Провадження № 11-кп/803/880/25 Справа № 233/7868/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №22023020000000173 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 лютого 2025 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням на нього процесуальних обов'язків згідно із КПК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що підозра є необгрунтованою, відсутні докази вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 має гарну репутацію, не судимий, був на захисті Батьківщини, що підтверджується його військовим квитком, свідоцтвом про хворобу №1433.
Звертає увагу на те, що обвинувачений більше року перебуває під вартою, а саме з 25.08.2023 року.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року ОСОБА_8 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 лютого 2025 року.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, при цьому зазначено щодо необхідності повторного допиту свідків.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт № 22023020000000173 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 25.08.2023 року до обвинуваченого ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 27.12.2024 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним. Відповідно до клопотання прокурора, обвинувачений не працює, не має постійного заробітку. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ухвали, яка оскаржується, у суду виникла необхідність повторного допиту свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 інкримінується те, що він протягом тривалого часу брав участь у терористичній організації та сприяв її діяльності.
Таким чином, зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, а саме, що ОСОБА_8 ставиться у провину, що протягом тривалого часу він брав участь у терористичній організації та сприяв її діяльності, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, а тому, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Також відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Твердження захисника, що обвинувачений ОСОБА_8 має гарну репутацію, не судимий, був на захисті Батьківщини, що підтверджується його військовим квитком, свідоцтвом про хворобу №1433, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що підозра є необгрунтованою, а також, що відсутні докази вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення не є слушними, оскільки обгрунтованість підозри була належним чином перевірена слідчим суддею під час вирішення питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід продовжено щодо особи, обвинувальний акт щодо якої розглядається судом, окрім того, встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений більше року перебуває під вартою колегія суддів вважає такими, що не є підставою для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу або скасування запобіжного заходу, оскільки розгляд провадження триває, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4