснювали ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, але остання так і не надала свою згоду на проходження огляду, вказувала на те, що вона приймала транквілізатор, заспокійливе.
Така поведінка ОСОБА_1 обґрунтовано була розцінена як відмова від проходження огляду.
Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Також, на думку суду апеляційного інстанції не є слушними і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо перевищення працівниками поліції своїх службових повноважень, з огляду на таке.
З матеріалів справи, в т.ч. з відеозапису, жодних порушень з боку поліцейських при оформленні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 не вбачається.
Згідно з відеозаписом події, ОСОБА_1 без жодного примусу давала пояснення з приводу обставин справи та відповідала на запитання працівника поліції.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 зверталась з будь-якими скаргами на дії працівників поліції, суду не надано.
Під час апеляційного провадження сторона захисту не заявляла клопотань про витребування додаткових доказів.
В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення працівниками поліції її права на захист, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 під час складання протоколу роз'яснювались її права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції. Від підпису в зазначені графі протоколу ОСОБА_1 відмовилась.
Більше того, відеозаписом події також зафіксовано, що працівниками поліції були роз'яснені ОСОБА_1 її права та обов'язки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення (фрагмент відеозапису - 22 хв. 20 сек.).
Жодних заяв та зауважень з зазначеного приводу ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу заявлено не було.
Порушення права ОСОБА_1 на захист та упередженого ставлення до неї з боку працівників поліції під час оформлення адміністративного матеріалу з матеріалів справи не убачається.
Більше того, при апеляційному розгляді ОСОБА_1 мала можливість реалізувати всі свої процесуальні права, в т.ч. і право на захист, проте висновки суду першої інстанції стороною захисту не спростовані.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Об'єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.
У зазначеному протоколі міститься підпис самої ОСОБА_1 . В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначила про те, що від медичного огляду не відмовлялась, працівникам поліції пояснювала, що має травмовану голову і дуже погано себе почуває.
Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог законну при розгляді вказаної справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать змісту самої постанови.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 335/2930/24