Провадження № 33/803/321/25 Справа № 185/11209/24 Суддя у 1-й інстанції - Щербина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
09 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання про поновлення строків та апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ФОП “ ОСОБА_2 », яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, -
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, та накладено на останню адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень з конфіскацією пляшки горілки об'ємом 1 л, без марок акцизного збору, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказів при Павлоградському РВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №216).
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 16 жовтня 2024 року о 17.20 годині ОСОБА_1 в кафе-барі ФОП “ ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала торгівлю алкогольними напоями, а саме: горілки, без марок акцизного податку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду.
Разом з апеляційною скаргою, апелянт подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначила, що суд розглянув справу за її відсутності, ознайомилась з постановою лише 10.12.2024 року. Просила визнати причини пропуску строку поважними.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення був повідомлена про час та місце розгляду справи.
Будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 у судове засідання до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила. Проте, ОСОБА_1 скористалась своїми правами, ознайомилась з матеріалами справи (а.с. 21). Надала заяву про відкладення розгляду справи, призначене на 18.11.2024 року (а.с. 23).
При цьому, в матеріалах адміністративної справи містяться клопотання ОСОБА_1 про повернення матеріалів для належного оформлення, що свідчить про те, що остання була обізнана про розгляд справи відносно неї у Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 156 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. Відкладення розгляду адміністративної справи не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах визначених строків, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що ОСОБА_1 безумовно була обізнана про розгляд судом складеного відносно неї адміністративного матеріалу, однак жодного разу до суду не з'явилась, не скористалась правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Такі дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спрямовані на ухилення від відповідальності внаслідок спливу строку, визначеного ст. 38 КУпАП.
Крім того, для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду, тож особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності мав об'єктивну можливість дізнатися про прийняте рішення вже після судового розгляду та у визначений ст. 294 КУпАП строк подати апеляційну скаргу на прийняте судове рішення.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко